Пропозиції з турботою про законників

РСУ визначала, що саме гарантуватиме незалежність вітчизняної Феміди

Чергове засідання Ради суддів України видалося традиційно врожайним на питання порядку денного. Певно, не зовсім правильно визначати ступінь значимості кожного з них, проте пріоритетна тема стала явною. Члени РСУ обговорили пропозиції стосовно поліпшення закону «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів». Звичайно, це тільки обговорення, остаточні висновки попереду, проте причетним до судової системи вже є над чим задуматися.

Розподіл повноважень та ролей

Згаданий документ перебуває на стадії обговорення. Його зміст детально вивчають громадські організації, представники органів державної влади, Венеціанської комісії, яка ще має провести відповідну експертизу. Саме за її результатами стане відомо: треба правити документ чи ні.

«Ми — найвищий орган суддівського самоврядування, до повноважень якого, власне, і належить турбота про незалежність судів і суддів, законопроект і спрямований на посилення гарантії незалежності суддів. Тож нам надіслали документ, щоб ми його опрацювали, обговорили на засіданні й висловили свої пропозиції, міркування: чи відповідає він міжнародним стандартам, чи дійсно спрямований на зміцнення незалежності суддів, чи варто його підтримувати, чи можемо дати якісь рекомендації», — пояснив причетність РСУ до обговорення пропозицій її голова Ярослав Романюк.

Зважаючи на тривалість розгляду питання, певно, члени РСУ поперед­ньо його детально вивчили та мали про що дискутувати. Хоча, звичайно, були моменти, які не викликали в членів РСУ жодних сумнівів у необхідності підтримки. Як-от стосовно пропозиції позбавити Президента повноважень щодо утворення, реорганізації та ліквідації судів, а також визначення їх мережі. Виконувати цю функцію слід зобов’язати парламент, але за умови, щоб він такі рішення приймав виключно за законами України.

Одностайно й без обговорень підтримали й пропозицію позбавити Верховну Раду права брати участь в обранні суддів на посади та звільнення їх з посад. «Нам за це вже давно дорікали, — зауважив Я.Романюк. — Бо ж від процедури обрання та звільнення суддів з посад повинні бути відсторонені представники інших гілок влади». Натомість пропонується, щоб уперше та безстроково суддю призначала не ВР, а за поданням Вищої ради юстиції — Президент. При цьому глава держави не зможе нехтувати подання. «Якщо є подання про призначення судді, то Президент не матиме права зробити щось інше, тобто не призначити. Його роль у цьому процесі суто церемоніальна», — пояснив Я.Романюк.

«П’ятирічка» відміняється

Обговорювані пропозиції коригують не лише процедуру призначення судді на посаду чи звільнення з неї, а й дають можливість охочому носити мантію оминути 5-річний термін першого призначення на посаду. Бо ж є намір його просто скасувати.

«Вища кваліфікаційна комісія суддів оцінює рівень кваліфікації претендента на посаду судді й визначає: кандидат повністю готовий до роботи чи не готовий. І не йдеться при цьому, що претендент частково готовий», — знову розтлумачив пропозицію колегам Я.Романюк. На його думку, суддя, призначений на посаду на 5 років, має таке ж навантаження, як і вже працюючі судді, до того ж справи в нього не легші, та й не менше їх, ніж у судді, обраного безстроково. «Як можна говорити, що це випробувальний термін? Хіба суддю випробовують, чи придатний він до роботи? Вибачте, та й на чому його випробовувати? На людських долях? Якщо ВККС вирішила, що кандидат придатний до роботи суддею, то, напевно, уже ж остаточно придатний, а не лише на випробувальний термін», — припустив Я.Романюк.

Крім того, за словами голови РСУ, недоліки має й процедура подальшого обрання суддею безстроково по закінченні 5-річного строку. Виявляється, суддя за таких обставин не може відчувати себе повністю незалежним. «Він певною мірою залежить від того органу, який у подальшому буде вирішувати питання щодо його обрання безстроково. Таким чином, є можливість через цей орган впливати на суддю», — пояснив Я.Романюк.

З Генпрокурором чи без нього?

У законопроекті передбачено зміни й до складу, порядку формування та повноважень Вищої ради юстиції. Пропонується залишити ту саму кількість членів, але змінити наповнення. Отож до ВРЮ входитимуть 20 осіб, з яких 12 повинен призначати з’їзд суддів. Інші 3 члени ради — голови Конституційного та Верховного судів і РСУ. Таким чином, представників судової системи буде 15. Решта 5 — Генеральний прокурор, 2 представники, обрані з’їздом адвокатів України, та 2 — від вищих юридичних навчальних закладів.

Членство у ВРЮ останніх у РСУ сумнівів не викликало, навіть навпаки — пропозицію прийняли досить позитивно. А от стосовно Генпрокурора виник ряд запитань. Зокрема, у члена РСУ Сергія Амєліна: «Чому Генпрокурор має бути у складі ВРЮ? Чим займається цей орган: тільки судовою системою, чи його юрисдикція поширюється і на прокуратуру? За весь час існування ВРЮ хоч одне питання щодо прокурорів вирішувалося чи ні? Не пригадую жодного випадку».

Не пригадав і Я.Романюк: «Не знаю, чи є така практика, статистику не з’ясовував». Проте на захист пропозиції додав: «Якщо подібні питання не розглядалися, то це не значить, що не потрібно таких повноважень передбачати, бо їх і надалі не виникатиме. Навіть якщо буде один такий випадок, то має бути орган, який зможе його врегулювати. Тому в ньому і повинен бути Генпрокурор».

Як вагомий аргумент на користь сказаному, голова РСУ зацитував рядки пояснювальної записки до законопроекту: «Збереження за Генеральним прокурором статусу члена ВРЮ зумовлюється тим, що вона продовжує здійснювати повноваження, які стосуються прийняття рішення стосовно порушення прокурором вимог щодо несумісності, а також щодо розгляду скарг на рішення про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності. З огляду на це забезпечення хоча б мінімального представництва органів прокуратури видається необхідним». Я.Романюк укотре наголосив, що закон спрямований на зміцнення незалежності суддів, а РСУ — той орган, який повинен про це турбуватися. «Нам треба говорити про ту площину, що стосується незалежності суддів і суддівського представництва в цьому органі. А стосовно прокуратури… може, хай би прокуратура сама турбувалася про наявність чи відсутність свого представника у ВРЮ?» — завершив розгляд питання Я.Романюк. Більше про прокурора не згадували.

Дисципліну — в єдині руки

Питання дисциплінарної відповідальності судді актуальне чи не завжди. Про це в суддівських колах говорять у різних площинах. Цього разу вирішувалося, хто ж повинен здійснювати повноваження щодо дисциплінарної відповідальності володарів мантій. У членів РСУ думки із цього приводу різнилися.

Свою позицію висловив Я.Романюк, запропонувавши автору законодавчої ініціативи «передати ВРЮ повноваження щодо дисциплінарної відповідальності суддів судів усіх рівнів і Верховного Суду. А ВККС займалася б питаннями оцінки кваліфікації та рекомендацій суддів для призначення на посади».

Проте член РСУ Олександр Удовиченко не зовсім згоден із цією позицією. Бо за таких обставин «звужується можливість оскарження суддею рішення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності». «Дисциплінарна практика в інших країнах, де вищий рівень довіри суспільства до суду і суду — до суспільства, не має таких багатоінстанційних оскаржень. Там рішення органу, наділеного функціями притягувати до дисциплінарної відповідальності, майже остаточне. І в суспільстві воно не викликає ніяких питань. На жаль, у наших громадян поки що рівень довіри до наших інституцій та суддівського самоврядування не наскільки високий, щоб можна було утворити пропоновану модель», — пояснив своє занепокоєння О.Удовиченко.

Його думку підтримала й секретар РСУ Тетяна Козир: «З одного боку, неправильно, якщо дисциплінарну практику формують два органи, бо вона може бути різною, але з другого — є загроза, що, передавши всі повноваження до одного органу, ми практично звузимо можливості суддів захищати себе».

Інші міркування стосовно відповідального за суддівську дисципліну мала заступник голови РСУ Раїса Ханова. На її думку, дисциплінарний орган усе ж таки повинен бути один. «Практика має бути усталеною, як і довіра до відповідного органу. Якщо ми залишимо безальтернативний порядок оскарження виключно до Вищого адмінсуду, можна буде ввести такий механізм, щоб рішення ВАС були не остаточними, а допустити ці справи до апеляції у ВС», — запропонувала Р.Ханова.

У розмову втрутився член РСУ Павло Гвоздик. «Я критично ставлюся до пертурбацій стосовно перегляду рішеннь про притягнення до дисциплінарної відповідальності у ВАС, ВС тощо. Ми створюємо механізм, який буде незрозумілим. Згадайте, хто давно працює, як раніше розглядалися дисциплінарні справи? Не було ніякої кваліфікаційної комісії. Натомість — дисциплінарна колегія в складі обласного суду із 3 суддів. І розглядали питання за процедурою цивільного процесу. Ніяких проблем не виникало. Зараз ми це ускладнюємо».

Обговорення членами РСУ тривало довго й емоційно. Вносилися пропозиції, були незгоди, та в результаті проект закону «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів» у цілому схвалили. Наступного разу члени РСУ зберуться 21 грудня.