«Йти Стояти. З Мечем і Богом!», або Новий етап адвокатури
Як ми вже побачили, про проблеми української адвокатури заговорили на найвищому рівні. Міжнародна Комісія Юристів у своєму прес-релізі відмітила, що у світлі міжнародних стандартів слід піддати різкій критиці процес прийняття президентського законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№9055). Адже він розроблений без необхідного рівня консультацій та участі Національної асоціації адвокатів України.
А у разі його прийняття без схвалення НААУ він становитиме загрозу незалежності адвокатури в Україні та спроможності громадянського суспільства, включаючи правозахисників, виконувати свою важливу роботу, додає женевська організація.
Як бачите, ледь не усі мої головні тези не лише були почуті й осмислені міжнародними експертами, але й поставлені у пряму залежність від світової правничої думки. По-друге, плідне спілкування з адвокатами з різних регіонів України, в тому числі й під час З’їзду адвокатів, дало мені чітке розуміння того, що час розбрату пройшов, адвокатура вистояла в горнилі жорсткого зовнішнього тиску – й далі розвиватиметься ще більш ефективно.
Тож я думаю, що про європейські стандарти я так опікувався недарма. У 1885–1887 роках географи з Імператорського Королівського військово-географічного інституту у Відні (Австро-Угорщина) виконували геодезичні дослідження на території сучасної Закарпатської області для запланованого будівництва залізниці між Раховом і Сиготом. Вони встановили біля села Ділове двометровий кам'яний знак з координатами 47°57′ пн. ш. 24°11′ сх. д. і таким написом: «Locus Perennis. Delicentissime cum libella librationes quae est in Austria et Hungaria confectacum mensura gradum meridionalum et paralleloumierum Europeum. MD CCC LXXXVII (переклад з латини: «Це постійне, точне вічне місце, визначене спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, в Європейській системі широт і довгот у 1887 році»).
У 1977 році поруч з ним встановлено стелу з написом, що саме тут лежить географічний центр Європи. Хоча на знаку 1887 року цього не пишуть, але всі ЗМІ згадують про це. Тож через наявність у Закарпатті географічного центру Європи я апелюю до європейських стандартів. Це звичайно, жарт, але частково правдивий.
Ще трохи містики і філософії — колись я займався історією та працював старшим науковим співробітником Закарпатського краєзнавчого музею. До самого ранку читав книжки у відомому Мукачівському замку і знайшов багато цікавих історичних паралелей.
Насамперед, велика княгиня Ілона Зріні, яка досконало знала угорську, хорватську, німецьку, словацьку, сербську, польську, французьку мови, вивчила латину і давньогрецьку, математику, літературу, й найважливіше – риторику та юриспруденцію. Така освіченість в той історичний період доволі рідкісне явище.
Саме вона стала одним з успішних лідерів у боротьбі за національне визволення та християнські цінності. У листопаді 1685 року австрійський генерал Зігберт Гайстер захопив Ужгородський замок і підійшов до Мукачівського. Княгиня вирішила не здаватися і захищатися. Облога тривала 7 місяців, і тільки наприкінці 1686 року австрійці відступили, не здолавши навіть першої лінії оборони. Відтоді в Мукачево девіз лицарів, які захищали замок: «ИДТИ СТОЯТЬ. С МЕЧОМ И БОГОМ», став майже сакральними.
Саме так, як лицарі, – з мечем і Богом в серці – адвокати, яких ще називають захисниками, і захистили самі себе. Захистили від одержавлення за турецьким сценарієм. Від тиску і сваволі з боку правоохоронних органів та від корумпованості окремих осіб з Адміністрації Президента. Від ренегатів адвокатури та несправжніх організацій, які до адвокатури не мають ніякого відношення. Адвокати – останні поборники справедливості в нашій державі, тож мали захищатися до кінця, аби надалі працювати для захисту прав і свобод звичайних громадян.
Команда Національної асоціації адвокатів України створена не за один день, але нам на чолі з безспірним лідером – Лідією Ізовітовою, вдалося фактично неймовірне: створення моделі адвокатури, завдяки злагодженій організаційній діяльності в усіх регіонах держави, яка у період випробувань довела свою ефективність та єдність.
Сьогодні Спілка Адвокатів України (САУ), як і 25 років тому, – впливова професійна громадська організація адвокатів, яка не тільки працює по всій країні, але дотримується високих стандартів роботи та давніх адвокатських традицій. Саме САУ стала першою у незалежній Україні загальнодержавною громадською організацією адвокатів і тривалий час фактично була національною професійною адвокатською організацією.
Крім того САУ стала першим спостерігачем при Раді адвокатур та правничих товариств Європи – Conseil des Barreaux europeens (CCBE) та членом Міжнародної адвокатської асоціації (ІВА). САУ відрізняється від напівпрокурських чи надгалактично-юридичних організацій, оскільки в своєму статуті чітко зазначає, що вона працює на засадах рівноправності та професійної незалежності її членів. Спілка сприяє професійному розвитку та вдосконаленню системи підготовки і підвищення кваліфікації своїх членів, загальному розвитку адвокатської професії та правосвідомості адвокатів. Займається розробкою етичних стандартів, зміцненням інституту адвокатури в Україні та підвищенням його авторитету в суспільстві, забезпеченням захисту законних прав та інтересів її членів.
САУ складається з 20 комісій, 8 комітетів, Консультативного Бюро з прав людини, а серед членів її Правління – найвідоміші адвокати України. Саме ця спілка стала основою для створення Національної асоціації адвокатів України. Створення якої надважлива подія в вітчизняній адвокатурі, яка відповідає європейській практиці.
Зараз на новому етапі розвитку адвокатури, САУ і НААУ мають всі можливості бути успішними на державному і міжнародному рівні, завдяки демократичному баченню розвитку правозахисних структур в 21 столітті.
Моє бачення тенденцій розвитку та ролі вітчизняної адвокатури – це незалежний правозахисний інститут в правовій державі, інтегрований у глобальні правозахисні процеси дуже складного характеру. Однак потрібно чітко розуміти, чого сучасні адвокати хочуть і як до цього прийти, а адвокати хочуть мати належний захист своїх прав та гарантій діяльності, бути незалежними, самоврядними і ефективними.
Розвиток суспільства та економічні тенденції в сучасному світі вимагають від адвокатів бути максимально динамічними в усьому. Сьогодні адвокати з Мукачева чи Ужгорода часто відвідують Київ для виступу на засіданні АМКУ, або участі у діяльності Комітету Верховної Ради, або виступу з промовою у Верховному Суді, або підписання важливого договору.
Але ж де це зробити зручно та гідно? Не в ресторані та не в офісі певної компанії, особливо, якщо контрагентів декілька. Саме так з’явилась ідея відкрити офіс представництва Ради адвокатів Закарпаття та Закарпатського відділення Спілки адвокатів України.
Сподіваюсь офіс в Києві на вул. Великій Васильківській, 23 сподобається багатьом, як через свою вишуканість, так і через елітне розташування, тим більше, що в цих стінах як і завжди присутні розум, краса та певний флер утаємниченості.
Між іншим ініціативу відкриття представництва підтримали і в Києві, зокрема, в організації дуже допомогло керівництво НААУ, і персонально Лідія Павлівна Ізовітова, а також новий голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сергій Вилков. Останній — фаховий адвокат і сильний організатор, саме тому його одноголосно обрали на цю почесну посаду з під час останнього З’їзду адвокатів. І молодий адвокат Вадим Красник, в минулому керівник Секретаріату Ради адвокатів України.
В офісі представництва ми будемо обговорювати нові важливі плани щодо стратегії захисту прав та незалежності адвокатів з Ганною Боряк та з представниками Вищої ревізійної комісії адвокатури Максимом Болдіним і Русланом Надьоном. Таким чином, відкриття київського офісу є усього лиш закономірним результатом сталого стратегічного розвитку Закарпаття як важливого адвокатського регіону.
Однак представництво буде впливати не тільки на стратегічний розвиток адвокатури Закарпаття. Я багато раз наголошував, що адвокатура України за останні 7 років неймовірно зміцнила свої позиції у всіх регіонах. З адвокатами почали рахуватись на рівні держави, і навіть побоюватись їх. Недарма адвокатська реформа була розпочата саме як заключний етап судової реформи, бо почали б з адвокатів, судова реформа завершилась, так і не розпочавшись.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!