Голова РА Закарпатської обл. Олексій Фазекош:

«Українська адвокатура приречена на перемогу й обов’язково знайде свою дорогу, що приведе до храму демократії»

На початку лютого процес обрання делегатів на з’їзд адвокатів завершився конференціями адвокатів у Запорізькій та Тернопільській областях. Прикметно, що майже в усіх регіонах на конференціях обговорювали проблеми, які турбують адвокатів. Ідеться насамперед про намагання влади підлаштувати інститут адвокатури під свої потреби шляхом прийняття законопроекту №9055. Зокрема, на конференціях у м.Києві та Закарпатській області прийняли звернення до парламенту та Президента з категоричною заявою про недолугість та шкідливість цієї псевдореформи.

На перший сесійний тиждень чергової сесії ВР проект №9055 чи не востаннє має бути внесений до порядку денного. Тому «ЗіБ» запитав у голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія ФАЗЕКОША як про доцільність його прийняття, так і про цілі, які ставить перед собою майбутній з’їзд.

«З’їзд стане квінтесенцією злагодженої та ефективної роботи»

— Олексію Андрійовичу, до з’їзду залишилося менш як два тижні. Тому можна вже предметно говорити про те, які наболілі питання вирішуватиме найвищий орган адвокатського самоврядування. Які акценти звучатимуть найбільш голосно?

— Про важливість з’їзду адвокатів свідчить хоча б той факт, що заради недопущення його проведення в Адміністрації Президента були задіяні великі сили та адміністративний ресурс. Навіть скажу більше: прямий політичний тиск на парламент.

Саме заради того, щоб змінити модель та систему функціонування інституту адвокатури, був розроблений законопроект №9055. Його прийняття роздробило б адвокатуру або перетворило б її на «ручний» державний інструмент, коли кандидатів до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів висували за рознарядкою з вул.Банкової.

До речі, мене дуже дивують ті ренегати з-поміж адвокатів, особливо зі столичного регіону, які, підтримуючи цей документ, на всі заставки виспівують «Так 9055» і говорять про посилення захисту прав адвокатів. Бо насправді це відкрита політична маніпуляція, коли задля того, щоб провести потрібні для себе зміни, влада кидає кісточку у вигляді окремих змін до Кримінального процесуального кодексу.

— Чому ви не вірите у добрі наміри влади посилити професійні гарантії?

— Якби хтось дійсно опікувався посиленням гарантій діяльності адвокатури, то ці зміни до КПК вже давно були б проголосовані. Але ж комусь при цьому ще потрібно й «зламати» останній правозахисний інститут у державі. Я вже не кажу про той факт, що, наскільки мені відомо, в АП не надто хотіли дотримуватися домовленостей з так званими розробниками проекту №9055.

По-перше, ніхто ніякі посади в «новій» адвокатурі авторам цього документа не гарантував би. А по-друге, якщо говорити про посилення гарантій адвокатів, то в проекті відразу ж закладалися інструменти протидії щодо кожного позитиву: не можна обшукувати адвоката, проте підозру йому може вручати навіть слідчий. Або адвокати отримають ідентифікований доступ до державних реєстрів, але натомість їх будуть переслідувати за «зловживання адвокатським запитом». Або адвокат зможе брати участь у будь-яких слідчих (розшукових) або процесуальних діях, проте його зможуть банально прибрати із судового процесу, якщо прокурору чи судді здаватиметься, що адвокат зловживає своїми правами. І так далі…

Тобто проект №9055 у найкращому випадку не додає жодних переваг у роботі адвоката, а в найгіршому — робить усе, аби до лав адвокатури безперешкодно потрапили всі «непотрібні» самій державі юристи (на кшталт суддів, які не пройшли кваліфоцінювання, чи люстрованих прокурорів). Це відбуватиметься через дуже корупційну систему «нового й революційного» доступу до професії.

Сам інститут адвокатури з незалежного і сильного правозахисного інституту перетвориться на чергову процесуальну маріонетку в новій системі судових координат. І це дійсно так, бо, розваливши всю правоохоронну систему, невдало реформувавши поліцію, виконавчу службу, прокуратуру та поставивши на коліна суд, влада дуже хоче зламати й останній бастіон демократії — українську адвокатуру. Як цього не допустити? Це й буде одне з найголовніших питань, що обговорюватимуться під час з’їзду.

«Адвокатура не дозволить жодній владі, жодному політичному режиму втручатись у свою діяльність»

— А чи буде порушуватись питання захисту прав адвокатів? У порядку денному про це нічого не сказано.

— Так, якщо подивитися на оголошений порядок денний, то одним з головних завдань з’їзду визначено обрання (призначення) двох членів ВРП та члена ВККС, строк повноважень яких закінчується цього року, а також обрання членів органів адвокатського самоврядування, яких на посади призначає з’їзд.

Зверну увагу й на такий пункт, як «Різне», коли можуть проголошуватись і відповідні резолюції та звернення. Гадаю, що з’їзд належним чином відреагує на всі важливі події як у житті держави, так і в діяльності адвокатури. Я навіть упевнений у тому, що з’їзд стане квінтесенцією злагодженої та ефективної роботи: будуть обрані достойні кандидати до ВРП та ВККС. Буде продемонстрована єдність адвокатури як монолітного інституту, що дбає передусім про своє основне призначення в громадянському суспільстві — захист прав та свобод громадян. Буде продемонстрована сила адвокатури, яка чітко й дружно вирішує всі питання й не дозволить жодній владі, жодному політичному режиму втручатись у свою діяльність.

— Як ви оцінюєте роботу вищих органів професійного самоврядування, зокрема керівництва Національної асоціації адвокатів України?

— Упевнений, що на з’їзді дадуть високу оцінку діяльності голови НААУ — безспірного лідера адвокатури Лідії Ізовітової. Під її чітким проводом було сформовано потужний рух на захист адвокатури як інституту, що вчергове підтвердив свій феномен як невід’ємної складової громадянського суспільства і розвитку демократичних процесів.

Обрана у законний і легітимний спосіб керівник НААУ свої погляди змогла викласти таким чином, що вони відповідають передовим правничим традиціям і водночас синтезують позиції та думки всіх адвокатів України. Оскільки я спілкуюсь майже з усіма керівниками рад адвокатів регіонів, то з упевненістю можу сказати, що по всій Україні цінують зусилля керівництва НААУ щодо збереження цілісності та незалежності адвокатури, реального, а не фейкового захисту прав адвокатів. У регіонах бачать і правильно оцінюють усе: і акцію «Стоп 9055», яку вже відверто бояться у провладних кабінетах, і постійне спілкування з народними обранцями щодо неприйнятності реформування адвокатури без участі самих адвокатів, і ефективну комунікацію з міжнародними інституціями з приводу стану справ в українській адвокатурі, і миттєву реакцію на провокації щодо адвокатів з боку як влади, так і різних сил.

До речі, ці провокації лише посилюються. Чого вартий нещодавній замах на вбивство голови Ради адвокатів Дніпропетровської області Тетяни Лещенко. І, якщо з’їзд продемонструє свою чітку роботу, свою силу, вміння адвокатів ефективно вирішувати проблеми, влада зрозуміє, що в неї немає жодних шансів у тій війні проти адвокатури, яку вона сама ж і розв’язала.

— Зрозуміло, що роль лідера є важливою у діяльності будь-якої структури. Проте саме у 2018 році стало очевидним, що у відстоюванні незалежності адвокатурі слід бути максимально варіативною. Тобто особливого значення набувають організації, створені адвокатами для розвитку своєї діяльності, які демонструють свою принциповість у певних питаннях. Що ви думаєте про це як очільник Закарпатського відділення Спілки адвокатів України?

— Так, ви дуже правильно сказали про велику роль справжніх адвокатських організацій, а не псевдоутворень, які до проблем адвокатів мають або дуже невеликий інтерес, або виключно комерційний. Адже є такі інституції, серед представників яких адвокатів п’ята частина, але вони цинічно заявляють про себе як про чи не єдиний голос адвокатури. Доходить до зухвалої брехні, коли представники таких організацій заявляють, що вони говорять від імені всієї адвокатської спільноти, що може відповідно до закону робити виключно НААУ.

Разом з тим я як член САУ, один з її лідерів наголошу, що саме завдяки спілці вдалося не лише посилити офіційну позицію НААУ, але й продемонструвати, що адвокати готові боронити свою незалежність на всіх фронтах. Дивіться самі: 6 вересня на сайті парламенту оприлюднюється проект №9055, менш ніж за тиждень РА Закарпатської області першою в Україні виступає із закликом протидіяти цьому проекту та висловлює думку про неприйнятність реформи у такому вигляді. А ще за тиждень Всеукраїнська громадська організація «Спілка адвокатів України» звернулася до ВР з максимально детальним обґрунтуванням свого невдоволення проектом закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№9055).

«Проект №9055 не має жодних шансів не те що на прийняття в першому читанні, але і на винесення на обговорення до сесійної зали»

— Якою є ймовірність того, що цей документ може бути прийнятий на цій парламентській сесії?

— Він не має жодних шансів не те що на прийняття в першому читанні, але й на те, щоб його винесли на обговорення до сесійної зали. Проте вкотре наголошу на тих позиціях і загрозливих аспектах проекту, про які в САУ заявили ще кілька місяців тому.

По-перше, це пропоновані зміни до ст.221 КПК стосовно зловживання стороною захисту процесуальними правами. «До категорії зловживання суд може віднести і подання скарги на певне судове рішення, і подання клопотання (заяви) для вирішення окремого важливого для захисту питання, і заявлення відводу судді тощо». Така новація прямо суперечить положенням Конституції, рішенням Конституційного Суду та численним прецедентам Європейського суду з прав людини.

По-друге, неприйнятними є зміни до ст.53 КПК. Завдяки їм має відбутися легалізація «добровільних помічників» слідчого (прокурора). Мається на увазі, що відповідно до цих новел слідчий (прокурор, суд) навіть за наявності у справі офіційного захисника підозрюваного (обвинуваченого) за договором отримає право на власний розсуд увести у справу «свого» зручного захисника й провести за його участю всі потрібні стороні обвинувачення процесуальні дії.

По-третє, це зміни суб’єкта повідомлення про підозру особам зі спеціальним статусом (депутатам, суддям, адвокатам тощо). Адже це суперечить прямій вказівці ст.481 КПК про те, що повідомлення про підозру особі зі статусом спеціального суб’єкта здійснюється спецсуб’єктом — прокурором, зокрема Генеральним, або його заступником, або керівником регіональної прокуратури. У проекті №9055 передбачається, що слідчі чи оперативні працівники на законних підставах зможуть вручати підозру суддям, адвокатам та іншим особам зі статусом спеціального суб’єкта.

По-четверте, неприпустимим є дозвіл на ненадання органами державної влади, посадовими особами, юридичними і фізичними особами відповідей на адвокатські запити. Одна із причин — відсутність дієвих механізмів впливу на порушників права адвокатів на запит. Стаття 25 проекту №9055 містить чимало начебто нових положень, які апріорі мали б покращити стан реалізації права на отримання адвокатом інформації на запит. Натомість ч.7 ст.25 документа закріплює норми, які створюють для адресатів адвокатського запиту широке поле суб’єктивних за своєю природою, явно невиправданих підстав для відмови в запиті. Тим самим ситуація з безпідставними відмовами на адвокатські запити залишається на попередньому рівні, а законотворчі новели перетворюються на обструкцію.

По-п’яте, нововведення ч.3 ст.28 проекту, де прописується заборона адвокатам працювати за трудовим договором (контрактом) в інших підприємствах, установах, організаціях. Це не лише є дискримінаційним, неконституційним підходом до адвокатів, але й призведе до зубожіння певної їхньої частини. У нинішніх складних умовах, коли кожна сім’я стикається з проблемою заробляння коштів, не можна людині створювати перешкоди у прагненні працювати й утримувати свою родину, близьких та рідних. Особливо гостро ця проблема стоїть у сільській місцевості, де адвокату подекуди непросто отримувати адекватну плату за свою працю. Не секрет, що більшість адвокатів змушена додатково працювати, щоб забезпечувати нормальне існування своїх сімей.

Нарешті — нова Присяга адвоката України. Чого варте пряме присягання (зобов’язання) адвоката на вірність суду: «Підтримувати повагу до суду»?! Можна очікувати, що незабаром до тексту присяги можуть бути включені зобов’язання адвоката піклуватися і про прокурорів, і про слідчих, працівників оперативних підрозділів тощо…

— Велика частина документа присвячена питанням законодавчого врегулювання з’їздів, зборів, конференцій, кворуму, виборів керівних органів, розмежування компетенції структурних підрозділів органів самоврядування, бюджету адвокатури тощо. Для чого це потрібно?

— Такий «інтерес» до питань внутрішньої організаційної діяльності адвокатського самоврядування є не що інше, як невиправдане, надмірне, незаконне втручання держави в діяльність української адвокатури. Як я вже казав, держава не зможе втручатись у внутрішні справи адвокатури. Але тепер поясню конкретно.

Річ у тім, що не можна побороти спільноту, яка працює не задля себе, а задля виконання свого конституційного обов’язку, не через політичні амбіції, а задля розвитку демократичних процесів, яка не змінюється під впливом забаганок чиновників, але має справжні традиції, історично підтверджене, системне й професійне підґрунтя. Я зараз про те, що, на мій погляд, підтверджений фактами, саме на базі САУ було зроблено перший і важливий крок до створення першої незалежної і справді самоврядної адвокатури у вигляді НААУ. Адже хто і коли не очолював би спілку — вона завжди стоїть на захисті адвокатів. Не на захисті якихось окремих «прокурорсько-суддівських кланів» чи ставлеників вул.Банкової, а всіх адвокатів України, що зараз і робить НААУ.

Діяльність асоціації в цілому відображає об’єктивний стан адвокатури, цього незалежного правозахисного інституту. Він переконливо довів свою здатність витримувати виклики часу, бути ефективним та незалежним, що є феноменальним. На відміну від судової та правоохоронної систем, українські адвокати продемонстрували життєстійкість, динамічність та спроможність захищати не лише себе, а й усю правову систему нашої держави. І вже одне це підтвердило її відповідність європейському розвитку.

Тож державі, жодному політичному режиму не вдасться зробити вітчизняну адвокатуру залежною і підконтрольною. Адже цей інститут довів свою відповідність європейським традиціям, які апріорі не допускають взяття владою під контроль будь-яких правозахисних інститутів, утім, пропагують, що адвокатура має бути незалежною і це є базовим принципом існування демократичного суспільства та правової держави.

Тому вибір зроблено, а українська адвокатура приречена на перемогу й обов’язково знайде свою дорогу, що приведе до храму демократії.