Про часи єдності та боротьби, або Адвокати не потребують ані «м’якого», ані «жорсткого» тиску
Після того, як навіть зарубіжним експертам з Міжнародної колегії юристів стало зрозуміло, що псевдо-реформа адвокатури у вигляді проекту №9055 є руйнівною та абсурдною, полеміка щодо «перебудови» адвокатури фактично зійшла нанівець.
Після того, як навіть зарубіжним експертам з Міжнародної колегії юристів стало зрозуміло, що псевдо-реформа адвокатури у вигляді проекту №9055 є руйнівною та абсурдною, полеміка щодо «перебудови» адвокатури фактично зійшла нанівець.
Майже припинився тиск з боку Адміністрації Президента України. Принаймні, на період виборів.
Перестали «ганяти» парламентарів від АПУ до членів парламенту (вибачаюсь за такий каламбур, але як є). Особливо після того, як в профільному Комітеті ВР з питань запобігання і протидії корупції прийняли рішення про визнання проекту №9055 корупціогенним.
Врешті-решт, за декілька тижнів буде змінений і суб’єкт законодавчої ініціативи – пройдуть вибори Президента України, а значить, автоматично, відповідно до Регламенту Верховної Ради, потрібно буде й переподати до парламенту новий законопроект. Якщо, звичайно, у нового Президента залишиться бажання проводити недолугу реформу у тій формі і за тією моделлю, яку пропонував №9055.
Однак, як виявилось, ані амбіції, ані бажання «перекроїти» адвокатуру «під себе», у окремих авторів псевдо-реформи нікуди не зникло, а, навпроти, вони й далі продукують все нові й нові ідеї «майбутньої адвокатури». Вочевидь, саме ці ідеї вони й «просуватимуть» вже новим філатовим та новим президентам.
Про що мова?
Наприкінці минулого тижня, а саме 22 березня славнозвісна Асоціація правників України в черговий раз провела свій Щорічний юридичний форум «Розвиток ринку юридичних послуг в Україні». Як для юридичного ринку в цілому, то, можливо, й нормальний захід – юристи різних професій спілкувались на різні теми, що в принципі й правильно, й відповідає Статуту цієї громадської організації. Однак АПУ – не було б АПУ, якби знову не почало говорити про адвокатуру. Тобто говорити про інститут, до якого ця організація не має жодного відношення, окрім абревіатури англійською мовою, якою вони звикли вводити в оману іноземних гостей, які чесно вважають, що Ukrainian Bar Association – це і є українська асоціація адвокатів. Хоча, здається, в Європі та світі вже не залишилось правників, які не знають, що насправді АПУ – це напів-бутафорська організація з точки зору представництва української адвокатури, зрозуміло. А от єдиним законним голосом професії захисника в Україні є виключно Національна асоціація адвокатів України. Та в АПУ на це не зважали, і, вочевидь, зважати не будуть.
Наприклад, чого лише вартий виступ запрошеного експерта – директора Центру протидії корупції Дар’ї Каленюк, яка під час дискусії запропонувала «поміркувати над питанням про те, де межа між захистом клієнта та співучастю у злочині». І додала: «В мене погляд збоку — я не є частиною юридичної професії і адвокатури, але це мені дає можливість бачити багато прикладів, коли юристи, і в першу чергу адвокати, які мають адвокатську ліцензію, і мають певні імунітети, просто зловживають своїми адвокатськими правами для того, щоби покривати недоброчесні дії своїх клієнтів», — зауважила пані Дар’я.
Ми вже навіть не питаємо, з якого дрімучого юридичного лісу треба було вийти, щоб і досі вважати, що в Україні є якісь там «адвокатські ліцензії». Але термінологія то пусте, якщо зрозуміти, що експерт банально не знається на тому, що основоположним принципом верховенства права якраз і є заборона ототожнення адвоката з його підзахисним.
З цього приводу не можна не згадати слова лідера української адвокатури Лідії Ізовітової, яка наприкінці минулого року сказала наступне: «Ототожнення адвокатів з клієнтами - це не просто заяви окремих осіб або якісь упереджені висловлювання. Тепер ми бачимо, як цей тип порушень прав адвокатів набрав нову форму - агресивної поведінки і фізичного впливу з боку окремих радикальних організацій. На думку цих організацій, а їхня позиція задекларована публічно і відкрито, не всі громадяни мають право на адвоката, не всі громадяни можуть вільно вибирати адвоката і не всі адвокати можуть працювати в суді. Такі псевдоактівісти ставлять фільтри, ідеологічні або політичні, але вважають це своїм розумінням справедливості. Хоча це дискримінація принципів рівності всіх перед законом і порушення конституційних прав людей”, - вважає Лідія Ізовітова.
Якщо порівняти ці два висловлювання, то стає зрозумілим, що експерти, які приходять на форуми АПУ, нехтують Конституцією України, зневажають міжнародні принципи права, не хочуть, аби українська адвокатура й далі слідувала своєму європейському вибору.
Однак, це лише квіточки, бо ягідки від АПУ з’явились трохи пізніше.
Звичайно, що на своєму ж форумі не міг не виступити адвокат і колишній президент АПУ Денис Бугай. Він назвав кілька ключових викликів професії: ототожнення адвоката з клієнтом, відсутність впливу адвокатури на правові процеси в державі, слабкість професійних прав та гарантій, відстороненість адвокатів від питань самоврядування, а також недостатній професійний та етичний рівень деяких адвокатів. Але (!) на його думку, лише три останні проблеми можна вирішити негайно, на це й спрямований законопроект №9055. Тобто проблему ототожнення адвоката з клієнтом проект 9055 не вирішує! І в цих словах я вбачаю певний парадокс пам’яті. Бо якщо хтось не пам’ятає, то перший і найбільш гучний спротив адвокатів проти ототожнення адвоката з клієнтом відбувся саме на захист … Дениса Бугая! І Дениса тоді врятували від буцегарні усім адвокатським співтовариством. А тепер от експерти на його форумі кажуть, що треба думати, кого захищати можна, а кого – не можна. Та й сам Д.Бугай хоч і називає цю проблему, але не вбачає необхідним вирішувати її у першочерговий спосіб. Бо ж читаємо далі, що насамперед має зробити проект №9055 (цитуємо з ресурсу "Юридична газета"): «Щодо професійних прав та гарантій, які є слабкими, законопроект №9055 передбачає фіксацію слідчих дій, доступ до клієнта в будь-який час. Щодо проведення обшуків, згідно з проектом закону, отримані докази не можуть бути використані проти клієнта. Що стосується відсторонення адвокатів від питань самоврядування, законопроект також дозволяє вирішили цю проблему: починаючи від децентралізації повноважень та завершуючи забороною приймати ключові рішення на адвокатських зборах. Також важливим моментом законопроекту є ротація керівництва (не більше 2-х строків поспіль протягом 3-х років)».
Хіба не дивно чути, що для українського адвоката найбільшою проблемою є децентралізація повноважень органів адвокатського самоуправління, а не порушення його прав з боку правоохоронних органів? А в той час женевські та голландські адвокати про Україну пишуть таке: «Без вагомих та невідкладних зусиль, вжитих для запобігання нападів і боротьби з безкарністю, незалежність адвокатської професії, а також можливість адвокатів захищати права людини будуть піддані все більшому ризику. Викликає занепокоєння, що насильницькі атаки на адвокатів, багато з яких були достовірно приписані екстремістським праворадикальним групам, часто мають наслідком безкарність злочинців, незважаючи на наявність доказів і конкретних кримінально-правових норм, покликаних захищати адвокатів від нападів. МКЮ з’ясувала, що правоохоронні органи часто не розслідують такі справи в швидкий і неупереджений спосіб, навіть коли відомі особи, що вчинили злочин. У зв’язку з цим МКЮ підкреслює, що ефективна та незалежна адвокатура є суттєвим елементом для кожної системи правосуддя, яка підтримує верховенство права. Міжнародні стандарти закріплюють важливу роль адвокатів у захисті прав людини та внеску адвокатів у забезпечення верховенства права та справедливе здійснення правосуддя. Основні положення ООН про роль адвокатів підкреслюють важливість незалежності асоціацій адвокатів у забезпеченні справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Такі асоціації повинні бути у законі та на практиці інституційно незалежними як від усіх зовнішніх суб’єктів, включаючи уряд, інші виконавчі органи, парламенти, так і знаходитись поза приватними інтересами. У світлі цих стандартів МКЮ занепокоєна процесом прийняття законопроекту №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який був розроблений без необхідного рівня консультацій та участі основної зацікавленої сторони – Національної асоціації адвокатів України, яка рішуче виступає проти прийняття законопроекту в поточній редакції».
Але для авторів псевдо-реформи адвокатури усі ці слова міжнародних адвокатів – пустий звук, бо під час цього ж таки форуму, інший апологет «змін», а саме член Правління АПУ Андрій Вишневський вперто гнув свою лінію, розповідаючи про майбутнє адвокатури виключно через призму «переробки системи адвокатської самоврядності». Зокрема, Андрій Вишневський розповів про тіньовий звіт «Адвокатура України: уроки перших кроків самоврядності». В цьому звіті питання адвокатури він розглядає як питання державної політики. До речі, одне вже таке формулювання чого варте – чи не приховане тут лобіювання змін в системі «управління адвокатурою» за турецьким сценарієм? Можливо, представники АПУ понесуть до нового президента ще більш радикальну реформу адвокатури? Цю можливість аж ніяк не можна відмітати, бо далі доповідч зазначив буквально наступне: «Після прочитання звіту я зробив висновок, що сьогоднішня конструкція адвокатського самоврядування не може забезпечити гарантії захисту адвокатів та екологічності адвокатської спільноти». От тут, чесно кажучи, представник АПУ заплутав усіх – бо якщо про «конструкцію» адвокатури все зрозуміло (може, пан просто бажає розібрати й зібрати "цей конструктор" під себе), то от що таке «екологія» адвокатури – то це питання. Бо, наприклад, на Закарпатті реформу адвокатури від АПУ вважають виключно «токсичною», а отже ні про яку екологічність в такому випадку й мови бути не може.
Але то пусте, бо далі пан Вишневський почав розповідати, які він бачить три опції-варіанти реагування на проблеми адвокатури.
По-перше, лідерство у сфері етичних стандартів бере на себе Вища ліга юридичного бізнесу. От мабуть, цьому зрадіють усі дисциплінарні палати регіональних КДКА та ВКДКА. Бо он воно, виявляється, про що мріють у АПУ, щоб Правила адвокатської етики встановлювала якась Вища ліга, а оті усі адвокати, які з нищої ліги, – то вони не достойні етичних стандартів… Чи хтось цю пропозицію може «прочитати» в інший спосіб?
По-друге, поступове проникнення в органи адвокатського самоврядування нових облич з того ж юридичного бізнесу. От тут пана Вишневського треба похвалити – нарешті в АПУ чесно зізнались, що просто й банально хочуть покерувати адвокатурою. Дивно тільки, від чого така сором’язливість – чому лише "поступово", а не відразу замінити усіх і зразу?
І нарешті, на думку пана Вишневського, АПУ слід здійснювати м’який тиск на НААУ, пропонуючи рішення окремих проблем. Ще один варіант розвитку інституту адвокатури за Вишневським – це створити декілька асоціацій адвокатів. «Тоді адвокат зможе сам обирати, в яку асоціацію вступати, а клієнт вирішувати, з якої асоціації обирати свого адвоката», – підсумував «творець майбутніх адвокатів».
У цих фразах усе прекрасне.
Й згадка про тиск на незалежну самоврядну асоціацію адвокатів (і кому ото дурні з Женеви пишуть про Основні положення ООН та інституційну незалежність інституту адвокатури від усіх зовнішніх суб’єктів).
Й можливість створення декількох асоціацій для обрання «свого» адвоката (а я ж неодноразово казав, що у проекті 9055 закладена законодавча загроза одночасної появи декількох Рад адвокатів в одному й тому ж регіоні). Просто виявляється, в АПУ вже замріялись далі – створювати не по декілька рад адвокатів, а відразу по декілька асоціацій. Навіть вже можна уявити, як у новому проекті реформи адвокатури автори від АПУ пропишуть появу і створення Асоціації адвокатів АПУ, Асоціації адвокатів для правоохоронних органів, Асоціації адвокатів для юридичного бізнесу. І так далі. Ну щоб як сказав Вишневський – кожен міг обрати «свого» адвоката під «свого» клієнта.
Знаєте, спочатку я замислював цю статтю як конструктивну і публічну полеміку зі спікерами цього Юридичного Форуму, про який згадав на початку. Але зараз зрозумів – та немає, про що полемізувати. В стінах АПУ говорять про США та Канаду, але не звертають увагу на Женеву та ООН. Кажуть про ототожнення клієнтів з адвокатами, але віддають цю проблему на вирішення державної політики. Хочуть мати голос в адвокатській професії – але не чують своїх колег і банально роблять усе, щоб цей голос став слабким, кволим і нікому не потрібний.
Натомість, дякуючи ЗМІ, стало зрозуміло, що і з новим Президентом, хто б ним не став, боротьба проти «невідкладної» реформи адвокатури нікуди не зникне, бо її автори підлаштуються під будь-кого, і внесуть до парламенту все нові й нові проекти 9066, 9077, 9088 – до тих пір, поки їх «нові» обличчя не засяють серед очільників, нехай і регіональної, або однієї з десятки інших, але СВОЄЇ ВЛАСНОЇ асоціації адвокатури.
Що це означає для нас – справжніх адвокатів?
Лише дві речі: настав час єднання в адвокатурі, бо до завершення часу боротьби за незалежність адвокатури ще дуже далеко. Тож, мабуть, недарма мені так часто останнім часом натякують на пророчі слова лицарів – захисників Мукачівського замку «Йти Стояти! З мечем і Богом!». Нам, адвокатам, ще дійсно доведеться не один рік виборювати із законодавчим мечем нашу адвокатську незалежність, і водночас вірити, що Бог оцінить справедливість наших помислів.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!