Запобіжний механізм

Які нові підходи до забезпечення позову передбачає проект ГПК

В разі ухвалення нового Господарського процесуального кодексу інститут забезпечення позову зазнає значних змін. Тому готуватись до новацій потрібно і підприємцям, і суддям.

Під час дискусії, організованої Асоціацією правників України, своїми поглядами на низку аспектів проекту нового ГПК поділились адвокати, науковці та судді. Так, про новели гл.10 у частині закріплення інституту забезпечення позову у господарському процесі розповів суддя Господарського суду м.Києва Роман Бойко.

Висвітлюючи відповідні новації, він насамперед звернув увагу на об’єднання інститутів запобіжних заходів та забезпечення позову. Це значно спрощує реалізацію положень кодексу в частині запобігання ускладненням або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача у майбутньому.

Водночас у проекті «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№6232) передбачена можливість накладення зустрічного забезпечення, що сприятиме збалансованості прав та обов’язків сторін і є своєрідним превентивним заходом для недопущення зловживання недобросовісним позивачем своїми процесуальними правами.

Окремо Р.Бойко зупинився на такому нововведенні, як створення системи автоматизованого арешту коштів, що дозволяє в разі забезпечення позову за допомогою накладення арешту на гроші на банківському рахунку моментально виконати цю ухвалу шляхом внесення відповідного запису до системи.

Такий спосіб накладення арешту є прогресивним та ефективним, оскільки в цьому випадку саме від часу, необхідного для виконання відповідної ухвали суду, залежить дієвість заходу.

Також Р.Бойко звернув увагу учасників дискусії на розширений перелік заходів, які суд може вжити, та чітку нормативну визначеність такої процедури, що, безумовно, слугуватиме превентивним заходом для недопущення «процесуальних диверсій» та унеможливить неоднакове розуміння господарськими судами положень процесуального законодавства.

До чинного ГПК 77 разів уносилися зміни, його положення 4 рази тлумачив Конституційний Суд, 3 рази норми ГПК визнавалися останнім такими, що відповідають Основному Закону. Крім того, з метою усунення неоднакового розуміння положень господарського процесуального закону Вищий господарський суд надавав безліч роз’яснень та рекомендацій. Зокрема, мова йде про 46 постанов пленуму, 508 інформаційних листів, 65 оглядових листів, 40 роз’яснень і 26 рекомендацій президії.

На переконання Р.Бойка, за своєю суттю регулятивні норми, що містяться у гл.10 проекту, є узагальненням наданих судом касаційної інстанції рекомендацій та роз’яснень у частині застосування чинних положень ГПК під час вжиття госпсудом запобіжних заходів чи заходів забезпечення позову. Така систематизація та кодифікація актів ВГС, безумовно, сприятиме однаковому розумінню та застосуванню судами нормативних приписів інституту забезпечення.