Стосунки без кордонів

Фахівці розповіли про способи захисту прав українців у сімейних відносинах з іноземцями

Учасники семінару «Міжнародні договори в правовій системі України: сімейно-правовий аспект», організованого секцією міжнародного сімейного права комітету сімейного права Асоціації адвокатів України, нагадали про проблеми, з якими найчастіше стикаються юристи-«сімейники», супроводжуючи справи, відповідачами в яких є громадяни інших держав. Аби досягти позитивного результату в таких непростих справах, необхідно знати свої права та вивчити міжнародні договори.

Згода ВР не обов’язкова

Модератор заходу — докторант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім.Т.Шевченка Ольга Поєдинок зазначила, що міжнародний договір є одночасно джерелом як міжнародного, так і національного права. Вона вказала, що цей договір регулює сімейні відносини, ускладнені іноземним елементом, та визначає правовий статус вітчизняних учасників таких правовідносин. «Крім того, в Україні ще не склалося загального підходу до місця та особливостей дії міжнародних договорів у нашій правовій системі», — зауважила фахівець, відкриваючи захід.

Свою доповідь О.Поєдинок присвятила цьому складному питанню. Так, на її думку, є труднощі з визначенням місця міжнародного договору в правовій системі України, пов’язані з тим, що в ст.9 Конституції йдеться про те, що тільки чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства. Водночас ст.26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року вимагає добросовісного виконання кожного чинного договору незалежно від способу надання згоди на нього. У зв’язку із цим доповідачка порекомендувала ознайомитися із стст.15 та 19 закону «Про міжнародні договори України», а також із постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» від 19.12.2014 №13, у п.2 якої йдеться про те, що «частиною національного законодавства слід розглядати не тільки ратифіковані ВР міжнародні договори України, а й ті міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано в інших формах, погоджених сторонами. Вирішуючи колізію між нормою міжнародного договору, який набрав чинності для України не шляхом надання згоди ВР на його обов’язковість у формі ратифікації, а й нормою іншого акта законодавства України, слід ураховувати юридичну силу акта законодавства, яким було надано згоду на обов’язковість міжнародного договору України. Тож норми такого міжнародного договору застосовуються в порядку, передбаченому для відповідного акта законодавства України, з урахуванням співвідношення законодавчого акта і підзаконного нормативно-правового акта».

Аліментні стягнення

Представник Міністерства юстиції — заступник начальника відділу міжнародної правової допомоги у цивільних справах Тетяна Рябець розповіла про особливості стягнення аліментів за кордоном. Також вона розкрила специфіку роботи Мін’юсту з «найпопулярнішими» серед українських громадян державами — США, Італією, Німеччиною, Ізраїлем. Доповідачка звернула увагу на те, що наявність договору про правову допомогу між Україною та іноземною державою значною мірою полегшує отримання «закордонних» аліментів, причому доцільніше оформлювати звернення на підставі двостороннього договору.

«Якщо ж міжнародний договір відсутній узагалі, то українському громадянинові доведеться звертатися до уповноважених органів іноземної держави безпосередньо, причому таке звернення може вимагати участі іноземного адвоката», — зауважила Т.Рябець.

Крім того, вона порекомендувала адвокатам ознайомитися з Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень від 27.06.2008 №1092/5/54, а також вимагати стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Усиновлення дітей

У свою чергу завідувач кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім.Т.Шевченка Віктор Калакура зазначив, що тема влаштування дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування в Україні, дуже важлива та актуальна. Він указав, що близько 80 тис. таких дітей щороку потребують влаштування та допомоги. В.Калакура розповів і про особливості міжнародно-правового регулювання відносин у сфері усиновлення, основою якого є Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута) 2008 року та Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення 1993 року, яка, незважаючи на неодноразові спроби ратифікації, в нас досі не діє. «Так, участь України в універсальній конвенції з питань усиновлення була б украй бажаною, що не виключає роботи й на двосторонньому рівні», — сказав доповідач. Крім того, він наголосив і на необхідності вжиття заходів щодо «відновлення» інтересу іноземців до усиновлення дітей в Україні (відмова від 5-річного вікового цензу, гарантування таємниці усиновлення), а також забезпечення належного нагляду за дотриманням прав дітей, усиновлених іноземцями.

Рішення іноземних судів

«На практиці процес визнання та виконання в Україні іноземних рішень, у тому числі ухвалених на території США та Німеччини, у справах, що виникають із сімейних правовідносин, є нелегким та довготривалим, а гарантії його позитивного вирішення — нечіткими», — зазначила під час доповіді голова комітету сімейного права ААУ Ганна Гаро.

Так, унаслідок розширення міжнародних зв’язків України, проживання та діяльності багатьох українців за кордоном, укладення інтернаціональних шлюбів питання визнання та виконання на території України рішень іноземних судів у сфері сімейних відносин набуло значної актуальності. Зокрема, рішень про розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, визначення місця проживання та порядку виховання дитини, надання утримання, поділ подружнього майна, визнання чи оспорювання батьківства, стягнення аліментів, усиновлення тощо. Дія судового рішення, винесеного на території іноземної держави, обмежується її кордонами, його обов’язкове виконання за рубежем можливе лише в разі його визнання іноземним уповноваженим органом судової влади. Г.Гаро назвала два способи визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів: на основі міжнародних договорів, укладених між Україною та іншими державами, та за принципом взаємності — в разі відсутності укладених міжнародних договорів. Причому щодо рішень іноземних судів, які не підлягають примусовому виконанню, український законодавець прямо не говорить про презумпцію наявності принципу взаємності. Також Г.Гаро проаналізувала положення ст.81 закону «Про міжнародне приватне право», розд.8 Цивільного процесуального кодексу «Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні», а також Європейської конвенції про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми 1980 року, Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, Конвенції про стягнення аліментів за кордоном 1956 року та Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року. Вказані міжнародні договори досліджувались із урахуванням участі в них заявлених у темі доповіді держав (України, США та ФРН).

«Тож, якщо рішенням іноземного суду шлюб між громадянином іноземної держави та громадянкою України був розірваний або визнаний недійсним, для того, щоб оформити це належним чином на українській території, повернути дошлюбне прізвище, необхідно звернутися до вітчизняного суду з відповідним клопотанням. Така сама необхідність виникає і в разі винесення іноземним судом рішення про стягнення аліментів з боржника, місцем проживання якого є територія України, в разі винесення рішення про поділ майна подружжя, якщо таке майно (чи його частина) перебуває на українській території», — підсумувала доповідачка.