Скарга до Страсбурга не доведе

ВС хочуть зобов’язати розглядати звернення щодо порушень державою норм конвенції

Комісія Конституційної асамблеї з питань правосуддя приступила до розроблення пропозицій щодо внесення змін до Основного Закону. Зокрема, в Конституції хочуть записати, що Верховний Суд має право законодавчої ініціативи. Також пропонується дозволити громадянам звертатися до ВС із тими скаргами, з якими вони сьогодні йдуть до Європейського суду з прав людини.

«Судова влада» замість «Правосуддя»

26 грудня, на останньому в цьому році засіданні, комісія планувала обговорити проект нової редакції перших чотирьох статей розділу Основного Закону, в якому йдеться про діяльність судової влади. Щоправда, члени комісії встигли розглянути лише кілька положень першої статті.

Одна з пропозицій стосувалася того, що назву розд.VIII Основного Закону «Правосуддя» потрібно змінити на «Судова влада». Як зауважила академік-секретар відділення цивільно-правових наук Національної академії правових наук Наталія Кузнєцова, у чинній Конституції визначені органи законодавчої та виконавчої влади, а судової — ні, тому розділ повинен називатися саме «Судова влада».

«Я категорично проти того, аби розділ Конституції називався «Правосуддя», — підтримав її головний науковий співробітник відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН Василь Сіренко.

Проти запропонованої назви «Судова влада» виступив лише президент юридичної фірми «Салком» Євген Кубко. На його думку, «правосуддя» — більш широке поняття, яке включає в себе і судову владу, і адвокатуру тощо. Після бурхливого обговорення, яке «ім’я» дати розділу, всі представники комісії, крім Є.Кубка, проголосували за зміну назви «Правосуддя» на «Судова влада».

А з чого розпочати?

Ще одне положення в проекті нової редакції однієї зі статей Конституції пропонувалося записати так: «Судова влада в Україні здійснюється Верхов­ним Судом, вищими спеціалізованими судами, апеляційними судами, окружними та мировими судами. До судової влади відноситься Вища рада юстиції».

Суддя Конституційного Суду у відставці Іван Тимченко зауважив, що першу статтю розділу потрібно розпочати словами: «Органами судової влади України є ВС, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, окружні та мирові суди, а також Вища рада загальної юстиції».

«Не можна починати статтю з органів. Запропонована редакція вдала: «Судова влада здійснюється…». Якщо статтю починаємо словами «органами судової влади є…», то виникає питання: а де ж поділася судова влада?» — заперечив йому В.Сіренко.

«А я пропоную розпочати статтю так: «Судова влада України є самостійною та незалежною. Судова влада в Україні здійснюється Верховним Судом та іншими судами, утвореними відповідно до законів», — долучився до розмови науковий консультант Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова Микола Мельник.

«Починати розділ зі слів «Судова влада здійснюється…» концептуально неправильно. Його потрібно розпочинати із запису про право людини і громадянина на справедливе правосуддя. Так записано в міжнародних конвенціях», — зазначив Є.Кубко. Однак голова комісії КА з питань правосуддя Василь Маляренко наголосив: «Наш розділ не може так починатися. Це положення для розділу про права людини».

Після тривалого обговорення все ж таки вдалося досягти консенсусу. Комісія погодилася сформулювати першу частину статті так: «Судова влада в Україні є самостійною та незалежною. Судова влада в Україні здійснюється Верховним Судом та іншими судами, утвореними відповідно до законів. Органом, що забезпечує діяльність судової влади, є Вища рада юстиції».

До речі, члени комісії полемізували й щодо місця ВРЮ в розділі «Судова влада». «ВРЮ обов’язково повинна бути в цьому розділі Конституції», — наголосив В.Маляренко.

У свою чергу Є.Кубко застеріг: якщо записати, що судова влада здійснюється ВРЮ, то це може означати, що «завтра цей орган розглядатиме справи». Голова Союзу юристів України Валерій Євдокимов запропонував «винести ВРЮ в окремий розділ як окремий державний орган». Однак його ідею не підтримали. «ВРЮ має бути в цьому розділі, адже вона забезпечує діяльність судової влади. А виділити для неї окремий розділ — навряд чи правильно», — зауважив М.Мельник.

Ініціативи від «верховників»

Є.Кубко зауважив, що не варто дуже детально розписувати розділ «Судова влада». На його думку, у ньому має бути статей з 10. А всі питання судоустрою повинні вирішувати органічні закони.

Органічні (або конституційні) закони — акти, які мають особливий статус: нижчий за статус самого Основ­ного Закону, проте вищий за статус звичайних законів. Приймаються вони за прямим приписом Конституції на основі її бланкетних норм на її допов­нення та розвиток і мають спеціальну процедуру прийняття та (іноді) промульгації — санкціонування главою держави та оприлюднення закону.

Із цим погодилася й Н.Кузнєцова. За її словами, в Основному Законі має бути положення про те, що органічні закони вирішують питання про те-то й те-то. Але ця норма повинна міститися не в розділі «Судова влада», бо органічними можуть бути не лише закони, які вирішують судові питання.

На засіданні говорили й про роль і статус ВС. Ні в кого не виникло заперечень щодо того, щоб у частині другій проекту статті записати: найвищим органом судової влади є ВС. Також комісія хоче, аби в Конституції зазначалося: ВС має право законодавчої ініціативи з питань здійснення судової влади.

«Цю тезу, можливо, викинуть. Адже асамблея, народні депутати не сприймають думки про те, що ВС має право законодавчої ініціативи. Вони не сприймають суд як владу, вважаючи, що ініціювати законодавчі зміни замість суду повинен хтось інший. Сьогодні суддя бачить прогалину й каже: «Її треба усунути». Яким чином? Судова влада має йти на уклін до народного депутата, до Кабміну, до Президента і т.д.», — наголосив В.Маляренко.

На його думку, якщо записати, що ВС має право законодавчої ініціативи (без слів «з питань здійснення судової влади»), то цю норму однозначно «заріжуть». Адже в декого може виникнути враження, що ВС надають право вносити до парламенту законопроекти не тільки із судових питань. «А що таке «з питань здійснення судової влади» — нехай потім КС роз’яснює», — зазначив голова комісії.

Євросуд по-українськи

Крім цього, представники комісії запропонували перерахувати в статті повноваження ВС. «У чинній Конституції розкриті повноваження Верхов­ної Ради (аж 36 пунктів!), Кабінету Міністрів, Президента, а от ВС — ні. Якщо в Основному Законі не розписати повноважень ВС, повірте, їх узагалі не буде», — зазначив В.Маляренко.

Народний депутат Сергій Ківалов надіслав свої пропозиції щодо цієї частини проекту статті. На його думку, в Конституції не можна деталізувати повноваження ВС. На думку володаря мандата, це потрібно робити в процесуальному законодавстві та в законі про судоустрій. Однак більшість членів комісії із цим не погодилась.

«Нам потрібно роз’яснити, чому ВС є найвищим органом судової влади. Якщо просто написати: «Найвищий орган», і поставити крапку, то це не зупинить нашого законодавця від спокуси урізати повноваження ВС. Це в інших країнах декларативна норма про те, що ВС є найвищим органом судової влади, не потребує тлумачення. Всі й так усе розуміють. А в нас — ні», — підкреслив В.Сіренко.

До того ж комісія встигла обговорити одне з повноважень ВС, запропонованих у статті. «На ВС покладається розгляд скарг на порушення державними органами норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», — ідеться в проекті.

«Що ми хочемо цим сказати? Мається на увазі, що громадяни повинні мати право звертатися до ВС зі скаргами, з якими вони сьогодні звертаються до Європейського суду з прав людини», — зазначив В.Маляренко.

За його словами, це не остаточна редакція положення. Необхідно ще подумати, як правильно сформулювати повноваження ВС. Також він закликав членів комісії подумати над тим, які повноваження повинні бути в найвищого органу судової влади. Детальніше це питання комісія обговорюватиме вже 17 січня наступного року. Саме в цей день заплановано провести наступне засідання цього робочого органу КА.

«Потрібно, аби ВС знову став центром впливу на судову систему, був не просто стороннім спостерігачем, а дійсно Верховним Судом держави», — наголосив В.Маляренко.

Пряма мова

— Суть пропозиції полягає ось у чому: на ВС покладається розгляд скарг на порушення державними органами норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Євросуд постійно говорить: усі країни повинні шукати механізми зменшення надходження скарг до ЄСПЛ. Як нам це зробити? Наприклад, вітчизняний суд розглянув справу, рішення набрало законної сили. Чому людині йти до Євросуду, якщо вона може прийти до ВС і сказати: рішення набрало закон сили, але справа розглядалася, наприклад, 5 чи 6 років. Тобто були порушені розумні строки розгляду справи. ВС вирішить: розумні строки порушено, тому потрібно стягнути з держави на користь громадянина певну суму.

— Це дійсно може бути виходом із ситуації. Якщо буде така процедура, і громадянин, перш ніж звернутися до Європейського суду з прав людини, зможе звернутися до ВС, а той справедливо вирішить питання, то чому б і ні? Потрібно надати право громадянам звертатися до ВС із таким питанням. Це розвантажить Євросуд, громадяни не витрачатимуть гроші на поїздки до Франції.

— Конвенція з прав людини і основоположних свобод — джерело національного права. Зважаючи на це, я як громадянин звертаюся до ВС. ВС розглядає мою скаргу, приймає рішення. Якщо я не задоволений цим рішенням, можу звернутися до Євросуду.

— Відповідно до процедури, коли заявник подає скаргу до Євросуду, то останнім установлюється певний період для так званого дружнього врегулювання питання. Тобто виходить, що ми пропонуємо надати право громадянам звертатися до ВС із відповідними скаргами. Це буде така собі спеціальна процедура вирішення питання у ВС перед тим, як звертатися з ним до ЄСПЛ.