Компенсація за мировою

Як домогтися відшкодування збитків за договором перевезення вантажів

Недавно юристи ЮФ «Патріот» успішно відстояли права міжнародного перевізника в судовому спорі з українським контрагентом. Спір, що виник через зволікання останнього з компенсацією шкоди, завданої під час надання послуг щодо перевезення вантажів, урешті-решт завершився мировою угодою та повним відшкодуванням збитків.

Фабула справи

Коротко про справу. Наш клієнт, міжнародна компанія — перевізник, front office якої розташований у Білорусі, уклав «договір надання послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні» з українською компанією, яка теж займається перевезеннями та наданням послуг транспортної експедиції. Українська компанія у межах договору надавала послуги щодо перевезення для наших клієнтів, але автомобілі, які транспортувалися, були доставлені з пошкодженнями, що й стало предметом позову.

Звісно, були складені акти огляду транспортних засобів. Українська компанія й не відмовлялася від того, що пошкодження дійсно були. Представник відповідача (водій-експедитор) підписав акти огляду автомобілів, тобто погодився з тим, що вантаж має пошкодження, які стались у процесі надання послуг щодо транспортного експедирування.

Наш клієнт надсилав безліч претензій стосовно компенсації шкоди, які відповідач нібито визнавав, але зауважував, що нині в Україні складна економічна ситуація, тому гроші будуть пізніше. Через це замовник не вдавався до судового стягнення та чекав, доки спір буде вирішений у досудовому порядку. Однак поза увагою позивача залишився строк позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.53 закону «Про автомобільний транспорт» організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники згідно з міжнародними нормативними актами України з питань міжнародних автомобільних перевезень. Таким актом, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ/CMR) від 19.05.56, яка була ратифікована законом «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 1.08.2006.

Сторони в договорі погодили, що їх взаємовідносини ґрунтуються на положеннях цієї конвенції та Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.

Пунктами 1, 2 ст.32 конвенції про договір передбачено, що термін позовної давності для вимог, які випливають із перевезення, на яке поширюється дія цього документа, встановлюється в один рік.

Тож відповідач навмисно затягував час, годував обіцянками нашого клієнта, а тим часом строк позовної давності невпинно спливав…

Строк позовної давності

Проте команда юристів ЮФ «Патріот» виробила правову позицію, що привела до вирішення спору шляхом укладання мирової угоди на стадії судового розгляду та відшкодування шкоди відповідачем у повному обсязі.

Отже, позиція позивача ґрунтувалася на тому, що укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором транспортного експедирування. Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу за таким договором одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Таким чином, спір між сторонами виник не безпосередньо з договору перевезення вантажу, а з правовідносин щодо надання послуг стосовно організації та забезпечення перевезень вантажів (транспортно-експедиторська діяльність), тобто з договору надання послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу (що підтверджується умовами договору, актами надання послуг за вказаним договором та приписами ст.929 ЦК). Тож до спірних правовідносин має застосовуватися загальний строк позовної давності в 3 роки, встановлений ст.257 ЦК.

При обґрунтуванні такої позиції були використані посилання на рішення Господарського суду м.Києва від 7.07.2016 у справі №910/5732/16; постанови Вищого господарського суду від 30.04.2013 у справі №5023/4505/12, від 29.04.2014 у справі №916/1383/13 та від 3.12.2014 у справі №910/10933/14.

 Успішний захист

Також було доведено, що позивач постійно вживав заходів для відновлення своїх прав, порушених відповідачем унаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань. Отже, порушене право позивача в будь-якому випадку є таким, яке на підставі вимог ч.5 ст.267 ЦК підлягає захисту, що підтверджується в тому числі й судовою практикою: постановами ВГС від 7.05.2014 у справі №10/52-05, від 30.09.2014 у справі №915/2328/13, від 28.10.2014 у справі №910/8900/14, від 9.12.2014 у справі №910/11127/14, від 14.04.2015 у справі №924/648/13.

У результаті ефективної роботи юристів ЮФ «Патріот» відповідач проаналізував перспективи розгляду цієї справи та запропонував укласти мирову угоду про відшкодування шкоди та перерахування грошей найближчим часом. Оскільки метою позивача було саме отримання вказаного відшкодування, пропозиція була прийнята, мирова угода — укладена та затверджена судом, а кошти — переказані.