Як поставиться ЄСПЛ до примусової кастрації як міри покарання за зґвалтування неповнолітньої дитини?
На хвилі передвиборчої кампанії Верховна Рада прийняла закон, який впроваджує примусову хімічну кастрацію за зґвалтування особи, яка не досягла 14 років. Але добрі наміри протидіяти сексуальним злочинам порушують і Конституцію, і міжнародні зобов’язання України.
Новели нашвидкуруч
Незважаючи на численні суперечності і помилки в юридичній техніці, виявлені Головним науково-експертним управлінням апарату ВР у проекті №6449, народні депутати ухвалили за основу та в цілому закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітньої чи неповнолітнього та особи, яка не досягла статевої зрілості». При цьому на обговорення ідеї та голосування їм вистачило 7 хв. — саме стільки часу минуло від початку розгляду документа за скороченою процедурою до прийняття остаточного рішення 247 голосами народних обранців.
Закон передбачає хімічну кастрацію, створення публічного реєстру осіб, засуджених за статеві злочини щодо неповнолітніх, а також довічний адміністративний нагляд за відповідною категорією засуджених осіб, звільнених з місць позбавлення волі. І хоча зауваження є до всіх цих новел, найбільше занепокоєння юристів викликає поява у Кримінальному кодексі додаткового виду покарання.
Отже, в разі підписання закону Президентом примусова хімічна кастрація застосовуватиметься додатково до позбавлення волі щодо особи, яка вчинила дії сексуального характеру, пов’язані з вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло дитини, що не досягла 14-річного віку, з використанням геніталій або будь-якого предмета. При цьому не матиме значення, чи давала дитина свою добровільну згоду на такі дії (ч.4 ст.152 КК).
Покарання у вигляді примусової хімічної кастрації полягатиме у примусовому введенні засудженому антиандрогенних препаратів, які складаються з хімічних речовин, що мають зменшити лібідо та сексуальну активність. Тож що із цією ідеєю не так?
Хворий чи злочинець?
Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я, що використовується в країнах — членах ВООЗ, педофілія відноситься до класу психічних розладів і розладів поведінки.
Таке сексуальне порушення сьогодні погано піддається лікуванню. Певних результатів удається домогтися при застосуванні поведінкової терапії, психотерапії, психоаналізу. Що стосується медикаментозного лікування як додаткового методу, то воно спрямоване не на зміну сексуальних уподобань пацієнта, а на зменшення його сексуального потягу в цілому.
Потрібно враховувати, що термін «педофілія» не тотожний злочину — сексуальному насильству над дітьми. Тому в Кримінальному кодексі й не використовується цей термін. Склад злочину, відповідальність за який установлена ч.4 ст.152 КК, визначається особливим об’єктом — «особа, яка не досягла 14 років». Але суб’єкт злочину є загальним.
З одного боку, не всі хворі на педофілію скоюють злочинні дії проти дітей. З іншого — не кожен злочинець, засуджений за насильство над дитиною, є педофілом у медичному сенсі.
Тому хімічна кастрація доречна і допустима лише як крайній метод лікування педофілії, коли хвора людина порушує закон. А от кастрація психічно здорової людини як покарання за скоєний злочин (що фактично передбачено українським законом) неприпустима.
І наявність відповідних відхилень має обов’язково підтвердити експертиза.
Для розуміння цього нюансу варто навести рішення Європейського суду з прав людини від 9.07.2019 у справі «Тім Хенрік Брун Хансен проти Данії», яка стосувалася розв’язання питання про можливість зміни міри покарання особі, засудженій до позбавлення волі за спробу зґвалтування за особливо обтяжуючих обставин і залишення напризволяще 10-річної дівчинки.
Для звільнення засудженого адміністрація тюрми наполягала на хімічній кастрації, але чоловік відмовлявся через стан здоров’я. Тож суд, побоюючись ризику скоєння подібних злочинів, подовжив йому ув’язнення. Але таке рішення було прийняте без заслуховування незалежного медичного експерта, що ЄСПЛ згодом оцінив як порушення права на свободу та безпеку, гарантоване §1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Нелюдське поводження
І Конституція України (ст.28), і конвенція (ст.3) забороняють піддавати людину катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню. Водночас примусова кастрація людини тягне за собою як фізичні, так і психологічні страждання.
У зв’язку із цим доречно згадати справу «V.C. проти Словаччини», що стосувалася скарги, поданої до ЄСПЛ особою циганського походження через її стерилізацію в публічній лікарні за відсутності повної інформованої згоди. Суд вирішив, що в результаті стерилізації і того, яким чином було отримано згоду на неї, заявниця, безперечно, зазнала страху, тривоги і почувалася неповноцінною. Вона постраждала як фізично, так і психологічно.
Крім іншого, чоловіки, піддані хімічній кастрації, матимуть побічні ефекти: остеопороз, гіперглікемію, депресію з подальшим розвитком агресивності, ожиріння, підвищений ризик тромбозів, схильність до розвитку ішемічної хвороби серця, гінекомастію.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що в’язні продовжують користуватися всіма основними правами і свободами, гарантованими конвенцією, за винятком права на свободу. До них не може бути застосоване жорстоке поводження, в них є право на повагу до приватного і сімейного життя. Обставини позбавлення волі, зокрема міркування безпеки та запобігання злочинам і заворушенням, можуть виправдовувати обмеження цих та інших прав; проте будь-яке обмеження повинне бути виправданим у кожному конкретному випадку (див. рішення у справі «Алтай проти Туреччини»).
***
З урахуванням наведеного можна дійти таких висновків. Парламент прийняв закон, який зобов’язує примусово каструвати всіх, хто був засуджений за ч.4 ст.152 КК, у тому числі здорових людей. Процедура примусової кастрації здорових людей не передбачена законодавством жодної країни світу. Адже в такому форматі хімічна кастрація стає покаранням, а не лікуванням, що суперечить всім нормам і практикам міжнародного права. Це, у свою чергу, означає, що в разі підписання закону Президентом на Україну чекають звернення до ЄСПЛ і скасування цієї норми.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!