Вирішення спору за участю судді: основні процесуальні моменти та перша практика застосування
Змінами до процесуальних кодексів фактично запроваджено абсолютно нову процедуру — примирення сторін суддею. Для останнього роль посередника є новою, оскільки врегулювання та вирішення спору — це різні речі.
У новій ролі
Інколи до такої процедури ще застосовують термін «судова медіація». Хоча думки юристів і вчених із цього питання різняться. Одні вважають застосування такого терміна прийнятним, а на думку інших, прописана законодавцем процедура не містить основних ознак медіації в її класичному розумінні.
Будь-яких вимог щодо необхідності отримання ґрунтовних знань про особливості процедури примирення сторін до суддів не висувається, у той час як тенденції останніх років ставлять відповідні вимоги до вмінь і навичок посередника-медіатора.
Якщо говорити про досудову медіацію, то нині в Україні це питання ще не врегульовано. Втім, прийнятий у першому читанні законопроект «Про медіацію» (№3665) висуває до особи, яка виступає посередником між сторонами у конфліктній ситуації, низку вимог. Основна — проходження професійного навчання медіації, що має включати 90 академічних год., у тому числі не менш як 45 — здобуття практичних навичок.
На превеликий жаль, більшість українських суддів буде змушена виступати у незвичній для себе ролі без проходження обов’язкових додаткових навчань. Це може вплинути на якість та результативність нової процедури.
Переваги примирення
Процедура примирення проводиться у формі спільних або закритих нарад. Наскільки ефективними можуть бути такі перемовини з огляду на те, що конфлікт уже доведений до суду? Зазвичай справа потрапляє до суду в тому випадку, коли сторони безуспішно використали всі способи досудового врегулювання (направлення претензій, проведення переговорів, досудову медіацію тощо). Чому ж все-таки після відкриття провадження у справі сторони погоджуються на врегулювання спору та примирення, а не на вирішення спору по суті? Відповідь очевидна: примирення за допомогою судді має достатньо вигідних моментів для сторін.
Зокрема, проведення переговорів за участю судді-доповідача певною мірою стримує сторони у прояві емоцій, даючи змогу сконцентруватись на суті конфлікту та на пошуку спроб його вирішення. Додаткові поради та інформація щодо судової практики, яка склалася під час слухання аналогічних справ, допоможуть більш об’єктивно оцінити свою правову позицію у спорі та, можливо, піти на певний компроміс.
Чітке обмеження строку процедури примирення не дає змоги жодній зі сторін використовувати примирення з метою затягування вирішення спору. А часткове повернення судового збору у випадку врегулювання спору суддею також є фінансово привабливим нюансом для обох сторін.
За наявності вказаних переваг кваліфікований підхід судді може забезпечити знаходження компромісу та врегулювання спору в спосіб, найбільш прийнятний для обох сторін.
Кого кликати на наради?
Відповідно до положень процесуальних кодексів спільні наради проводяться за участю всіх сторін, їхніх представників та судді. Натомість закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною зі сторін окремо.
Виникає логічне запитання: чи можна з такого формулювання зробити висновки про те, що представники сторін можуть брати участь лише у спільних нарадах, адже до переліку учасників закритих нарад вони не включені? Відповідь на нього зможе дати тільки практика, яка буде складатися під час реалізації нової процедури.
Не зрозуміло, чи викладення норми саме в такій редакції мало на меті не допускати адвокатів на закриті наради, чи це проста недосконалість техніки законотворення. У будь-якому випадку, сьогодні, зважаючи на новизну процедури, передчасно робити висновки щодо того, як судді трактуватимуть положення про склад учасників на закритих нарадах.
Перші спроби
Нині сторони вже використовують нові можливості та направляють судові спори на вирішення в режимі медіації. Так, у травні 2018 року ухвали про проведення процедури врегулювання спору за участю судді були прийняті господарськими судами м.Києва (справи №№910/3138/186, 910/23747/16), Волинської (№903/116/18), Закарпатської (№907/259/18), Полтавської (№917/1979/17), Миколаївської (№915/1057/17) областей та ін. Цей механізм також застосовують місцеві суди під час розгляду цивільних справ та адміністративні суди.
Трапляються випадки, коли суди відмовляють у задоволенні заяви про врегулювання спору за участю судді. Найчастіше причиною відмови є відсутність згоди іншої сторони на проведення медіації. Також причиною відмови може бути той факт, що заяву про врегулювання спору подано вже після того, як суд перейшов до розгляду справи по суті.
Що стосується результативності медіації за участю судді, то нині вже відомі різні варіанти розвитку подій. У деяких справах процедура медіації пройшла успішно і закінчилася тим, що позивач скористався наданим йому правом і подав клопотання про залишення заяви без розгляду (у зв’язку з тим, що під час судової медіації було фактично вирішено спір).
У той же час відомі й випадки, коли, на превеликий жаль, наради із суддею не дали бажаного результату. Якщо сторони не відвідували призначених засідань або на спільних нарадах не було досягнуто згоди на примирення, судді припиняють процедуру через те, що відведений законом строк закінчився, а сторони не досягли мирного врегулювання спору.
Як бачимо, процедура вже починає проходити випробування практикою і поступово набирає обертів. Те, наскільки вона буде ефективною, залежатиме від навичок судді та бажання сторін знайти взаємовигідний вихід із конфліктної ситуації.
Що ефективнішим буде суддя в ролі медіатора, то менше справ йому доведеться розглядати у залі засідань.
Матеріали за темою
Коментарі
Про адвокатів на закритих нарадах можна зрозуміти, наприклад, з ч.5 ст.203 ЦПК України: "під час закритих нарад суддя може пропонувати стороні та (або) її представникові можливі шляхи мирного вре…