ГПУ побачила перешкоджання, а до тілесних ушкоджень ще придивляється
Через 5 днів після штурму заблокованої сесійної зали прокуратура Києва таки пору¬шила кримінальну справу. Поки що — за фактом і за ознаками «втручання в діяльність державного діяча». Хоча буквальне розуміння диспозиції цієї норми Кримінального кодексу радше під¬ходить під дії опозиції, яка блокувала парламентську залу, ніж до штурму, який влаштували «регіонали».
Сутінки для БЮТ
За повідомленням прес-служби ГПУ, справу порушено за матеріалами до¬слідчої перевірки, проведеної органами внутрішніх справ, а події в сесійній залі кваліфіковані за ч.2 ст.344 КК. Хоча, за словами представників «потерпілої» сторони — фракції БЮТ — «Бать¬ківшина», до Генпрокуратури були направлені заяви щодо побиття нардепів конкретними колегами. Та в повідомленні ГПУ про жодну з норм розд.ІІ «Особливої частини» КК не згадується.
Прикметно, що при за¬стосуванні диспозиції ст.344 КК слідчим буде важко розділити, хто і в який спосіб намагався вплинути на народних депутатів «з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень». Адже по обидва боки барикади (в прямому і переносному значенні слова) були люди з мандатами. Ця норма радше охоплює дії опозиції, яка заблокувала сесійну залу, вимагаючи закриття кримінальної справи проти свого лідера та звільнення з-під варти колишніх високопосадовців Уряду Юлії Тимошенко, тобто домагалася від Генпрокуратури вчинення протизаконних дій.
Такий підхід до оцінки подій пропонують і в Партії регіонів, де вважають, що бійку в сесійні залі спровокували самі бютівці. «Замість того щоб вносити в сесійну залу пропозиції щодо вдосконалення проектів законів, радикали від опозиції таємно, під полою, в мішках уносять у приміщення Ради знаряддя вуличного розбою — металеві прути, арматуру, ланцюги», — йдеться в заяві «регіоналів».
Своєю чергою опозиція вимагає звільнення з посад урядовців, які брали участь у бійці. Також лідер фракції БЮТ-«Батьківщина» Іван Кириленко продовжує наполягати на негайному звільненні «всіх політв’язнів, єдина провина яких полягає в тому, що вони повертали державі майно, яке в сумнівний спосіб було приватизоване».
У прокурорському світлі
Світло на долю заяв потерпілих і перспектив кримінального розслідування мав пролити представник Генпрокуратури, якого 22 грудня запросили до парламенту для звіту. До нар¬депів з вул. Різницької прийшов заступник Ген¬прокурора Євген Блажів¬ський, який озвучив таке бачення подій: «16 грудня група окремих депутатів починаючи з 9.30 у сесійній залі ВР, використовуючи своє службове становище, перешкоджала виконанню депутатами своїх обов’язків. У подальшому близько 19-ї години між присутніми депутатами виникло силове протистояння із застосуванням фізичної сили».
Стосовно заяв бютівців Є.Блажівський зазначив: до Печерського РУВС о 21.30 надійшло повідомлення лікарів про те, що ними було доставлено п’ятьох депутатів до «Феофанії» з тілесними ушкодженнями, отриманими того ж дня в приміщенні сесійної зали. За словами заступника Ген¬прокурора, проведено перевірку, а до «Феофанії» ви¬їхали представники правоохоронних органів. Є.Блажівський запевнив, що «всі події, які мали місце в цій залі 16 грудня, будуть предметом дослідження в межах кримінальної справи». Включаючи появу в сесійній залі «предметів, які демонстрував Голова Верховної Ради». Водночас правоохоронець не став називати прізвищ нар¬депів, проти яких можуть бути порушені кримінальні справи за заподіяння тілесних ушкоджень.
Крім того, заступник Генпрокурора пояснив, чому не було завершено розслідування подій 2007 року щодо захоплення бютівцями електрощитової парламенту. За його словами, «на той час не наді¬йшло даних про завдання якихось матеріальних збитків, а тому за цим фактом було відмовлено в порушенні кримінальної справи». Проте якщо ці збитки будуть визначені, «прокуратура може повернутися до розгляду цього питання».
Аби унеможливити повторення подібних ексцесів, на думку Є.Блажів¬ського, було б доречно запровадити інститут парламентських приставів. «Але це вже справа рук депутатів», — зауважив він.
Репутація — ніщо, видовища — все!
Власне, 16 грудня стало піком протистояння біль¬шості та опозиції. І свого роду продовженням подій, пов’язаних з ратифікацією харківських угод. Проте дотепер усі непарламентські методи ведення «дискусій» не отримали судових перспектив.
Певною мірою бездіяльність правоохорон¬ців легко списати на недоторканність нардепів. Адже на порушення кримі¬нальної справи проти конкретного нардепа має бути згода його ж колег. Причому саме внесення такого питання до порядку денного є небезпечним, зокрема, і для «регіоналів»: хтозна, як поведуть себе комуністи і литвинівці при голосуванні, враховуючи, що їхніх пост¬предів «на барикади» не залучали?
Так, лідер комуністів Петро Симоненко оцінив події 16 грудня як війну олі¬гархів. «Я засуджую такі підходи, але це результат жорсткої боротьби кланів і потужного капіталу за владу», — наголосив він. Спікер Володимир Литвин з певною долею іронії ви¬знав свою провину: «Треба було шукати можливості, напевно, з балкона закликати депутатів, бігати навколо сесійного залу, який був весь закритий, і намагатися достукатися... Ми перейшли точку неповернення, але треба зупинитись і повернутися назад». Водночас він уважає, що виносити сміття з парламентської хати до Європи — це псувати репутацію країни.
Те, як виглядатиме вітчизняний законотворчий орган в очах європейців, звісно, річ важлива, але не першочергова. Головне, як поставилося українське суспільство до прикладу того, яким чином можна і потрібно вирішувати суперечки: з одного боку — блокуваннями до задоволення вимог, з другого — «профі¬лактичними бесідами», як назвав те, що відбувалося, «регіонал» Михайло Чечетов.
Тому пересічний громадянин і дивився на відео з певним задоволенням. І саме від його імені поширили жарт, що виборець лише тоді буде задоволений роботою парламенту, коли побачить сліди «виховання» на всіх 450 недоторканних обличчях.
Як правильно тримати блокаду і як протидіяти штурму? Порадами готові поділитися радикальні сили, не представлені у ВР. Поки що… Проте після їх появи в законодавчому органі картинки із сесійної зали конкуруватимуть за увагу виборців з кращими голлівудськими бойовиками.
Прикро, але з кожним роком парламентаризм як інститут утрачає привабливість в очах українців. Не без допомоги самих нар¬депів та їхніх лідерів. Тепер людина з мандатом в кишені та стільцем у руках, яка чубиться за місце біля трибуни чи в президії, сприймається виключно як учасник реаліті-шоу. А з давніх часів відомо, що достатньо дати хліба і видовищ, аби в плебсу не виникало антипатії до чинної влади.
Може, заради таких відео і замислюються парламентські ристалища?
Лев СЕМИШОЦЬКИЙ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!