Чекаймо неприємностей?

Анонімні погрози мають всі шанси залишатися безкарними

Погрози на адресу судді є неприпустимими. І неважливо, в якій формі вони висловлені, — вголос чи через електронні засоби комунікації. Проте у прокуратурі не квапляться шукати тих, хто їх надіслав.

Невідомий натякає

У провадженні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Марини Бондар перебуває заява ПАТ «Кристалбанк» як правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з фізичної особи за виконавчим написом нотаріуса.

За півгодини до початку засідання суддя отримала через Viber вказівки, як має бути вирішено це питання, підкріплені погрозами. Про їх серйозність свідчило зазначення адреси її проживання. Невідома особа також натякнула, які саме неприємності очікують на суддю.

Згодом заяву банку було повернуто без розгляду для усунення недоліків. А скриншоти отриманих повідомлень М.Бондар надіслала як до Генеральної прокуратури, так і до Вищої ради правосуддя.

Доповідач Вадим Беляневич поінформував колег, що в ГПУ заяву судді перенаправили до місцевого відділку поліції Дніпропетровської області. На його запит 26.03.2018 заступник прокурора області Юрій Черкашин повідомив, що за результатами перевірки правоохоронці склали висновок «про відсутність достатніх обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення». Інакше кажучи, якби ці погрози були втілені в життя, тоді слідчі шукали б злочинців, а так…

Тож прокуратура обмежилася тим, що внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.376 «Втручання в діяльність судових органів» Кримінального кодексу і направила матеріали до місцевого слідчого відділу для проведення розслідування. І традиційно повідомила, що «наразі слідство триває».

Стандартне реагування

Так само не відійшла від стандартних заходів реагування і сама Рада: вона вирішила запитати на вул. Різницькій інформацію про перебіг розслідування та розкриття цього злочину. Втім, швидше за все, нічого нового від ГПУ не почують.

Адже 4,5 місяця, що минули від реєстрації відомостей у ЄРДР, — достатній час, аби отримати всю необхідну інформацію: з якого телефону надіслані повідомлення, де він перебував у момент передання, хто його власник і як він пов’язаний з працівниками банку тощо. Тож або ці відомості нічого не прояснили, або цього не було зроблено взагалі. І, звісно, тепер малоймовірно, що вдасться встановити особу злочинця. Хіба що він перейде від слів до справ.

Щоправда, як свідчать інші випадки, навіть наявність більш вагомих доказів, як у справі про побиття судді Октябрського районного суду м.Полтави Лариси Гольник (див. «ЗіБ» — Прим. ред.), не сприяє пошуку винних. І звичайні запити від ВРП, схоже, не справляють враження ні на слідчих, ні на прокурорів. Бо дотепер не чути про засудження навіть тих, хто відкрито, в залі засідань, висловлював погрози на адресу суддів.

Можливо, боротися із таким собі телефонним тероризмом стосовно служителів Феміди дійсно складно. Проте і залишати все на самоплив навряд чи розумно. Адже кожен факт безкарності помножить кількість таких анонімних погроз. І тоді вже можна чекати реальних неприємностей.