Працюй без пояснень!

Законодавство не визначає правового статусу приватного підприємства

Приватне підприємство є досить поширеним видом юридичної особи. Проте, незважаючи на те, що порядок утворення, діяльності та припинення юридичних осіб закріплений у Цивільному й Господарському кодексах, законі «Про господарські товариства», у нормативно-правових актах, питання щодо правового статусу саме приватного підприємства на законодавчому рівні залишається не врегульованим. Це, у свою чергу, призводить до багатьох спірних питань, які виникають на практиці.

Відсутня ланка

Основною причиною проблем у діяльності приватних підприємств є те, що, на відміну від ГК, ЦК взагалі не містить такого поняття, як «приватне підприємство» й не відносить ПП до організаційно-правової форми юридичних осіб. Так, відповідно до ч.2 ст.81 ЦК «юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права». Стаття 83 ЦК зазначає, що «юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом», що «товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі».

Отже, з наведених норм випливає, що цивільне право не виділяє приватне підприємство як окрему організаційно-правову форму юридичної особи.

Визначення поняття «приватне підприємство» дає ГК. Так, у ч.1 його ст.113 сказано, що приватне підприємство — це «підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання — юридичної особи». Крім того, в ст.63 ГК передбачено, що підприємства залежно від форм власності поділяються на такі види: приватне, колективної власності, комунальне, державне та змішаної форми власності.

Складність тлумачення

У зв’язку з тим, що чинне законодавство не дає чіткого визначення терміна «організаційна форма юридичної особи», існує двоякий підхід. Виходячи зі змісту ст.113 ГК, приватне підприємство є організаційною формою підприємства, хоча ЦК й не виділяє такої організаційно-правової форми. Разом з тим ст.63 ГК визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від форми власності. Інших спеціальних норм, які б давали визначення терміна «приватне підприємство», чинне законодавство не містить.

Важливим є положення ч.3 ст.81 ЦК, яке зазначає, що правовий статус юридичних осіб приватного права встановлюється цим кодексом. Звідси випливає, що для визначення правового статусу приватних підприємств слід застосовувати загальні положення про юридичну особу, що містяться в ЦК, та норми про підприємство (ГК).

Проте на практиці приватні підприємства постійно плутають з господарськими товариствами, що є неприпустимим з юридичного погляду.

Аналізуючи норми Цивільного та Господарського кодексів, слід зазначити, що приватне підприємство дійсно має схожі риси з господарським товариством. Воно також діє на основі статуту, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Приватне підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Майно ПП становлять виробничі й невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

Водночас приватне підприємство має і важливі відмінності від ГТ, наприклад, щодо ПП відсутні законодавчі вимоги стосовно розміру статутного фонду. Це, звичайно, значно полегшує створення такого підприємства та ведення господарської діяльності, проте має свої недоліки.

Відповідальність ПП

На практиці часто виникають питання щодо відповідальності приватного підприємства за своїми зобов’язаннями. Деякі фахівці вважають, що якщо під час створення ПП було сформовано статутний фонд, то відповідальність підприємства буде в межах цього фонду. А якщо статутний фонд не було сформовано, то засновники мають відповідати за зобов’язаннями ПП всім своїм майном.

Із цього приводу точилося чимало дискусій. Крапку поставив Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, який у своєму листі від 13.03.2011 №2571 дав роз’яснення стосовно деяких питань діяльності приватного підприємства, зокрема відповідальності власників за зобов’язаннями підприємства.

У листі сказано, що відповідно до ч.3 ст.62 ГК підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на підставі статуту. Отже, зважаючи на відсутність у законі спеціальної вказівки щодо приватних підприємств, можна зробити висновок: єдиним і обов’язковим для цього виду підприємств установчим документом є статут, який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим ч.4 ст.57 ГК, а саме — містити відомості про найменування суб’єкта господарювання, «мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству».

Та головне, що у вказаному листі роз’яснено: приватне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном, на яке згідно з законом може бути накладено стягнення. Власник не відповідає своїм майном за зобов’язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника. Проте, як відомо, такі роз’яснення мають тільки рекомендаційний характер, а на законодавчому рівні питання відповідальності приватного підприємства залишається відкритим.

Також не врегульовано на законодавчому рівні порядок входу та виходу засновників приватного підприємства. Тому якщо власник має намір залучати партнерів до свого підприємства, то реалізувати це буде досить проблематично.

Більш того, колізійні норми ГК вносять ще більше неточностей до правового статусу приватного підприємства. Так, з одного боку, ст.113 надає право ПП діяти на основі приватної власності юридичної особи. У той же час в ст.62 зазначено, що підприємство не повинне мати у своєму складі інших юридичних осіб.

Отже, питання правового статусу приватних підприємств, порядку їх створення та діяльності підлягає більш чіткому законодавчому врегулюванню. Головне, щоб останнє дало позитивні наслідки для суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали такий вид господарювання, як приватне підприємство.