Цінність заслуховування

ЄСПЛ заборонив судам проводити нову оцінку доказів без відома сторін

Подекуди система правосуддя нагадує рулетку: сьогодні отримуєш виправдувальний вирок, а завтра — обвинувальний. Якщо законники вирішили поглянути на доказову базу по-новому, то мають дістати дозвіл тих, хто фігурує у справі. Інакше такі дії порушують права людини.

Мішень — адвокат

Заявника у справі «Camacho Camacho v. Spain» позбавили опіки над донькою. Чи то суд вирішив, що дитині буде краще з матір’ю, чи то її адвокат дуже постарався, аби рішення було саме таким, — невідомо. Утім, можливо, за збігом обставин на останнього був учинений напад. Підозра впала саме на заявника.

Через тиждень після засідання адвоката поранили, після того як він зупинив своє авто, в якому, як виявилося, прокололи шини. Зловмисники викрали з машини гаманець, телефон і портфель з документами. І хоч усе виглядало, як середньостатистичне пограбування, звинуватили в інциденті Антоніо Камачо та ще двох осіб.

Їм інкримінували скоєння злочинів, а саме: заподіяння тілесних ушкоджень, грабіж, напад на жертву та посягання на життя та майно адвоката через помсту.

Справу вів кримінальний суд, під час засідань заслуховували як обвинувачених, так і свідків. У результаті законник так і не знайшов у наданих доказах свідчень того, що притягнуті до відповідальності особи скоїли такий багатогранний злочин. На його переконання, не було встановлено, що саме вони прокололи шини, а потім напали на адвоката. До того ж усі до єдиного мали алібі, підтверджене надійним свідком. І хоча загалом процес тривав близько 5 років, підсудних виправдали.

З таким вироком не погодились і прокурори, і потерпілий, тому подали апеляцію. Більше того, останній взагалі наполягав на тому, щоб рішення визнали нікчемним.

Вищий суд дійшов іншого висновку, постановивши, що попередня інстанція допустила серйозну помилку в оцінці доказів, які свідчили про причетність заявника до подій. Рішення першої інстанції визнали недійсним, при цьому алібі А.Камачо та одного зі співучасників «відмінили», оскільки не повірили в правдивість показань свідка, який підтвердив, що в момент скоєння злочину обвинувачені перебували в іншому місці.

Тільки от зробили так тишком-нишком, а не після публічних слухань. При цьому в тексті рішення про скасування попереднього вердикту містилися не надто фундаментальні формулювання. Наприклад, судді чомусь вирішили, що «в кількох пунктах обвинувального вироку бракувало логіки» й «суддя дійшов абсурдних та необґрунтованих висновків».

Справу повернули до першої інстанції, яка вдруге виправдала заявника та його товаришів: знову не знайшлося достатніх підстав для того, щоб відправити їх у в’язницю. Суддя зазначив, що «підозри або домисли не є достатніми для визнання участі в нападі та крадіжці».

Тоді прокурор, який вів справу, почав вимагати, аби її передали на розгляд іншому судді. Доводи, запропоновані прокуратурою, Феміда не сприйняла, утім, слухання таки призначила — уже в провінційному суді. Там не відбулося нічого кардинально нового, в А.Камачо тільки запитали, чи є в нього додаткові аргументи на свій захист.

Одначе тепер його засудили до позбавлення волі, призначили штраф і зобов’язали виплатити потерпілому компенсацію. Суддя дійшов висновку, що факти, які досі вважалися доведеними, дозволяють робити різні висновки. Разом з тим шляху до інших висновків у рішенні не проглядалось. Очевидно, провінційний суд поступався в аргументації для доведення вини чи невинуватості попередній установі.

Невидима достовірність

Саме на це рішення заявник і поскаржився до Європейського суду з прав людини. Він стверджував, що під час того слухання було змінено оцінку фактів, визнаних доведеними в першій інстанції.

У своєму рішенні ЄСПЛ зауважив, що подібну юридичну проблему вже вирішував. Суд зазначив: коли апеляційна інстанція залучається до розгляду справи про вину чи невинуватість у цілому, вона не може приймати рішення із цих питань без прямої оцінки доказів, поданих особисто обвинуваченим (рішення у справі «Dondarini v. San Marino»). У таких випадках повторна перевірка повинна привести до повного повторного заслуховування зацікавлених сторін (рішення у справі «Ekbatani v. Sweden»).

ЄСПЛ підтвердив, що провінційна установа засудила заявника, не допитавши свідків. Натомість суд дав нову оцінку фактам, які є більш суб’єктивними, ніж об’єктивними, — А.Камачо просто звинуватили в намірі помститися адвокатові колишньої.

Євросуд зауважив, що в жодному рішенні не було висвітлено доказів, які б установили цей факт із упевненістю. Тож, коли висновок суду стосується суб’єктивних елементів, неможливо приступити до правової оцінки поведінки обвинуваченого, не спробувавши спочатку довести реальність такої поведінки, що обов’язково передбачає перевірку наміру особи вчинити приписувані їй діяння (рішення у справі «Lacadena Calero v. Spain»).

Зміна фактів, доведених у першій інстанції, відбулася без можливості заявника бути почутим суддею особисто, щоб оскаржити нову оцінку доказів. Відповідно, у Страсбурзі констатували порушення §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За всю шкоду, завдану А.Камачо несправедливим рішенням, він просив сатисфакції в розмірі €95 тис. Частину з них прагнув одержати як компенсацію за втрачену через відбування покарання заробітну плату. Проте левова частка цієї суми — моральне відшкодування за роки, проведені в тюрмі, що позначилося на його сім’ї та репутації.

Тільки от Суд уважав за доцільне присудити йому лише €6400. Утім, судимим, як убачається, заявник більше не числитиметься. До повторного перегляду його справи.