Свобода вираження поглядів охоплює ворожу пропаганду, - рішення ЄСПЛ

Кримінальне провадження, відкрите через звинувачення у поширенні пропаганди на користь терористичної організації, не відповідало нагальній суспільній потребі, не було пропорційним переслідуваним законним цілям і, як наслідок, не було необхідним в демократичному суспільстві.

Такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Демірташ проти Туреччини» №3 (заява № 8732/11), передає «Закон і Бізнес» з посиланням на ECHR: Ukrainian Aspect.

У 2005 році після коментарів, зроблених по телефону під час телевізійної програми головою Асоціації прав людини Селахаттіном  Демірташом, прокурор обвинуватив останнього в поширенні пропаганди на користь терористичної організації.

Через п’ять років суд присяжних визнав Демірташа винним, встановивши, що зроблені коментарі не охоплювалися правом на свободу вираження поглядів, тобто вони були пропагандою на користь Робітничої партії Курдистану (незаконної збройної організації), а також те, що вони публічно захищали свого ув'язненого лідера Оджалана та її членів.

Пізніше національний суд присяжних з урахуванням змін у законодавстві вирішив скасувати своє рішення і призупинив провадження у справі на три роки.

Але ще до останнього рішення, посилаючись на статтю 9 (право на свободу думки) і 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції,  Демірташ звернувся до ЄСПЛ. Він стверджував, що кримінальне провадження проти нього порушило гарантовані права.

Дослідивши обставини справи, у Страсбурзі зауважили, що втручання у права людини було передбачене законом і переслідувало цілі захисту національної безпеки та безпеки суспільства і запобігання заворушень і злочинів.

Але ЄСПЛ нагадав, що сфера застосування ч. 2 ст. 10 Конвенції вельми обмежена. Якщо виражені погляди не складали підбурювання до насильства, Договірні держави не могли обмежувати право громадськості бути поінформованим про них навіть з посиланням на цілі, викладені у ч. 2 ст. 10 Конвенції (захист територіальної цілісності або національної безпеки та запобігання заворушень або злочинів).

У цій справі Суд зазначив, що пан  Демірташ передавав свої ідеї та думки з питання безперечного занепокоєння громадськості в демократичному суспільстві, а саме потенційної ролі ув'язненого лідера РПК - якого, за словами правозахисника, курди вважали лідером їх народу - у пошуку мирного вирішення курдської проблеми.

Після докладного розгляду заяв Високий Суд виявив, що, загалом їх неможливо було вважати підбурюванням до насильства, озброєного опору або повстання, а також вони не складали мову ненависті.

Тому кримінальне провадження, відкрите проти заявника за звинуваченнями у поширенні пропаганди на користь терористичної організації, не відповідало нагальній суспільній потребі, не було пропорційним переслідуваним законним цілям і, як наслідок, не було необхідним в демократичному суспільстві. Відповідно, мало місце порушення статті 10.

ЄСПЛ постановив, що Туреччина має виплатити заявникові 2500 євро відшкодування моральної шкоди.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Демірташ проти Туреччини» №3 (заява № 8732/11) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Закон і Бізнес