Якщо потерпілий добровільно передав мобільний, яким особа розпорядилася на власний розсуд, це не є грабежем. Такий висновок зробив ВС в рішенні №511/2191/16-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Рішення
17 липня 2018 р. м.Київ №511/2191/16-к
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — судді МАРЧУК Н.О.,
суддів: МАРИНИЧА В.К., ГРИГОР’ЄВОЇ І.В. —
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.10.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6.04.2017 щодо Особи 1, Інформація 1, уродженця с.Сербка Комінтернівського району Одеської області, який мешкає за Адресою 1, у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.10.2016, залишеним без змін ухвалою АСОО від 6.04.2017, Особу 1 визнано винуватим за ч.1 ст.186 КК та призначено йому за цим законом покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки.
На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК.
За вироком суду, Особу 1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31.08.2016 близько 13:00, перебуваючи біля магазину «Орфей» на вул. Калініна в м.Роздільна Одеської області, попросив у свого знайомого Особи 2 мобільний телефон Samsung SМ-G350Е, щоб послухати музику, на що потерпілий погодився та дав Особі 1 свій мобільний телефон. У свою чергу Особа 1 відкрито заволодів указаним телефоном, поклавши цей телефон до своєї кишені, при цьому пообіцяв незабаром його повернути. Потім Особа 1 зайшов до магазину та заклав зазначений телефон за алкогольні напої та цигарки, таким чином спричинивши потерпілому Особі 2 матеріальних збитків у сумі 1200 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленими щодо Особи 1 судовими рішеннями через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить їх змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ч.1 ст.186 на ч.1 ст.190 КК та призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки, звільнивши від його відбування на підставі ст.75 КК з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дії Особи 1 кваліфікував за ч.1 ст.186 КК, що, на думку прокурора, є неправильним, оскільки з викладеного ними формулювання обвинувачення вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Положенням п.2 ч.1 ст.438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК, характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності — вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.
З об’єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна, що здійснюється в присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він у свою чергу усвідомлює цю обставину.
Визнаючи Особу 1 винуватим у відкритому викраденні чужого майна, як видно з мотивувальної частини вироку, суд виходив з того, що засуджений у присутності потерпілого поклав його мобільний телефон до своєї кишені та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Разом з тим ці обставини не свідчать про наявність в Особи 1 умислу на вчинення грабежу щодо Особи 2.
Як убачається з матеріалів провадження, потерпілий Особа 2 на прохання свого знайомого Особи 1 добровільно передав останньому свій мобільний телефон, щоб той послухав музику. Особа 1 у свою чергу скористався довірою потерпілого та, попри обіцянку повернути телефон через деякий час, не зробив цього та надалі розпорядився ним на власний розсуд.
Тобто суд, з достатньою повнотою встановивши фактичні обставини провадження, дав неправильну юридичну оцінку діям засудженого, оскільки в діях Особи 1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК — заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою потерпілого (шахрайство), тому що потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передав своє майно засудженому.
За таких обставин Суд погоджується з доводами прокурора та вважає за необхідне перекваліфікувати дії Особи 1 з ч.1 ст.186 на ч.1 ст.190 КК.
При призначенні Особі 1 покарання Суд ураховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, дані про його особу, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що пом’якшують покарання, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді обмеження волі й можливість звільнення Особи 1 від його відбування на підставі ст.75 КК, з покладенням на нього обов’язків, передбачених ч.1 ст.76 КК.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, в тому числі й за доводами, аналогічними до доводів його касаційної скарги, та відмовивши в її задоволенні, зробив необґрунтований висновок про неможливість оспорювання в апеляційному порядку правильності правової кваліфікації діяння в кримінальному провадженні, розглянутому в порядку ч.3 ст.349 КПК, оскільки норми кримінального процесуального закону не містять саме таких обмежень.
Зазначена позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ростовцев проти України» та постанові Великої палати ВС від 27.02.2018 (№3-3зво18).
З огляду на викладене судові рішення щодо Особи 1 підлягають зміні.
Керуючись стст.433, 434, 436, 441, 442 КПК, п.4 §3 розд.4 закону №2147-VIII від 3.10.2017, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.10.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6.04.2017 щодо Особи 1 змінити.
Перекваліфікувати дії Особи 1 з ч.1 ст.186 на ч.1 ст.190 КК та призначити йому за цим законом покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та згідно з вимогами ч.1 ст.76 КК покласти на нього такі обов’язки:
— періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
— повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!