Голова ВКДКА Валентин Загарія:

«Більше не буде адвокатів, які могли б сказати, що вони начебто купили своє посвідчення»

19 грудня українські адвокати відзначають професійне свято. А за місяць до цього вони отримали своєрідний подарунок — уперше в історії на установчому з’їзді відбулися вибори в органи адвокатського самоврядування — як і передбачено новим законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Чи буде поява Національної асоціації адвокатів і зміна правил гри на «полі захисників» сприяти оновленню професії та консолідації її представників? Що відбувалося за кулісами з’їзду? Як оновлюватиметься адвокатура й чого чекати рядовим представникам професії від нового керівництва? Про це в інтерв’ю «ЗіБ» розповів голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Валентин ЗАГАРІЯ.

«У деяких регіонах працювали корупційні схеми»

— Валентине Миколайовичу, попри суперечки, що розгорілися навколо установчого з’їзду адвокатів, і навіть проведення альтернативного заходу, з’їзд, що відбувся в готелі «Русь», усе-таки був визнаний легітимним, і на ньому вдалося сформувати органи адвокатського самоврядування. Як би ви прокоментували події навколо адвокатського форуму й сам з’їзд? Чи можна назвати його вдалим?

— З’їзд відбувся, і це вже добре. Пам’ятаєте, напередодні в інтерв’ю вашому виданню я говорив, що найважливіше, аби з’їзд не закінчився в судах. На жаль, мої слова виявилися пророчими. Чому так сталося? Мабуть, ми ще далекі від європейської, світової практики, коли люди уміють з гідністю приймати поразку. У нас же практично в усіх сферах, де мають місце вибори, ті, хто програв, до останнього не хочуть визнавати очевидного й часто поводяться негідно.

Швидше за все, для екс-голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури Володимира Висоцького ще до початку з’їзду було очевидним, що він програв і шансів, що його переоберуть, немає. Він міг просто підрахувати кількість делегатів, котрі представляють області, які його підтримують, і тих, хто проти. Зрозуміти, які регіони проти В.Висоцького, можна було навіть з рішень, які ВККА приймала ще до з’їзду (з приводу визнання недійсними рішень КДКА Донецької, Харківської, Київської областей і т.д.).

Володимир Іванович стверджував, що його не пускали на з’їзд. Але на YouTube є ролик, на якому добре видно, як В.Висоцького запрошують, а він відмовляється. Отже, прийшовши на з’їзд, він уже розумів: у чесних виборах (де він не контролює реєстрацію делегатів, де не буде фальсифікацій) він програє. І його єдиний шанс — ловити рибу в каламутній воді: провести незрозуміло де незрозуміло що, назвати це альтернативним з’їздом, а потім підігрівати сепаратистські настрої, переконуючи всіх, що відбулося «захоплення влади».

В.Висоцький маніпулює людьми, підтасовує факти. Наприклад, він звідкись налічив більш ніж 419 делегатів — ця цифра згадувалась у віснику, який роздавали напередодні з’їзду на засіданні ВККА. Але якщо від цієї кількості відняти 17 делегатів з Харкова, 7 із Закарпаття, обраних на так званих альтернативних конференціях, а також 22 делегати з Дніпропетровська (рішення щодо дніпропетровської конференції ухвалив місцевий окружний адміністративний суд, і воно підтверджене апеляційною інстанцією), то в результаті ми й отримаємо 373 делегати, прізвища яких і були внесені до списків для реєстрації. Тому розрахунок В.Висоцького був на штучне збільшення кількості делегатів.

Ще раз повторюся: з’їзд пройшов нормально. На ньому були присутні 217 делегатів — це абсолютна більшість від 373 делегатів, які були уповноважені брати участь у з’їзді. Більш того, всі рішення ухвалювались абсолютною більшістю — не менш ніж 200 голосів «за».

Наголошую: відбувся всього один установчий з’їзд, про проведення якого в готелі «Русь» було офіційно оголошено заздалегідь. Окрім цього, було якесь зборище в якомусь кінотеатрі, в якому, до речі, цього дня йшли фільми із символічними назвами — один, наприклад, називався «Зрада».

— І все-таки проведення з’їзду продемонструвало якийсь розкол в адвокатському середовищі. Якщо подивитися більш концептуально, є в цієї проблеми якесь глибоке коріння чи за нею не стоїть нічого, крім елементарної боротьби за владу?

— Ми можемо проаналізувати, хто, так би мовити, залишився за бортом. Не хочеться когось ображати, але проігнорували з’їзд здебільшого регіони, де фактично дуже мало бізнесу й реальної адвокатської діяльності, де адвокати дуже залежать від голови КДКА, який на місцевому рівні — цар і бог. І не послухатися його — по суті, означає втратити хліб насущний. Це не так актуально, наприклад, у Києві, Донецьку, Харкові, де люди більш незалежні, де ширший вибір роботи, вищі заробітки. На жаль, є ще якась юридична глибинка, де домінує думка, що адвокат — це людина, наділена владою зверху представляти інтереси в суді, і це позбавляє його конкурентоспроможності на місцевому ринку. Якщо в столиці люди можуть самостійно ухвалювати рішення, то там адвокати дуже залежні, а місцева КДКА збирає їх і оголошує: «Ми не йдемо туди з таких-то причин». І це не інформація для роздумів, це фактично наказ.

— Тобто ви вважаєте, що це була позиція регіональних КДКА, а не рядових адвокатів?..

— На жаль, за В.Висоцьким залишилася стара адвокатська номенклатура, люди, які очолювали КДКА десятиліттями і яким, мабуть, нічого, крім посад і можливості на них заробляти, не потрібно.

Всі про це мовчать, але говорімо чесно: ми ж знаємо, що в деяких регіонах працювали корупційні схеми, коли за отримання адвокатського свідоцтва потрібно було заплатити чималеньку суму в умовних одиницях. Тарифи коливалися від $3 тис. до $7 тис. Природно, голова КДКА  в таких умовах відчував, що життя вдалося і він нічого в ньому змінювати не хоче. Приймаючи енну кількість іспитів і ділячись із кимось угорі, він практично місцевий цар і бог, який одаряє свідоцтвом і відбирає його. У наявності — добре спаяний ланцюг.

На жаль, ці ланцюги не ламаються в один день. Але якщо потрібно буде викорчувати ці схеми, ми це зробимо. Запевняю: ми працюватимемо так, що про корупцію ніхто більше не почує, хабарів у цій сфері не буде і свідоцтва більше не продаватимуться. Наша мета — зробити цей процес абсолютно прозорим. При першому ж сигналі про проведення атестації за гроші відразу буде ініційовано дисциплінарне провадження, і згодом цим діям буде дана оцінка ВКДКА.

Ми хочемо змінити правила гри. Адже до чого дійшла за останні роки адвокатура: представників нашої професії не поважають, б’ють, адвокатські запити викидають у відро для сміття. Об адвоката можна витерти ноги, відібрати конфіденційні документи, як, наприклад, сталося з нашим колегою Євгеном Щегловим. Звання «адвокат» перестало бути почесним. Куди падати нижче? Що ж у такому разі зробив В.Висоцький, що адвокати з деяких регіонів борються за нього? Це прямий ланцюжок взаємозалежності.

«Ми повинні навчитися працювати в межах цього закону»

— Очевидно, що адвокатура після ухвалення нового закону й появи у своїй структурі нових органів та осіб, повинна видозмінитись і реформуватися. Якою ви бачите оновлену адвокатуру? У чому, на вашу думку, принципова відмінність адвокатури, що існувала в умовах старого закону, і тієї, яка з’явилася після набуття чинності новим?

— Я вже говорив, що мені дуже подобається принцип демократичного централізму, за яким у новому законі вибудована система органів адвокатського самоврядування. Регіони самі формують і ради, і КДКА, і ніхто згори — ні рада адвокатів, ні ВКДКА — не може впливати на їхні рішення. Рада адвокатів взагалі може тільки дуже точково втручатися в діяльність регіональних рад, це прописано в законі.

Більш того, представницькі органи адвокатури сформовані відсотків на 90 на регіональних конференціях. При цьому принципово, що існує баланс — голова і два заступники як РАУ, так і ВКДКА обираються на загальноукраїнському з’їзді. Одне слово, система стримувань і противаг побудована так, щоб поділ повноважень був адекватним і збалансованим між регіонами й центром. Працює принцип «від загального до часткового»: від регіональних органів самоврядування — конференцій, рад — до центральних. Думаю, ця система передбачена законодавцем для того, щоб органи самоврядування були дійсно сформовані чесно й адекватно.

Єдиний недолік — це невеликий дисбаланс, який полягає в тому, що і регіони, в яких працює 5000 адвокатів, і регіони, в яких їх тільки 500, мають однакове представництво в усеукраїнських органах адвокатського самоврядування.

— Ви збираєтесь ініціювати внесення якихось змін до закону із цього приводу?

— Я прихильник того, що гарним закон багато в чому робить правильна практика його застосування, а не те, як він написаний на папері. Можна взяти закони європейських країн, які змінюються раз у 30 років, і це нітрохи не зменшує їхньої якості. А деякі наші закони змінюються дуже часто — раз на півроку-рік, але це не допомагає їм краще працювати. Тому спочатку треба сформувати якусь практику, почати домовлятись і знаходити компроміси замість того, щоб постійно бігати до парламенту через кожну дрібницю. Це велика спокуса, до якої ми звикли. Але я не думаю, що це правильний шлях. Ми повинні навчитися працювати в рамках цього закону. Він збалансований, добре виписаний. Звичайно, в чомусь неідеальний. Але ідеальних законів не існує.

— Які ще питання, крім кадрових, вирішили на з’їзді? Чи вдалося створити внутрішню структуру НАА?

— Наскільки мені відомо, ухвалення базових документів (статуту, положень про РАУ, ВКДКА, Вищу ревізійну комісію, Правил адвокатської етики) великих розбіжностей в адвокатському середовищі не викликало. Були редакційні, точкові правки, але вони не поділили зал під час обговорення на дві частини. У законі досить чітко прописано багато речей, які містяться в положеннях і статуті, вони регламентовані імперативно, і в плані девіації в нас був дуже невеликий люфт. Це багато в чому полегшило роботу.

Думаю, якби нам було дано дуже велику диспозитивність на тому етапі, коли ми вперше самоорганізовувалися, з’їзд міг би тривати й тиждень. На жаль, списи ламалися тільки через кадрові питання, розподіл посад. Усі питання, що викликали суперечки, — обрання керівництва органів самоврядування, питання припинення повноважень В.Висоцького у ВРЮ й обрання на його місце Ігоря Темкіжева.

«Постараємося бути максимально прозорими»

— Ви очолили ВКДКА, яка раніше називалася ВККА. Крім назви, що ще змінилося в цій організації?

— Що змінилося принципово? Новий закон чітко розмежував два основні адвокатські органи на загальноукраїнському рівні — це РАУ, яка має представницькі та глобальні регуляторні функції, та ВКДКА, функції якої чітко прописані й звужені. Це навіть приємно, тому що попередній склад ВККА займався буквально всім і часто вирішував питання поза своєю компетенцією. Незважаючи на те що у ВККА були ті самі права, що тепер у ВКДКА, вона місцями перебирала на себе функції адвокатського самоврядування, чого не мала права робити. Чомусь керівництво ВККА вважало, що може поширювати свій вплив на всі сфери діяльності, скликало з’їзди, намагалося вказувати парламенту, який закон потрібно приймати й т.д.

Тепер ВКДКА займатиметься виключно діяльністю, передбаченою законом: переглядатиме скарги на дії місцевих КДКА й ухвалюватиме із цього приводу рішення. Ми працюємо як друга інстанція для тих скаржників, які вважають, що їхні вимоги не задовольнили незаконно. Крім того, ми узагальнюємо дисциплінарну й атестаційну практику. Тому спектр нашої діяльності досить вузький. Ми — структура всередині НАА, яка намагається контролювати дотримання законності відносно розгляду скарг усіх адвокатів.

Постараємося робити це вкрай транспарентно, бути максимально зрозумілими громадськості. Наприклад, готові запрошувати на свої засідання пресу.

Звичайно, збираємося привнести й щось нове. У мене все-таки є 18-річний досвід роботи керуючим партнером юридичної фірми, керівництва громадською організацією. Є позитивні речі, які можна привнести в роботу ВКДКА, — більше динаміки, енергії, європейські традиції. Зокрема, постараємося змінити реноме нашої адвокатури. Думаю, все це ви побачите найближчим часом.

— В якій атмосфері пройшло перше засідання ВКДКА?

— У чудовій атмосфері! Попри саботаж деяких її членів. Ми поки що не ухвалювали епохальних рішень. Тільки регламент ВКДКА, адже, як для держави конституція, він — наш базовий документ, в якому прописані всі процедурні моменти. Ми його обговорили на попередньому засіданні, на якому не було кворуму. Кілька членів ВКДКА взяли активну участь в обговоренні, було висловлено багато пропозицій, зауважень. У результаті регламент прийняли одноголосно.

На жаль, є проблема з деякими регіонами. Їх представники вже двічі не з’явилися на засідання ВКДКА, що дозволяє говорити про якусь систему. Двічі проігнорували засідання представники Львова, Рівного, Волині, Луганська, Одеси, Житомира, Сум, Запоріжжя, АРК Крим, Севастополя. Я розумію, що ці люди, мабуть, не хочуть працювати у ВКДКА. Можливо, це потребуватиме якихось рішень. Тому що, якщо людина обрана конференцією членом ВКДКА й систематично не з’являється на її засідання без поважних причин, виникають запитання. По-перше — до конференції: а чи гідного представника вона обрала? По-друге, а чи не є це порушенням закону про адвокатуру — в частині невиконання рішень органів адвокатського самоврядування?

— Чи є якісь концептуальні відмінності нового регламенту ВКДКА від старого?

— Важлива річ, яку ми прописали в регламенті, — це можливість ВКДКА перенаправляти скарги на членів регіональних КДКА, рад, ревізійних комісій в іншу КДКА у випадку, якщо про це попросив голова місцевої дисциплінарної палати або сам скаржник чи особа, на яку подано скаргу, якщо вона є членом місцевого органу адвокатського самоврядування. Це зроблено для того, щоб уникнути упередженого розгляду скарги. У такому разі вона може бути перенаправлена в іншу КДКА, яка не пов’язана якимись відносинами із цією людиною. Так само скаргу може розглядати інший КДКА, якщо дисциплінарна палата ухвалює рішення про самовідвід або відвід більшості з її членів. Тут мова йде про те, щоб уникнути упередженості й конфлікту інтересів при розгляді скарг на дії осіб, які є членами місцевих рад адвокатів, КДКА та ревізійних комісій. Ця новела може бути цікавою.

— Чи буде ВКДКА підвищувати вимоги до охочих отримати право на заняття адвокатською діяльністю?

— Це не зовсім компетенція ВКДКА. Тому що закон чітко окреслює коло наших обов’язків. Ми можемо узагальнювати практику рішень про атестацію. Думаю, що вимоги, прописані в законі, цілком адекватні. Питання рівня компетенції вирішують місцеві комісії. Ми можемо втручатися тільки тоді, коли мала місце суб’єктивність або упередженість при розгляді документів людини, котра має бажання стати адвокатом.

Мова абсолютно не йде про посилення контролю або вимог до претендентів. Ми тільки хочемо, щоб процедура була прозорою, відкритою, щоб не було лобіювання або корупційних схем.

Гарний приклад — ВККС. Нині багато говорять про те, що там проходить усе транспарентно, немає сірих схем, незрозумілих дзвінків, лобіювання. На жаль, про адвокатів такого сказати ще не можна. Ми б хотіли, щоб атестація адвокатів проходила на украй прозорому рівні. Щоб усе було красиво, незалежно, щоб навіть думка, що хтось незаслужено став адвокатом, не могла прийти комусь у голову. Сподіваюся, що адвокатів, які могли б сказати, що вони нібито купили своє свідоцтво, більше не буде.

— А що буде з тими, хто, крім адвокатського свідоцтва, має й інші посвідчення? Як чинитимете із сумісниками?

— Насправді закон чітко говорить про те, що сумісництво неприпустиме. Є перелік посад, зазначених в ст.1 закону «Про основи запобігання та протидії корупції». Звичайно, всі ці люди повинні подати заяву про припинення дії адвокатського свідоцтва.

— А якщо вони не подадуть такої заяви?

— Це дисциплінарне порушення. Якщо закон вимагає, що не можна сидіти на двох стільцях, людина повин­на цих вимог дотримуватися. Закон передбачає за таке порушення санкції від припинення права на заняття адвокатською діяльністю до позбавлення права на її провадження.

Я звертаю увагу, що всі адвокати, які тепер незаконно є сумісниками, повинні направити відповідні повідомлення в регіональні ради адвокатів. Ми хочемо, щоб дотримувалася законність. Так, ми вимагатимемо, щоб адвокатів поважали, але ще більше піклуватимемося про чистоту мундира. Адже не можна претендувати на те, щоб до тебе ставилися шанобливо, і в той же час порушувати закон.

— Ви говорили, що на першому засіданні ВКДКА не було кворуму, те ж саме відбулося й на засіданні Ради адвокатів...

— Наскільки я знаю, рада збиралася 30 листопада, але не було кворуму, тепер планується провести чергове засідання найближчим часом. До того ж було кілька резонансних позовів з боку В.Висоцького. Мабуть, краще, щоб вони були розглянуті, оскільки такі спроби дестабілізувати роботу адвокатських органів створюють легку «турбулентність». Я, як член НАА, розумію, що РАУ насамперед повинна прийняти положення про регіональні ради й КДКА. Без цього вони не зможуть працювати. На жаль, саботаж деяких членів РАУ призводить до того, що адвокатські органи не можуть почати повноцінно працювати. Мабуть, для когось боротьба за власну посаду важливіша, ніж інтереси адвокатів.

— Ситуація виглядає патовою. Чи є з неї вихід?

— Ситуація патова до того моменту, поки роботу ради не буде розблоковано, поки хтось не стримає своїх амбіцій. Можна було зібратися, щоб хоча б затвердити ці ключові положення й дати можливість радам і КДКА почати роботу.

Мабуть, деякі адвокати чекають рішень суду за позовами В.Ви­соць­кого. Хтось слухає риторику з приводу того, що пройшли нібито два з’їзди. Є люди, які маніпулюють адвокатами (через відсутність в останніх інформації). Можливо, коли пройдуть новорічні свята, суди скажуть своє слово, і тоді, сподіваюся, багато чого проясниться, зокрема і в головах деяких людей.

«Нинішній статус адвоката нікчемний»

— Чи прийняли ви вже справи від свого попередника? Що можете сказати про стан справ у ВККА? На з’їзді багатьох цікавила фінансова звітність організації, те, як її керівництво розпоряджалося коштами...

— Я не знаю, як ідуть справи, тому що голова ВККА не передав ніяких документів, які стосуються її фінансово-господарської діяльності. Тому з тим, що відбувалося в організації в період до з’їзду, хай розбирається новообрана ревізійна комісія. Як ви знаєте, недавно В.Висоцький подав позов про визнання реєстрації ВКДКА недійсною. Фактично він — в активній опозиції та не бажає передавати ніяких документів. Тому ми починаємо працювати з чистого листа, не маючи відрахувань ні від асоціації, ні від колишньої ВККА.

— У чому, на вашу думку, полягають головні прорахунки в роботі попереднього керівництва ВККА? Чи були якісь досягнення?

— Вважаю, що все хороше було сприйняте, все погане — вже озвучено. Думаю, я не та людина, яка повинна критикувати попередній склад ВККА. Сумно від того стану, в якому тепер перебуває адвокатура. Це, напевно, найбільше упущення ВККА. На жаль, мундир адвоката не шанований, нинішній статус адвоката нікчемний (не побоюся цього слова), він не порівнянний зі статусом ні судді, ні прокурора. У будь-якій нормальній державі і поліцейський, і суддя, і прокурор з великою повагою ставляться до адвоката.

На YouTube можна побачити записи, на яких зафіксовано побиття адвоката Карпенка працівниками УБеЗ, вилучення адвокатського досьє Щеглова працівниками СБУ. Була на це якась реакція? Ніякої. Чи було порушено кримінальні справи, когось покарали, зняли з посади? Ні. При цьому всі щасливі, скликають якісь «курултаї», займаються фанфаронством.

Думаю, що в такому стані речей винне й колишнє керівництво ВККА, тому що донедавна саме воно представляло всю адвокатуру перед органами державної влади. Так, на словах декларувалося прагнення об’єднати адвокатуру, але реального бажання це зробити не було. Деякі представники ВККА діяли за принципом «Поділяй і володарюй». Показово: адвокатура консолідувалася якраз у боротьбі проти В.Висоцького.

Зверніть увагу на склад органів, обраних на з’їзді. Є два представники Асоціації правників України, два — Асоціації адвокатів України, голова НАА — представник Спілки адвокатів України, і є представник Союзу юристів України. В історії України це перший випадок, коли всі впливові громадські організації юристів, що існують в Україні, об’єдналися.

— Нові особи в адвокатурі зможуть змінити ситуацію?

— Звичайно, адже в наявності об’єднання, а не роз’єднання адвокатури. Як говорив персонаж булгаківського «Собачого серця», «розруха в головах». Так і тут: роз’єднання — тільки в чиїйсь запаленій, хворобливій уяві. Багато людей у регіонах просто не знають, як реально йдуть справи, і покладаються на думку певних людей, які їх дезінформують.

«Адвокатура повинна бути аполітичною»

— Ви згодні з думкою одного зі своїх колег, що адвокатура завжди повинна бути в опозиції до влади, чивважаєте, що вона повинна знаходити з владою компроміс?

— Передусім адвокатура повинна бути аполітичною. Інтереси клієнта завжди домінують, це ази адвокатської етики, і для нас це абсолютний імператив. Як можна говорити про політику? Є клієнт, і я повинен його захищати незалежно від його політичного «забарвлення». Адвокатура не повинна займатися політикою.

Але органи адвокатського самоврядування повинні здійснювати комунікацію з найвищими органами державної влади. Якщо представницькі органи, такі як РАУ, не вміють знаходити спільну мову з політичним істеблішментом — це фактично декаданс адвокатури. Якщо ми не можемо належним чином представляти інтереси адвокатури на загальнодержавному рівні, на рівні лобіювання законів, захисту професійних інтересів, тоді гріш нам ціна.

Тут два ключові моменти: адвокат повинен думати насамперед про клієнта, а не про політику, й адвокатові повинно бути все одно, до якої партії той належить. А представницькі органи, перш за все РАУ, повинні на найвищому рівні доносити до влади, що потрібно адвокатурі, що її турбує, в чому її проблеми. Тоді адвокатура буде сильною, тоді ми на рівних спілкуватимемося зі всіма держорганами, а прокуратура й суд почнуть з повагою до нас ставитися. Спасибі новому КПК, який увів принцип змагальності та посилив процесуальні права адвоката. Передумови для посилення позицій адвокатури є, залишилося їх просто реалізувати. Це той єдиний комплекс заходів, який змінить стан речей.

— КПК вже набрав чинності, і ви, як адвокат, можете дати йому попередню оцінку. Що з того, що прогнозувалося, виправдалося, в чому робота адвокатів стала легшою?

— Аби що-небудь змінилося, має пройти якийсь час. Не може бути, щоб усе було погано й раптом в одну секунду, за помахом чарівної палички, стало добре. Природно, будуть якісь труднощі. Це складнощі і з правозастосуванням закону, і з використанням нових інструментів. У законі дуже багато революційних новел. Я не став би зараз давати оцінки. Дуже сподіваюся, що ці зміни — на краще. Судячи з того, як це було задекларовано, судячи з оцінок експертів Ради Європи, Венеціанської комісії, в новому КПК багато позитиву.

— Адвокати вашої фірми вже, напевно, стикалися на практиці із застосуванням нового КПК. Що вони говорять?

— Від своїх колег я чув більше позитиву. Наприклад, з приводу процедури застосування запобіжних заходів. Тепер будь-яке рішення про застосування санкції ухвалює слідчий суддя. Прокурор тільки заявляє клопотання про застосування запобіжного заходу. Фактично ми зрівнялися в правах. Якщо раніше прокурор міг щось зажадати, то тепер йому потрібно прийти в суд, заявити клопотання, обгрунтувати необхідність застосування саме цього запобіжного заходу. А адвокат обгрунтовує свою позицію з іншого боку. Ми бачимо реальну змагальність. Немає більше процесу, в якому одна сторона домінує.

Це стосується і виїмки, і багатьох інших слідчих дій, які раніше просто проводилися правоохоронними органами. Те, що слідство пішло в суд, теж величезний плюс.

— Напередодні професійного свята останнє запитання: що б ви побажали колегам у новому році? Яким він буде для них?

— Цей рік стане для українських адвокатів революційним. Уперше в історії України адвокатура отримала органи самоврядування, і, думаю, вони повинні змінити всю адвокатуру на краще. Знакові зміни відбуваються у сфері кримінального процесу. Думаю, ми на порозі великих змін. Сподіватимемося, змін на краще.

Як би патетично це не звучало, але новітня історія адвокатури пишеться зараз, і кожен з 37000 адвокатів України бере участь в її написанні. Якою вона буде — залежить від кожного з нас.

Хочу побажати своїм колегам активності, сміливості та мудрості в написанні цієї історії, сил і розуміння змін, що відбуваються, і готовності їх прийняти.