Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна. Якщо ж обман був лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно, такі дії слід кваліфікувати як крадіжку. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 2.04.2019.
Чоловік допоміг жінці піднести велику сумку до автобуса. Побачивши, що сама вона у транспорт не сідає, а лише передає багаж із водієм, чоловік супроводив автобус на автівці, а у пункті призначення, назвавшись сином жінки, який за домовленістю із водієм, мав забрати сумку, заволодів майном.
Відповідно до вироку, який апеляційний суд залишив без змін, чоловік був засуджений за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу (крадіжка).
У касаційній скарзі прокурор просив змінити згадані судові рішення, адже, на його думку, відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження вчинене засудженим діяння необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 185 на ч. 2 ст. 190 КК (шахрайство), адже особа заволоділа майном потерпілої шляхом обману, що залишилося без належної правової оцінки судів нижчих інстанцій.
У постанові №655/289/17 ВС зазначив таке. Згідно зі ст. 190 КК шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати в потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, тобто вилучення майна відбувалося таємно, то склад шахрайства відсутній, і такі дії слід кваліфікувати як крадіжку.
Як установив місцевий суд, потерпіла добровільно не передавала своєї сумки чоловіку, що є обов'язковою ознакою шахрайства. Фактично він використав обставини, що об'єктивно склалися на момент крадіжки, тож обман водія у конкретному випадку був лише способом доступу до чужого майна. Вилучаючи це майно в присутності сторонніх осіб, чоловік розраховував на те, що його дії не будуть сприйматися цими особами як протиправні.
Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, то вчинене засудженим суспільно небезпечне діяння не може утворювати шахрайства.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!