Підвищення відповідальності для суддів першої інстанції законодавець «компенсував» зменшенням посадових окладів
Чи не єдиним позитивом проекту №1008 у професійному середовищі назвали вилучення із закону «Про судоустрій і статус суддів» пунктів щодо поділу суддів за рівнем оплати залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання. Проте це не єдині дискримінаційні норми в цьому акті.
Обіцяти — не виконувати!
Так, виключенням пп.22, 23 з розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону від 2.06.2016 №1402-VIII усунуто очевидні й неприпустимі дискримінаційні положення. Хоча при цьому не встановлено відповідальних за це осіб та не визначено порядку відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної служителям Феміди.
Однак поряд із дискримінацією за ознакою часу обрання на посаду (пп.22, 23 застосовувалися до суддів, обраних (призначених) до прийняття закону №1402-VIII) запроваджено нерівне ставлення до суддів залежно від інстанції, в якій він працює, а також місця роботи — населеного пункту, в якому розташований суд (детальний аналіз наведений у статті «Еволюція дискримінації», «ЗіБ»).
Зокрема, у пояснювальній записці до проекту цього закону (п.3.7) стверджувалося, що закріплення більш суворих норм щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та спрощення процедури їх звільнення запроваджується з одночасним підвищенням рівня грошового забезпечення.
Проте, запозичивши в попередньої влади прийом «пообіцяти — не означає виконати», одночасність щодо закріплення більш суворих норм було застосовано до всіх суддів, а одночасність підвищення, як і саме підвищення, — головним чином до суддів нового Верховного Суду та членів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Чим обіцяне «підвищення» обернулося для суддів місцевих судів, відомо (про безпрецедентні правопорушення, які відбувалися під час останньої судової реформи та прийняття закону №1402-VIII, див. «Перехідні» маніпуляції», «ЗіБ»).
Рішенням Конституційного Суду від 4.12.2018 №11-р/2018 установлено, що належним рівнем винагороди для судді місцевого суду згідно зі ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI (у редакції закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII) є винагорода, виходячи з окладу в 15 мінімальних заробітних плат. Відповідно до тієї ж статті посадові оклади суддів апеляційного та касаційного рівня встановлюються пропорційно посадовому окладу судді місцевого суду з коефіцієнтами 1,1 та 1,3, тобто 16,5 та 19,5 м.з.п. відповідно.
Отже, такими, що відповідають Конституції, визнані посадові оклади суддів (з розрахунку мінімальної зарплати у 2019 році у 4173 грн.): місцевого — 62595 грн., апеляційного — 68854,5, касаційного суду — 81373,5 грн.
До цього часу жодних змін щодо принципу рівності суддів до Основного Закону не вносилося. Рішення КС №11-р/2018 не змінене й не скасоване.
Рівність зі знаком «мінус»
До ухвалення закону №1402-VIII попередня влада так само розуміла принцип рівності суддів, тож у законі №192-VIII установила таке ж співвідношення між окладами суддів різних інстанцій.
Проте вже в законі №1402-VIII принцип рівності розуміється інакше. У ст.135 передбачено такі оклади (виходячи спочатку з розміру мінімальної заробітної плати, а потім — прожиткового мінімуму). Суддям місцевого суду — 30 (без р.к.) п.м., у 2019 році це 57360 грн., апеляційного — 50 (без р.к.) п.м., або 96050 грн., Верховного Суду — 94 (75 × 1,25 р.к.) п.м., або 180574 грн.
І це ще не все. Таке «підвищення» рівня незалежності суддів місцевих судів передбачено лише для тих, котрі пройшли оцінювання й тільки у 2020 році, якщо розмір окладу не зупиниться на 25 п.м., як тепер. Тоді «підвищення» для них становитиме –14570 грн.
А для «недоброчесних і некомпетентних» суддів донедавна (у 2018-му) «зростання» окладів становило –38225 (1762 × 10 – 3723 × 15) грн. У 2019 році цей мінус зменшився до 33780 (1921 × 15 – 4173 × 15) грн.
Співвідношення в цьому випадку між винагородою судді місцевого та Верховного судів сягнуло у 2018 році 940%, а у 2019-му — 627% замість конституційних 30%.
У ст.24 Конституції встановлено, що всі громадяни рівні перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками. Що означає таке «підвищення» — привілеї для суддів ВС, обмеження для суддів місцевого рівня чи те й інше одночасно? Яка легітимна мета такого ставлення до абсолютної більшості представників судової влади, які працюють у першій інстанції?
Що ж змінилось у підході до цього питання в законопроекті №1008? Лише одне — оклад судді ВС зменшено із 75 до 55 п.м. Тобто тепер «підвищення» для суддів ВС становитиме «тільки» 50695,25 грн.
Отже, збережено нерівне ставлення до суддів різних інстанцій. Фактичне підвищення винагороди стосується незначної кількості суддів, а для абсолютної більшості це «підвищення» вкотре перетворюється на зменшення. Водночас певне підвищення відповідальності та запровадження більш суворих норм застосовується до всіх суддів однаково.
Спірне співвідношення
З окремих джерел стало відомо, що при затвердженні проекту №1008 його автори начебто виходили зі світової практики, за якою співвідношення між винагородою суддів різних інстанцій коливається чи то від 1,3 до 1,8, чи то від 1,3 до 2.
Так, 55 більше за 30 у 1,83 раза. Нібито співвідношення додержано. Але чому не враховано так званого регіонального коефіцієнта 1,25, що застосовується до окладів усіх суддів ВС та взагалі не враховується при визначенні винагороди для більшості суддів місцевого рівня?
Про цей коефіцієнт як «ноу-хау» попередньої влади в знаходженні нових форм дискримінації суддів детально розказано в статті «Еволюція дискримінації». Тільки додамо, що штучність також підтверджується відсутністю застосування цього коефіцієнта до працівників суду та помічників суддів, що було б логічно, якщо на таку надбавку мають право судді тієї ж самої установи.
Для будь-якої обізнаної в цьому питанні людини зрозуміла «легітимна» мета запровадження такого коефіцієнта. Це спроба приховати привілеї для суддів ВС та різницю в забезпеченні суддів різних інстанцій.
Отже, з урахуванням цього коефіцієнта співвідношення становить уже не 1,83, а 2,29.
Проте якщо автори проекту керувалися світовою практикою (цікаво було б знати, в якій саме країні співвідношення 1 до 2), то чому взято найбільший коефіцієнт, а не 1,3, який визнаний КС таким, що відповідає Конституції?
Якщо вже є таке бажання збільшити винагороду для окремої невеликої частини суддів, то чому не застосувати принаймні співвідношення 1 до 1,6? До прийняття закону №2453-VI конституційним уважалося саме таке співвідношення окладів, визначене в ст.44 закону «Про статус суддів» 1992 року, що зазначено в рішенні КС від 22.05.2008 №10-рп/2008 (більш детально див. №50/2018 «ЗіБ»).
Вирішувати складніше, ніж переглядати
Таке ставлення до суддів першої інстанції є неприйнятним не тільки з точки зору законності, а й виходячи з характеру та обсягу роботи, яку вони виконують.
У спорах, де в розгляді справи беруть участь усі 3 інстанції, майже в усіх випадках лише суд першої ланки ухвалює рішення, що безумовно складніше, ніж його переглядати. При цьому суддя першої інстанції, виконуючи несумірно більший порівняно з іншими обсяг роботи в кожній зі справ, ухвалює рішення одноособово, без допомоги науково-консультативних рад та в умовах недостатньої штатної чисельності.
Так, у суддів ВС, як у представників касаційної інстанції, рівень відповідальності, безумовно, вищий. Але вона вже компенсувалася збільшеною на 30% винагородою — у межах, визнаних КС такими, що відповідають принципу рівності суддів. Вихід за ці межі означає, що або судді ВС визнаються недостатньо доброчесними та їм не вистачає такої винагороди, щоб залишатися незалежними, або судді першої інстанції є недостатньо компетентними і їхню роботу виконують наступні інстанції.
Зрозуміло, що приведення розмірів окладів представників місцевих судів у відповідність до коефіцієнта 1,3, виходячи з розмірів окладів суддів ВС (а це становитиме 52,88 п.м.), призведе до збільшення витрат бюджету. Проте в такому разі можна повернутися до ст.133 закону №2453-VI (у редакції закону №192-VIII). У результаті всі судді без винятку отримають фактичне збільшення матеріального забезпечення, буде додержано принцип рівності та зменшено навантаження на бюджет країни.
Думаю, що більшість суддів із розумінням поставиться до такого заходу й підтримає його при необхідності на найближчому з’їзді.
З таблицею «Оклади суддів різних інстанцій після судової реформи» можна ознайомитись на нашому сайті.
Після передбаченого законопроектом №1008 зменшення окладів для суддів ВС розрив у винагороді з представниками інших ланок буде не таким вражаючим.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!