Адвокатура залишається однією із небагатьох фахових спільнот країни, якій довіряє населення
Майже три роки тому, в листопаді 2014 р., перед З’їздом адвокатів України у Мукачеві, поділився своїми думками з приводу майбутньої події в моєму місті та її підсумками. Напередодні звітно-виборчого З’їзду адвокатів України, який відбудеться 9-10 червня, цілком логічно та допустимо буде поділитись своїми думками і з приводу цієї важливої події не тільки для адвокатів країни.
Вважаю, що у нинішній час адвокатура залишається однією із небагатьох фахових спільнот країни, якій довіряє населення. Не в останню чергу це зумовлено тим, що громадяни мають можливість самостійно обирати собі захисників.
На перший план, у розрізі такої постановки питання, виходить підтримання на прийнятному рівні загального фахового рівня адвокатів, адже у сучасній країні звичним явищем стала необов’язковість фахової підготовки на керівних посадах – керівництво Генеральної прокуратури, МВС, охорони здоров’я, серед нинішнього депутатського корпусу близько двадцяти депутатів взагалі без вищої освіти, і цей ряд можна продовжувати до нескінченності. Другим важливим елементом ефективності адвокатів є їх місце в системі правозахисту та їхні права. Саме ці дві основні задачі, на мій погляд, і покладені на Національну асоціацію адвокатів України (НААУ) – всеукраїнської недержавної професійної організація, яка об’єднує всіх адвокатів України, одночасно забезпечує реалізацію завдань адвокатського самоврядування.
НААУ була створена відповідно до Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо вступу України № 190 від 26 вересня 1995 року та до переліку умов для підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом у 2012 році. Що ж за цей час змінилось у нашій країні у функціонуванні системи адвокатури та у ставленні до самих адвокатів?
Хоча, новостворена вертикаль адвокатського самоврядування вже довела свою ефективність та здатність приймати виклики часу, на мій погляд, йде системний наступ на звуження прав і повноважень адвокатів з боку держави: як адвокатури в цілому, так і щодо нехтування та порушення прав адвокатських фірм та самих адвокатів. Наведу найбільш очевидні приклади:
– звуження прав адвокатів у новому Кримінально-процесуальному кодексі України, що призвело до свавілля правоохоронців та ігнорування адвокатської таємниці;
– намагання законодавчої влади обмежити самоврядні права адвокатів, на кшталт визначення розмірів членських внесків чи спрощення доступу до адвокатури правоохоронців та суддів;
– відверте ігнорування норм та законів новоствореним органом НАБУ;
– професійну організацію НААУ недостатньо залучено до робочої групи Ради з питань судової реформи при Президентові України, де у грудні 2016 р. схвалено текст законопроекту «Про зміни до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який суттєво знижує вплив професійної спільноти на загальний стан справ в адвокатурі та звужує систему адвокатського самоврядування в цілому і роль самої НААУ в цьому процесі, зокрема. Тобто, виникла абсолютно алогічна ситуація за якої реформування системи вітчизняної адвокатури намагаються здійснювати без врахування думки самих адвокатів, що у випадку реалізації такого псевдореформування нестиме загрозу існуванню адвокатури як незалежного правозахисного інституту і може викликати повний параліч правової системи нашої держави;
– нав’язується концепція децентралізації адвокатської спільноти та ліквідації єдиного членства в НААУ, яка може призвести до виникнення спотвореної моделі адвокатського самоврядування, котру інакше як дрімучим феодалізмом назвати не можна. У випадку реалізації планів такої псевдодецентралізації буде знищена цілісність адвокатського самоврядування і як наслідок, ні про яку сильну вітчизняну адвокатуру не може бути навіть мови.
Тільки за 2016 та початок нинішнього року в нашій державі вбито п’ятеро адвокатів, і по них відсутні результативні розслідування…
Окремої розмови потребує протистояння нинішньому керівництву НААУ з боку окремих груп адвокатів міста Києва та Киїівської області, в основі якого, вочевидь, лежить не піклування про долю вітчизнянної адвокатури, а меркантильні інтереси, в тому числі – фінансового характеру. Причому, як показали останні події, ці так звані опозиційні до керівництва НААУ групи не мають жодних підстав називатись виразниками інтересів усієї адвокатської спільноти Києва чи Київської області – ні де-юре, ні де-факто.
Із ЗМІ відомо про цілком конструктивну роботу нинішньої НААУ, очолюваної Лідією Ізовітовою, яка є одночасно і головою Ради адвокатів України. У асоціації є розуміння сучасних проблем та викликів адвокатській спільноті, розроблений стратегічний план дій до 2020 року, є системне бачення напрямку руху та розвитку адвокатської спільноти, налагоджені і розширяються зв’язки з колегами з країн Євросоюзу та Північної Америки, є підтримка в європейських адвокатських структурах, розроблена та ефективно працює система підвищення кваліфікації адвокатів.
Ключовим питанням З’їзду стане обрання голови Національної асоціації адвокатів України. З моєї точки зору, делегати з усієї країни повинні будуть зробити вибір між еволюційним розвитком і черговою революцією, з усіма характерними для цього процесу ознаками – популізмом, жорстким протистоянням і наступним закономірним хаосом, з непередбачуваними наслідками.
Нинішнього голову НААУ, голову Ради адвокатів України Лідію Ізовітову вже підтримали цілий ряд регіонів, і першим з них було Закарпаття, яке на своїй конференції, під головуванням голови регіональної Ради Олексія Фазекоша, запропонувало кандидатуру Л.Ізовітової на переобрання головою НААУ. Для мене особисто, достатня підстава вважати рішення закарпатців логічним і виваженим, бо вони довели – в нинішніх умовах цілком можливо створити ефективну працюючу організацію, що і було обґрунтовано мною в «Мегабренд Рада адвокатів Закарпатської області». Тому підтримка нинішнього керівництва НААУ більшістю регіональних адвокатських спільнот носить цілком логічний та обгрунтований характер і є результатом свідомого вибору між прогресивним та деструктивно-ретроградним.
Шановні адвокати, при прийнятті рішень спробуйте взяти до уваги, що на сьогоднішній час ви – чи не єдині в країні, хто готовий відстоювати верховенство права, незважаючи на всі можливі для себе негативні наслідки. Кілька днів тому це підтвердили ваші колеги на прес-конференції по «вертолітних затриманнях»…
Аналіз історичних процесів у складному геополітичному світі 21 століття свідчить про шкідливість непродуманих реформацій. Давайте вже закінчувати з різного роду експериментами, в тому числі – у правовому полі. Буде логічним і правильним починати цей процес із професійної спільноти, від ефективної роботи якої залежать долі мільйонів людей у нашій країні. Без чіткого бачення цілей, розуміння ролі і задач, притаманних за своєю природою такому правозахисному інституту як адвокатура, бачення його існування як справді сильного і незалежного правозахисного інституту, без консолідації для цього зусиль і прийняття компромісних рішень – прогресивний рух у бік посилення адвокатури неможливий апріорі. Зауважу, говорю без жодного пафосу – це реалії життя. Повноважень і прав, для прийняття демократичних і виважених рішень, у своїй спільноті у вас достатньо.
В цьому розумінні З’їзд адвокатів України матиме доленосний характер, оскільки вирішуватиметься питання не просто обрання керівних органів адвокатури, а відбуватиметься вибір між системною роботою, чіткою концепцією розвитку адвокатури, що відповідає вимогам Європейського співтовариства, і (скажу прямо, ґрунтуючись на системному аналізі ситуації) повним розвалом інституту адвокатури у випадку перемоги небагаточисельної, деструктивно налаштованої групи адвокатів (що є навіть гіпотетично неприпустимим і неможливим, з моєї точки зору). Сподіваюсь, що адвокатська спільнота України на своєму З’їзді зробить вірний вибір, правильно визначивши пріоритети та остаточно розставивши акценти.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!