ВП ВС висловилася щодо вирішення спорів про власність, яка перебуває під арештом, в іпотеці чи поділі
Велика палата Верховного Суду оприлюднила огляд рішень, ухвалених у липні. Серед іншого висловлені правові позиції, що стосуються дійсності договору іпотеки в разі зміни власника банку, юрисдикції спорів щодо зняття арешту з майна та поділу нажитого між особами, які жили в цивільному шлюбі.
Про розірвання договору іпотеки
ПрАТ «Ерлан» звернулося до суду з позовом проти Національного банку про розірвання укладеного між ними іпотечного договору, відповідно до якого ПрАТ забезпечило вимоги НБУ до ПАТ «КБ «ПриватБанк» за кредитним договором, надавши в іпотеку належне ПрАТ на праві власності майно вартістю понад 3 млрд грн.
Позивач уважав, що внаслідок визнання ПАТ «КБ «ПриватБанк» неплатоспроможним і подальшої його націоналізації, що зумовила об’єднання кредитора та боржника (НБУ та «ПриватБанк») в одній особі — державі, набуття останньою права контролю за діяльністю ПАТ, відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього іпотечного договору.
Розглядаючи справу №910/15484/17, Велика палата зауважила, що на час укладення між сторонами договору іпотеки існувала законодавчо закріплена можливість зміни акціонера товариства, чинне на момент укладення іпотечних договорів законодавство не передбачало заборони відчуження акцій АТ, у тому числі викупу 100% акцій товариства однією особою, зокрема державою.
Крім того, у законі «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору) було прописано порядок виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю уповноважених на вчинення таких дій органів державної влади, який, зокрема, передбачав продаж акцій неплатоспроможного банку Міністерству фінансів у повному обсязі за 1 грн.
Тобто при укладанні спірного договору в сторін не було об’єктивних підстав виходити саме з того, що зміна складу акціонерів третьої особи чи неплатоспроможність банку в будь-якому випадку не настане.
Таким чином, ВП ВС у постанові від 2.07.2019 дійшла висновку, що сам собою факт зміни власників корпоративних прав боржника, у тому числі набуття їх державою, не може бути підставою для висновків про істотність зміни обставин у правовідносинах між кредитором і майновим поручителем. Адже зміна складу акціонерів третьої особи (ПАТ «КБ «ПриватБанк») не призвела до зміни обсягу прав і обов’язків сторін за іпотечним договором.
Про зняття арешту з майна
ВП ВС розглядала справу №826/14603/17 про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника за позовом особи, яка не є ні стороною, ні іншим учасником виконавчого провадження.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, оскільки предметом оскарження є дії державної виконавчої служби, пов’язані з виконанням рішення господарського суду. Тож до повноважень цього суду належить і контроль за виконанням ухваленого ним судового рішення на стадії виконавчого провадження, зокрема й за діями державного виконавця.
ВП ВС у постанові від 3.07.2019 наголосила, що не погоджується з позицією апеляційного суду. Вона вказала на таке: коли суд господарської юрисдикції ухвалив рішення в межах предмета спору, а державний виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от: наклав арешт на майно боржника, оголосив обмеження на його відчуження й таким чином порушив право чи пріоритет на це майно третьої особи (особи, яка не була стороною чи учасником провадження в господарському суді та не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні), то є підстави презюмувати, що в такому правовому відношенні державний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов’язкові управлінські функції, які нерідко забезпечуються примусом. У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи — суб’єкта владних повноважень.
Отже, якщо суб’єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, остання вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції. Адже саме цей суд є тим органом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юрособи із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.
Про поділ майна в цивільному шлюбі
Розглядаючи справу №554/8023/15-ц, ВП дійшла висновку, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити обсяг спільно нажитого майна, так і з’ясувати час і джерела його придбання (постанова від 3.07.2019). При цьому, якщо йдеться про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання, ведення спільного побуту, а також існування взаємних прав та обов’язків.
Крім того, ВП ВС зазначила: коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив відчуження, або використав його на свій розсуд проти волі іншого та не в інтересах сім’ї чи не на її потреби, або приховав його, таке майно або його вартість ураховується при поділі.
Також ВП ВС погодилася з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки під час спільного проживання позивача та відповідача однією сім’єю без реєстрації шлюбу придбано спірний транспортний засіб, то він є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин, з’ясувавши, що чоловік відчужив автомобіль без відома та згоди позивачки, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на її користь вартість 1/2 частки його ринкової вартості на момент продажу.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!