Реформаторський цейтнот

Адвокатам запропонували вкластись у дві хвилини й поділитися клієнтами з прокурорами

Розробники проекту закону про адвокатуру залучили до обговорення представників самоврядних органів останньої. Та, встановивши жорсткий регламент для виступу, фактично позбавили запрошених можливості висловитися. Натомість бозназвідки з’явилася пропозиція спростити доступ до адвокатури для прокурорів.

«Закінчив не закінчив — 2 хв.!»

Усередині адвокатської спільноти точаться запеклі суперечки з приводу нової редакції профільного закону. Розробити документ узялася Рада з питань судової реформи при Президентові. Та запропонований текст поділив правників на 2 табори: тих, хто вподобав пропозиції, та тих, хто поставився до більшості з них украй негативно.

До останніх належать керманичі самоврядних органів: Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, рад і КДКА в областях. Найбільше «самоврядників» обурює те, що текст документа був написаний та навіть відправлений до європейських експертів без їхньої участі. Розробники законопроекту, не порадившись із самими адвокатами, які спільними зусиллями опрацювали модель самоврядування, запропонували її повністю переробити, створивши 27 окремих органів, наділених повноваженнями.

Коли суперечки між натхненниками документа й українськими адвокатами досягли точки кипіння, представники самоврядних органів були запрошені для спільного обговорення окремих аспектів запланованих нововведень у рамках круглого столу «Адвокатське самоврядування: шляхи вдосконалення».

Запрошення до дискусії було сприйнято з неабияким ентузіазмом. Та згодом «самоврядників» чекало розчарування — модератор  установив для виступів регламент у 2 хв. Однак, вочевидь, за такий час викласти ті чи інші аргументи неможливо. З огляду на те що дотримання регламенту сувору відстежувалось, такі виступи зводилися до відомого вислову батька перебудови: «Закінчив не закінчив — 2 хвилини!».

До того ж євроексперт Ритіс Йокобаускас, який готував висновок із приводу документа, час від часу забував російську мову та начебто не розумів суті дискусії. Хоча в кулуарах лінгвістичні труднощі не заважали йому вільно спілкуватися.

Пізніше, обговорюючи результати зустрічі під час засідання РАУ, правники дійшли висновку, що вона була організована про людське око й не заради знаходження спільного рішення.

Обурливою «самоврядникам» видалася навіть пропозиція головам НААУ, РАУ та регіональних КДКА за 2 дні направити свої зауваження на вул. Банкову. Тож, як сказала голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова, навряд чи хтось збирався вчитуватись у написане. Утім, вона закликала колег не нехтувати такою можливістю, аби мовчання не розцінили як згоду з позицією РСР.

Дорогою ціною

Крім чергових нагадувань про необхідність збереження порядку наповнення Єдиного реєстру адвокатів України, чинного механізму доступу до професії та моделі органів самоврядування, з’явилось і дещо нове. Члени РАУ звернули увагу на таке: якщо горезвісний законопроект буде прийнятий, регіональні ради повинні бути ліквідовані, а на їхньому місці слід створити нові юридичні особи. Одначе ради є неприбутковими організаціями, що мають чимало майна та певні доходи. Тож процедура ліквідації та створення нових неприбуткових організацій обкладатиметься податком.

Прикладом можуть слугувати полтавці, які, створюючи нову юридичну особу у 2013 р., заплатили майже
80 тис. грн. податку, аби уникнути штрафу в 400 тис. Зараз же ставки збільшилися. Наприклад, Харкову ліквідація старої та створення нової неприбуткової організації може стати мало не у 800 тис. грн. Чи готові регіони заплатити таку ціну за пропоновану незалежність — невідомо. Принаймні розробники проекту в них про це не питали.

Та й навряд чи запитають. Адже, поки в РАУ готували напрацювання, реформатори також не відпочивали.

Темна конячка

РСР приголомшила й новою пропозицією — надати прокурорам спрощений допуск до адвокатських лав. Під ним розуміється отримання адвокатського свідоцтва без стажування. До цього подібні преференції пропонувалося надати лише володарям мантій, що теж викликало низку суперечок.

Так, противники спрощень звернули увагу на недавній конкурс на посади у Верховному Суді, який виявив, що не всі претенденти спромоглися набрати пристойну кількість балів. Тож чи гідні вони в такому разі отримати адвокатське свідоцтво без проходження стажування?

До того ж фахівці неодноразово наголошували, що доступ до професії має бути рівним для всіх охочих, незалежно від їхньої попередньої роботи, адже це безпосередньо позначається на статусі адвоката. Автори ж законопроекту фактично пропонують розділити здобувачів на суддів, прокурорів та інших, забуваючи, що серед «інших» також є гідні юристи.

Зелене світло для прокурорів

Не вважаючи за можливе залишитись осторонь цього питання, «ЗіБ» провів власне опитування серед правників. Серед іншого в коментарях ті висловили дуже цікаві думки.

Наприклад, окремі спеціалісти переконані, що серед адвокатів і без того повно колишніх правоохоронців, а це створює низку корупційних ризиків. Аби їх уникнути, юристи пропонують забороняти тим, хто отримав адвокатське свідоцтво, працювати за місцем несення служби. Тобто, якщо столичний прокурор чи слідчий отримає свідоцтво, то адвокатську діяльність має провадити будь-де, крім Києва.

Дехто ладен змиритися з колишніми прокурорами в адвокатурі за умови, що правоохоронці проходитимуть ретельну антикорупційну перевірку. Або ж якщо суддівська та прокурорська спільноти зроблять зустрічний крок і спростять захисникам доступ до своїх лав.

Категорично проти спрощеного допуску прокурорів виступають в органах адвокатського самоврядування. У робочій групі з підготовки законопроекту цю категоричність поділяє тільки голова Асоціації адвокатів України Зоя Ярош. Інші начебто не заперечують проти новації.

Цікаво, що в іншому опитуванні (щодо причин такого сумнівного рішення робочої групи) більшість упевнена, що це пов’язано з окремими домовленостями для ухвалення інших цікавих для ініціаторів проекту норм. Решта опитаних пов’язує це з тією логікою, що прокурори та судді долучені до судового процесу, або ж списує все на звичайне нормотворче нехлюйство.

Тому залишається невідомим, чи почують реформатори якщо не «самоврядників», то більшість адвокатів, для яких написали проект. Також невідомо, які ще карти ховають у рукаві розробники документа та чим ще вони дивуватимуть.