Нардепи розібралися з керівництвом

Попри перманентні блокування роботи, нардепи на другий день спромоглися визначитися з ключовими посадами у Верховній Раді та Уряді. Ці голосування окреслили й коло нової більшості в парламенті.

Посаду №1 у ВР VII скликання віддали корінному донеччанину, одному із засновників Партії регіонів Володимиру Рибаку. За часів СРСР він майже 15 років відпрацював на партійних посадах у Донецьку, згодом двічі обирався там мером. У 2006—2007 роках устиг попрацювати й віце-прем’єром.

Першим віце-спікером знову обрали комуніста, але цього разу — екс-голову Державної митної служби Ігоря Калєтніка. До речі, після «помаранчевої революції», втративши посаду в ДМС, він навіть устиг попрацювати суддею Дніпровського районного суду м.Києва.

Не залишили без крісла й опозицію — віце-спікером став заступник голови ВО «Свобода», львів’янин Руслан Кошулинський. Прикметно, що за його кандидатуру комуністи не дали жодного голосу. Про Р.Кошулинського відомо лише те, що він працював і кухарем у Росії, і помічником народного депутата, і приватним підприємцем. Останнім часом був головою фракції ВО «Свобода» у Львівській міськраді.

Працюючи без перерви, нардепи заслухали виступ Миколи Азарова й після нетривалих дебатів погодили його кандидатуру на посаду Прем’єра. Невдовзі глава держави видав указ про його призначення, і новий-старий очільник Уряду отримав можливість запропонувати склад своєї нової команди. Не виключено, що в ній ми побачимо чимало облич, знайомих за роботою в попередньому Кабміні.

Отже, перші ж голосування засвідчили наявність у парламенті сталої більшості з «регіоналів» (210 нардепів, щоправда, Павло Балога вже встиг написати заяву про вихід із фракції ПР), комуністів (32) та частини позафракційних. Тож певний час нова Верховна Рада може працювати за старим «сценарієм». Хіба що не настільки явними будуть голосування «за того хлопця». Але на проходженні урядових і президентських законодавчих ініціатив це навряд чи позначиться.