Фахівець із несправедливості

Суддя не несе відповідальності за те, що активіста не влаштовує цей світ

Оскарження рішення про незадоволення скарги — реалії життя одного львів’янина. Свою діяльність він присвятив боротьбі за правду. А тим часом законниця оскаржила догану, яку дістала після його скарги.

«Відмов не визнаю!»

Петро Дерко — відома людина в місті Лева. Він активно бореться із суддями та прокурорами та сумлінно пише скарги. Жертвою однієї з них стала суддя Галицького районного суду м.Львова Катерина Котельва. Активіст уважає, що вона, всупереч чинному Кримінальному процесуальному кодексу, безпідставно не задовольнила його скаргу та неодноразово порушила таємницю нарадчої кімнати.

У відповідь на заяву захисника справедливості третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила провадження. Вона стала на бік активіста, бо дійшла висновку, що відхилення його скарги аналогічне відмові в доступі до правосуддя.

П.Дерко скаржився на постанову старшого слідчого прокуратури Львівської області, який відмовив активістові в задоволені клопотання. Суддя повернула цю заяву як таку, що подана з пропущенням 10-денного строку. Проте П.Дерко не був би собою, якби не оскаржив і цей акт. Причому в апеляційному суді знайшли підстави, аби скасувати ухвалу К.Котельви, бо шукач правди копію постанови слідчого отримав із запізненням.

За допущену недбалість судді винесли догану. Проте тепер уже жінка не погодилася з таким рішенням і звернулася до ВРП. Причому цього разу на засідання прийшли обоє герої історії — суддя, котра прагне очистити репутацію, та активіст, який любить судитись.

Палиця в колесі

Свій захист К.Котельва почала з того, що звернула увагу членів Ради на особу скаржника, якого, за її словами, знає все місто. Мовляв, судді й прокурори тремтять, варто йому з’явитись на порозі їхньої установи, адже попереду на них чекає багато клопоту. Активіст оскаржуватиме не тільки кожне їхнє рішення, а навіть скаржитиметься на зовнішній вигляд, якщо знайде в ньому недоліки.

Якщо ввести ім’я борця за правду в пошуковий рядок, можна дізнатися, що його турбує геть усе: незаконна забудова, кваліфікація суддів і навіть те, чому прокурори не відвідують судових засідань у формі. Саме цивільний одяг державних обвинувачів одного разу став причиною скарги.

«У Каліфорнії, якщо сторона визначається як сутяжник, їй заборонено звертатися до суду з певними видами позовів. Це зафіксовано на законодавчому рівні. Достатньо 5 звернень у суд протягом 7 років, щоб визначити сутяжника», — розповіла про міжнародний досвід К.Котельва.

«Кримінальний процесуальний кодекс наділяє людей певними правами, і вони мають право їх реалізовувати. Ви не можете обмежити особу в цьому праві, незважаючи на досвід Каліфорнії», — заперечив член ВРП Андрій Бойко.

«Я не можу обмежити, але якщо особа свідома, то вона не має зловживати цими правами», — відповіла суддя.

На її думку, Галицький районний суд не може працювати лише для того, щоб розглядати всі скарги П.Дерка. «Що таке 303 скарги? Строк, протягом якого слід розглянути заяву, — 72 год. Щоб її заслухати, треба година-півтори. Секретар виходить до сторін, які звернулися до суду за захистом у реальних справах, цивільних чи кримінальних, і вибачається, бо ми сидимо та слухаємо скаргу», — обурювалася К.Котельва. На її думку, для сутяжників судовий процес — це не боротьба за правду, а розвага.

«У вас виходить так, що до одних людей одне ставлення, а до інших — інше», — зауважив член ВРП Володимир Беляневич.

Ображений на правосуддя

«Було захоплено державне майно в Києві, Львові та Свидниці. Ці кримінальні справи розглядає Шевченківський районний суд м.Києва. За 10 років не здійснили жодних слідчих дій», — почав свою промову П.Дерко. Він причетний до цієї справи, бо до 2013 року орендував приміщення, які належали Кабінету Міністрів, для кондитерського виробництва. Проте під час передання цих приміщень Міністерству оборони часів Анатолія Гриценка директор державного підприємства передав майно своїй тещі.

Якби все було добре, П.Дерко переміг би суддю. Адже, схоже, всі члени ВРП йому співчували як жертві суддівської дискримінації. Проте якийсь біс потягнув його за язик, і зупинитися він уже не зміг.

Виявляється, П.Дерко на засідання ВРП прийшов зовсім не для того, щоб підтримати рішення ТДП, а щоб висловити незгоду з ним. Офіційно скаргу він не подавав, але з рішенням палати категорично не погоджується й вимагає для судді тільки звільнення. Мовляв, проігнороване звинувачення судді в порушенні таємниці нарадчої кімнати, а таке і вона, і її начальниця роблять регулярно.

Крім того, П.Дерко оцінив кваліфікацію та знання законодавства суддями зі Львова. Водночас сам П.Дерко не має юридичної освіти. «Я не фахівець із права», — заявив він.

«Зупиніться, будь ласка, — попросив В.Беляневич чоловіка, — зосередьтесь на справі, яку ми розглядаємо. Зараз ми говоримо про суддю К.Котельву».

«Оскільки ви не подавали скарги, то не можете просити нас змінити рішення дисциплінарної палати та звільнити суддю», — пояснив нюанси дисциплінарного провадження член ВРП Микола Гусак.

П.Дерко відповів: «Ви є новоствореним органом і повинні виконувати свої функції належним чином. Я звертався до голови ВРП з листом, але відповіді не отримав. Єдиний спосіб донести свою думку до вас — зачитати цей лист тут. Але ви не даєте мені слова. При тому, що я захищаю інтереси держави та свої особисто й не можу добитись у судах справедливості. А провину перекладаю на вас. Бо ви не можете навести порядок у судовій системі».

Така промова мала наслідком те, що ВРП формально задовольнила скарги обох сторін і скасувала рішення палати. Проте постановила закрити провадження. Тож тепер її члени, вочевидь, поповнять чорний список активіста, бо він знайде, куди поскаржитися на Раду.