Знехтувані цінності

Пенсійне забезпечення військовослужбовців: ВСУ — «за», ВС — «проти». Якими будуть рішення вер-ховного головнокомандувача?

Майже 50 років тому Володимир Висоцький написав такі рядки: «Товарищи ученые, доценты с кандидатами! Замучились вы с иксами, запутались в нулях». Попри вихваляння керівників Верховного Суду власними досягненнями та кадровим складом, цими словами можна охарактеризувати нову позицію найвищого судового органу щодо обчислення пенсійного забезпечення військовос-лужбовців.

Переможні реляції з нагоди

З нагоди 100 днів роботи нового найвищого суду в системі судоустрою України Голова ВС Валентина Данішевська визнала, що кожен «верховний» суддя — це професіонал своєї справи і в нього є власний погляд на ті чи інші питання.

У свою чергу голова Касаційного адміністративного суду Михайло Смокович повідомив таке: «Основне досягнення — це формування сильного суддівського корпусу, який демонструє злагоду в роботі та готовий виконувати завдання, поставлені суспільством. Переважна більшість суддів нового ВС — це молоді фахівці зі знанням іноземних мов. У складі КАС — 6 докторів та 11 кандидатів юридичних наук. Судді, які прийшли не із суддівського середовища, ще скажуть своє слово».

1.06.2018, під час конференції «Судова реформа в Україні: досягнення та подальші кроки», В.Данішевська зазначила: «Основні цінності ВС — людина, верховенство права і гідність. Це не лише гасло, це наша мета».

Звітуючись про перший рік роботи ВС, М.Смокович наголосив на головній меті. Це — «єдина судова практика, спрямована на захист прав людини, яку ВС забезпечує виключно через судові рішення».

Таке вихваляння суддів ВС можна було почути неодноразово. Чи згодне з ним суспільство, зокрема військовослужбовці, сумарне грошове забезпечення взводу яких на сході держави (у середньому 30 осіб) дорівнює суддівській винагороді одного «товариша вченого» з ВС?

Зміна позиції від «професіоналів»

У часи, коли ще не було офісів суддів ВС, судді Верховного Суду України у постанові від 10.03.2015 (№21-70а15) з посиланням на ст.9 та ч.3 ст.43 закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.92 №2262-XII дійшли такого висновку: «Грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов᾽язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія».

Нині ж «професіонали своєї справи» (постанова Великої палати ВС від 6.02.2019 у справі №522/2738/17) дійшли протилежного висновку: «При обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць».

Далі «товариші вчені» стверджують: «Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст.43 закону №2262-ХІІ, який є вичерпним».

Таке рішення мотивоване необхідністю відступити від наведеного правового висновку ВСУ з посиланням на те, що у чч.2, 3 ст.9 закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 №2011-XII передбачається, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:

• посадовий оклад;

• оклад за військовим званням;

• щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

• одноразові додаткові види грошового забезпечення.

3.04.2019 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС підтримала рішення ВП ВС від 6.02.2019.

Чи збігаються рішення палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав (яке найменування!), ВП ВС, до складу якої входить і В.Данішевська, з проголошеним нею як Головою ВС гаслом про те, що «основні цінності ВС — людина, верховенство права і гідність»? Звісно, ні. Природно виникає запитання: чому не збігаються? Відповідь на поверхні: «замучились вы с иксами, запутались в нулях» у своїх офісах ВС, і ось чому.

А про верховенство права забули?

Згідно зі ст.129 Конституції суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Конституційний Суд неодноразово зазначав, що «верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об᾽єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість — одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права» (серед багатьох інших див. рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Дотримання принципу верховенства права покладено на суддів також нормами закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII. Зокрема, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов᾽язковість яких надана Верховною Радою (ч.1 ст.2).

У ч.2 ст.48 закону №1402-VIII наголошено, що, дотримуючись незалежності у своїй діяльності, суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Користуючись наданими правами і виконуючи професійні обов’язки, суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (п.1 ч.7 ст.56).

Якби офіси суддів ВС керувалися верховенством права, а не своїм баченням чч.2 і 3 ст.9 закону №2011-XII, сумлінно виконували професійні обов’язки, то «6 докторів та 11 кандидатів юридичних наук» у складі КАС на чолі з М.Смоковичем, а також судді ВП ВС, можливо, помітили б, що згідно із ч.1 ст.43 закону №2262-XII синонімом «грошового забезпечення» є «заробітна плата» військовослужбовця.

Структура зарплати: за законом та рішенням КС

Далі з-поміж «нулів» та «іксів» вони, можливо, знайшли б закон «Про оплату праці» від 24.03.95 №108/95-ВР, який «визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці… з окремими громадянами… сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати».

Після вивчення цього закону «сильний суддівський корпус» усвідомив би, що до структури заробітної плати входять «інші заохочувальні та компенсаційні виплати». До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ч.3 ст.2 закону №108/95-ВР). Тобто ті виплати, які ВС дозволив не враховувати для обчислення пенсійного забезпечення військовослужбовців, на відміну від позиції ВСУ.

Відповідність верховенству права позиції Верховного Суду України у питаннях пенсійного забезпечення військовослужбовців підтверджується також рішенням КС від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю. В ньому зазначено, що під заробітною платою необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем.

Крім того, підтверджує позицію ВСУ і той факт, що єдиний внесок на загальнообов᾽язкове державне соціальне страхування сплачується з допомоги на оздоровлення — з коду «заробітна плата» (читай — грошового забезпечення військовослужбовця).

У постанові від 18.12.2018 (справа №816/301/16) судді КАС дійшли правильного висновку: заробітна плата за час відпустки, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем є складовими заробітної плати. Тому в разі встановлення судом наявності підстав для перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обчислені на основі зазначених складових.

Це судове рішення не скасоване. Тож слова голови КАС про «єдину судову практику, спрямовану на захист прав людини» є, м’яко кажучи, викривленими.

Обґрунтована несправедливість

Формат цієї публікації не передбачає юридичного обґрунтування правильності позиції ВСУ, але дає підстави для висвітлення того, як реформовані «товариші вчені, доценти із кандидатами» розуміються на верховенстві права.

31.01.2018 колегія суддів КАС під головуванням М.Смоковича залишила в силі постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 (справа №804/16773/14), якою було скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 про зобов’язання органу Пенсійного фонду виплачувати судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання без оподаткування будь-якої його частини.

Вмотивовуючи це рішення, представники найвищого суду в системі судоустрою зазначили: «Відповідно до ст.242 КАС рішення суду повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим». Однак справедливість рішення судді найнижчої ланки, що відповідало верховенству права, вже 27.02.2018 була підтверджена рішенням КС №1-р/2018, згідно з яким оподаткування щомісячного довічного грошового утримання є неконституційним.

Те, якими засадами керувалися М.Смокович та члени колегії, відстоюючи протилежну позицію, знають лише вони.

«Це ж цілий батальйон!»

Залишається додати, що М.Смокович — заслужений юрист України, доктор юридичних наук — очолює колектив КАС із близько 55 осіб, сумарні виплати на винагороду яких дорівнюють сумарному грошовому забезпеченню типового підрозділу Збройних сил на сході держави — полку (бригади), а це від 1000 до 5500 осіб.

За словами Голови Верховного Суду України (з 1994 до 2002 року), шанованого всією юридичною спільнотою країни і багатьох держав світу Віталія Бойка: «200 суддів ВС, нехай туди входять 4 касаційні суди, їй-богу… В кожного судді є ще мінімум один помічник і два-три працівники апарату. Це ж цілий батальйон! Я не знаю, як це назвати. Це неможливо. Такий склад суду не може бути. Це як Верховна Рада!».

За реального стану здійснення правосуддя КАС суспільству вже не до сприйняття хвастощів цих суддів. Таке становище потребує відповіді на запитання: чи було правильним рішення про утворення ВС без ліквідації ВСУ, заснованого відповідно до норм першої Конституції України на початку XX ст.?

Як і частина суспільства та юридичної спільноти України, автор цих рядків сподівається, що Конституційний Суд нарешті розгляне відповідне подання ВСУ із цього приводу і «ротація» «верховних» суддів відбудеться майже безболісно для платників податків на благо всього суспільства.

Видається, що Президент не позбавлений можливості оцінити останню «судову реформу», яка народила Верховний Суд, але не вказала, якої держави. Також він як верховний головнокомандувач може ініціювати перепідготовку військовозобов’язаних суддів КАС в умовах східних областей держави.

Такі кроки забезпечили б якнайшвидше вивчення «товаришами вченими, доцентами із кандидатами» чинних законів, зокрема тих, якими врегульоване пенсійне забезпечення військовослужбовців.