«Аби суддям довіряли, необхідно якнайшвидше викоренити процес викривлення правосуддя»
За досить короткий строк Олександр ТУПИЦЬКИЙ отримав досвід роботи в трьох апеляційних господарських судах, при цьому у двох його призначали на посаду керівника. Раніше ж він очолював районний суд. «ЗіБ» вирішив дізнатися в Олександра Миколайовича про труднощі, з якими йому довелося стикатися після переїздів до нових міст, про те, чи складно було спілкуватися з незнайомим колективом. Також очільник Дніпропетровського апеляційного господарського суду розповів про своє бачення тих навичок, якими має володіти людина для роботи в суді господарської юрисдикції, та про одвічну проблему недофінансування.
«Відчувається, що система господарського судочинства була і залишається на висоті»
— Ви не так давно перейшли до господарської системи. Де, на ваш погляд, важче працювати суддям? Як співвідноситься між собою навантаження юрисдикції?
— Хочу поставити зустрічне запитання: чи бачив хто того суддю, який би говорив, що йому легко працювати? Переважна більшість суддів відчуває: працювати важко, але всі ми усвідомлюємо, що цей тягар ми взяли й несемо добровільно, будучи переконані, що не приречені героїчно переборювати труднощі в роботі, а налагоджуємо роботу системи. Суддівський корпус має продовжити реформу, яка почалася завдяки ініційованому Президентом закону «Про судоустрій і статус суддів».
Де працювати важче? Звичайно за критерії потрібно брати навантаження на суддю, але воно в різних регіонах відрізняється. Внаслідок частої зміни законодавства з’являється різна судова практика. Недоліки неможливо усунути оперативно, до труднощів призводить і матеріально-технічна незабезпеченість судів. Однак, незважаючи на всі складнощі, обов’язок судді — працювати на високому професійному рівні та головне — відповідально.
Величина внутрішньої відповідальності судді, яку він установлює сам для себе, і є тим мірилом довіри суспільства до нього й судової системи в цілому. Легко працювати судді безвідповідальному, але він не може відповідати вимогам, які висуваються до представників цієї професії.
— Але навантаження все ж відрізняється?
Сьогодні багато суддів переводяться до спеціалізованих, у тому числі й господарських, судів, вважаючи, що в загальних працювати важко, а тут легко. Особисто я не поділяю такої думки. Критерій навантаження не є головним у визначенні трудності роботи, він може змінюватися. Перевантаження було і в історії господарського судочинства, та «чи то ще буде». Питання в тому, як з навантаженням удається справлятися, наскільки оперативно та якісно суди вищого рівня включаються в цю роботу, наскільки кваліфікований суддівський корпус має спеціалізація. У цьому плані відчувається, що система господарського судочинства була й залишається на висоті.
Наявність Вищого господарського суду в той час, коли в загальних судах такої ланки між апеляційною інстанцією та Верховим Судом не існувало, системний підбір кадрів, які мали практику з розгляду господарських спорів, оперативність у проведенні пленумів і в розробці інформаційних листів та роз’яснень, надання методичної допомоги судам першої та другої інстанцій вивели цю систему на той рівень, коли говорять, що там легко працювати. Насправді ж усе залежить від створених роками умов роботи, встановленого порядку виконавської дисципліни, підбору кадрів.
Перебуваючи в господарській системі, я кожного дня намагаюся працювати так, щоб не можна було сказати про мій перехід сюди як про помилку.
Порівнювати навантаження в загальних і господарських судах неможливо, оскільки маємо різну природу виникнення спорів, різні особливості їх вирішення. Наприклад, якщо в загальних судах інколи справа, як кажуть, повинна «відлежатись», і це призводить до позитивного вирішення спору між сторонами, то в господарських судах це призведе до негативних наслідків для одного із суб’єктів господарювання. Тому оперативність розгляду справ — дуже важливий показник якості роботи.
Також не можна порівнювати навантаження через специфіку кримінальних справ, де строки розгляду повинні бути на особливому контролі, оскільки стосуються основних прав та свобод громадян.
Взагалі питанню навантаження увага приділяється багато років, але, на мій погляд, віз і нині там, тобто ніякого конкретного рішення не знайдено. Вважаю, що потрібно йти шляхом загальної концепції судової реформи та не розглядати питання відірвано від сьогоднішніх умов. Потрібно почати з головного — визначитися, наприклад, з розмежуванням юрисдикції між судами, привести у відповідність процесуальні норми, тобто стабілізувати судову систему. Потім слід виробити принципи визначення навантаження. Підрахунки, які проводяться сьогодні, є дуже складні, та навряд чи приведуть до правильного рішення в цьому питанні.
— Як гадаєте, чи кожен суддя зможе працювати в суді господарської юрисдикції? Чи потрібні особливі навички та знання?
— Теоретично кожний, хто відповідає вимогам, які є визначальними для роботи суддею, має мотивацію та бажання, зможе працювати в господарському суді. Прикладів переходів на роботу до суду іншої юрисдикції чимало. Зокрема, кілька суддів, які раніше були в загальних судах, сьогодні добре працюють у Дніпропетровському апеляційному господарському суді.
Практично ж до цього питання потрібно підходити дуже виважено, я б сказав, індивідуально. Найкраще, коли судді самому пропонують змінити юрисдикцію. Як правило, такі пропозиції надходять спеціалістам в тій же галузі права.
Зміна юрисдикції повинна зумовити ретельну перевірку знань, особистих і моральних якостей. Крім цього, Вища кваліфікаційна комісія суддів має визначати мотиви переведення. На мій погляд, перш за все потрібно враховувати інтереси суспільства — до чого приведе така зміна: до покращення чи до невдалого експерименту над громадянами, які звертаються до суду.
Суддя — це не той юрист, який протягом своєї кар’єри навчається розглядати різноманітні спори. Суддя постійно вдосконалює свій рівень знань в одній зі спеціалізацій, що веде до вузького профілю та забезпечує високий професійний рівень при вирішенні конкретних спорів. Юридична практика судді у вигляді «тренування» в різних видах юрисдикції, в різних судах не приведе до якості судочинства, тому не повинна заохочуватися.
Не тільки в господарській системі, а і в інших потрібні особливі навички та знання. Вони, звичайно, приходять не за один день, а впродовж років. Якщо ж суддя їх не набув, то зміна системи йому не допоможе.
«У ЗМІ потрібно говорити не про причини кадрових ротацій, а про їх результати»
— За два роки ви змінили три суди, при цьому всі — в різних містах. Чи складно було погодитися на переїзди? З якими побутовими труднощами доводилося стикатися?
— Без складнощів не можливий розвиток, головне, щоб ти бажав рухатися вперед, тобі довіряли й вірили в тебе. Труднощі, пов’язані з переїздом, іншими побутовими проблемами, завжди трапляються в житті, до цього потрібно ставитися з розумінням.
Труднощі при переїздах приблизно в усіх однакові, виникає безліч побутових проблем, і їх немає сенсу перелічувати. Головне — з ними впоратись, і чим швидше, тим краще. Адже це має велике значення і для роботи, і для сім’ї.
— Ваш переїзд до Львова — очевидне просування в службовій діяльності, але чому невдовзі ви вирішили покинути Галичину заради роботи в Дніпропетровську, адже в обох випадках йшли на посаду очільника апеляційного суду?
— З 2002 до 2009 року я обіймав посаду голови Куйбишевського райсуду м.Донецька, а взагалі в цій установі працював суддею з 1993 р. За вказаний час роботи був створений добре згуртований колектив суддів, більшість із яких були пов’язані зі мною спільною метою — налагодити роботу суду. Навантаження було дуже високим, суд за цим показником кілька років підряд займав 2—4-е місця в області, але загалом мав добрі показники щодо якості роботи.
Голова суду повинен з першого дня роботи на адміністративній посаді створювати колектив суддів, відновлювати його, перш за все через знаходження порозуміння з суддями. Це завдання не з простих, не кожний може з ним упоратися. Помилка ж при призначенні голови дуже дорого коштує колективу суду та системі правосуддя загалом.
З точки зору кар’єри, призначення мене головою Львівського апеляційного господарського суду було зростанням. Однак турбувало не питання переїзду чи побутові проблеми, а інше — те, чи зможу виправдати довіру. Ця мотивація постійно тримає тебе в тонусі, підштовхує до покращення результатів роботи, і головне, щоб цей настрій зберігався постійно. Тоді керівник завжди буде на своєму місці.
Призначення мене головою Дніпропетровського апеляційного господарського суду не пов’язане з питанням «де працювати легко, а де важко». Йдеться про кадрові ротації, які спрямовані на підвищення якості організаційної діяльності судів. Це не «кадри по колу», як пишуть у газетах, а виважені кроки керівництва ВГС, яке є ініціатором такого призначення і, відповідно, органу, який призначає суддів на адміністративні посади. У ЗМІ потрібно говорити не про причини кадрових ротацій, а про їх результати. Головне — простежувати й показувати суспільству наслідки — до чого призвели кадрові зміни. Тільки така співпраця принесе позитивні наслідки.
— Ви переходили і до Львівського, і до Дніпропетровського апеляційних господарських судів незадовго до призначення на керівні посади. Як у колективах ставилися до того, що суд очолить стороння людина?
— Переходячи на адміністративні посади у Львівський та Дніпропетровський апеляційні господарські суди, я був далеко не сторонньою людиною в судовій системі, мав певний досвід роботи на адміністративній посаді. Так склалося, що майже на наступний день після мого призначення головою Львівського апеляційного госпсуду місцева газета «Експрес» провела свою перевірку, «хто приїхав очолювати суд». Тобто ЗМІ прискорили процес мого знайомства з Галичиною.
Ставлення нових колег до мого призначення було доброзичливим. Найперше це відчуваєш із роботи працівників відділу кадрів, потім із прийняттям у колектив, усе зрозуміло після перших привітань, виступів.
Якщо говорити відкрито, то львів’яни не приховували своєї доброзичливості з першого дня знайомства, у Дніпропетровську ж попервах ставилися трохи насторожено. Але це спершу, коли ж починається процес роботи і ти знаєш, що потрібно робити, які перед тобою стоять організаційні завдання, то колектив тебе починає розуміти, робочий процес, як кажуть, «пішов». Голови судів повинні з першого дня роботи бути готовими до виконання нових функцій, незважаючи на те, із цього вони колективу чи з іншого.
Я почав готуватися до роботи у Львівському апеляційному госпсуді, як тільки подав відповідну заяву про бажання обійняти адмінпосаду. Тому коли був призначений, то вже мав план роботи як мінімум на I квартал. Хоча, звичайно, потім його коригував.
Новопризначений голова апеляційного суду не має витрачати час на вивчення нових обов’язків, а повинен відразу працювати, адже апеляційні суди — це основні ланки судочинства. Вони фактично є кінцевими в прийнятті законних рішень, оскільки настає момент набрання рішенням першої інстанції законної сили та звернення його до виконання. Тому помилка допустима тільки для судді першої інстанції, а апеляційна інстанція повинна поставити крапку, визначивши, чи є законним рішення.
Вищі спеціалізовані суди та ВС, ставлячи крапку в законності прийнятого рішення, наділені процесуальними повноваженнями, які не передбачають дослідження доказів та давання їм оцінки.
«Мені довелося стати головою апеляційного суду, коли втілювався в життя новий етап судово-правової реформи»
— Чому, на ваш погляд, у судах Львова і Дніпропетровська не знайшлося людей, які могли б очолити ці установи?
— В обох судах були сформовані кадрові резерви на заміщення вакантних адміністративних посад, туди з часом і я був уключений. При розгляді цього питання Рада суддів господарських судів приймала рішення щодо надання рекомендації на альтернативній основі, тому розглядалися всі можливі потенційні кандидатури на посаду голови суду. До речі, львівські судді Михайло Юркевич і Роман Марко, які разом зі мною проходили раду, за моєю пропозицією були призначені заступниками голови, а на сьогодні М.Юркевич очолює Господарський суд Львівської області.
Об’єднавшись довкола однієї мети, ми разом підвищили рівень організації роботи не тільки свого суду, а й апеляційного округу, який налічує 5 обласних господарських судів.
Коли розглядалося питання про призначення голови Дніпропетровського апеляційного госпсуду, кандидати, які були в резерві, не виявили бажання взяти участь у засіданні РСГС, але ніяких непорозумінь із цього приводу в нас не виникає.
— Які зміни ви намагалися запровадити після переходу на нове місце роботи? Що вдалося зробити?
— Переходячи в іншу судову юрисдикцію, я всі напрацювання, як кажуть, забрав із собою та намагався впровадити їх у нових умовах. Мені довелося стати головою апеляційного суду, коли втілювався в життя новий етап судово-правової реформи. Такі події породжують надії на краще, спонукають до більшої інтенсивності в роботі. У цей час ВГС дуже активно набирав темпів реформування як в організаційній діяльності, так і в зосередженні на аналізі правозастосування та єдності судової практики. Тому завдання були зрозумілі: поєднатися з діяльністю, з планом роботи ВГС і, втіливши це в колективи апеляційного округу, разом працювати за єдиними правилами. Якщо конкретно, то потрібно було перш за все підняти дух колективу, дати зрозуміти, що є не тільки індивідуальний результат роботи, а й колективний. Об’єднання колективу створює команду, це стосується як суддів, так і працівників апарату. Також слід було знайти порозуміння з кожним суддею, враховуючи його особливості. Такі ж завдання стоять і виконуються в Дніпропетровську.
Результат роботи голови суду повинен бути таким, щоб було все добре і робота робилася, тобто взаємини між колегами, морально-етичні норми були на високому рівні та належно здійснювалося правосуддя. Ми працюємо не заради похвали, тому відповідь на питання «що вдалося зробити» нехай дадуть колеги, керівники та пересічні громадяни, які звертаються до суду.
«До вирішення фінансових питань потрібно долучити голів вищих спеціалізованих судів та ВС»
— Керівники кількох судів занепокоєні тим, що в наступному році їм планують виділити значно менше фінансування, ніж те, яке вони зазначали в запиті. За попередніми розрахунками, проблеми можуть виникнути навіть із виплатою зарплати. Яка ситуація у вашому суді, на скільки відсотків задоволено запит?
— Занепокоєння таке існує, воно виникає, на жаль, кожного року й небезпідставно. Наприклад, у бюджетному запиті суду на 2012 р. загальна розрахункова потреба в коштах становила майже 44 млн грн. (з урахуванням капітального ремонту приміщення суду). Затверджені ж бюджетні призначення на поточний рік становлять менш ніж 34% від необхідного, а гроші на ремонт узагалі відсутні.
Щодо наступного року. Розрахунки бюджетної пропозиції суду на 2013 р. були надані Державній судовій адміністрації у вересні. Згідно ж із доведеним до суду попереднім обсягом граничних витрат потреба в коштах на утримання суду задоволена лише на 14,6%, а на оплату праці — на 45,6%.
Залишається тільки сподіватися на розв’язання вказаної проблеми. Потрібно думати над створенням механізмів, які забезпечать уникнення таких ситуацій. Це завдання не тільки ДСАУ, потрібно долучити до вирішення цих питань голів Вищих спеціалізованих судів та ВС. Там впливові люди, з ними будуть інакше вести розмову.
Фінансова незалежність — це складова частина незалежності судової системи. Ставити ж суддів на коліна недофінансуванням — заборонений прийом.
— За попередніми оцінками, кількість справ, які розглядають господарські суди, цього року суттєво зменшилася. Така тенденція спостерігається й у вашому суді?
— Така тенденція відома. Ми аналізуємо причини цих явищ, і можна виділити як об’єктивний фактор — економічний стан у державі, так і суб’єктивний — вдавання сторін до різних хитрощів, щоб уникнути об’єктивного правосуддя.
Посильне навантаження є передумовою якості здійснення правосуддя. Забезпечуючи процесуальні строки розгляду справ, необхідно не забувати і про якісний показник, а він при великому навантаженні може постраждати. Судові рішення повинні бути виваженими, для їх ухвалення потрібно достатньо часу, тому в деяких випадках тенденція розумного зменшення може бути корисною.
У Дніпропетровському апеляційному окрузі, до якого входить і Кіровоградська область, основне навантаження припадає на Господарський суд Дніпропетровської області. Так, минулого року до цього суду надійшло понад 17 тис. справ. За перше півріччя цього року — менш ніж 5,5 тис. Падіння порівняно з минулим півріччям — приблизно на 35%.
Однак у господарській системі це все одно велике навантаження, і цифри не можуть відображати складність справ. Громадянин, підприємець чи юридична особа звертається до суду, коли справа дуже складна й іншим способом її вирішити неможливо. Коли береш справу в руки, то при ознайомленні вона може здатися простою, а при розгляді стати дуже складною.
Якість розгляду справ у вказаному суді вища від середнього показника. Це свідчить про високий професіоналізм суддів, їхню постійну самопідготовку, підвищення кваліфікації.
У Дніпропетровському апеляційному господарському суді протягом багатьох років якість роботи суддів — на високому рівні, по системі це 2—3-є місце серед апеляційних округів. Такі показники в роботі забезпечуються стабільністю колективу суддів, правильним підбором кадрів, постійне навчання та підвищення кваліфікації, відповідальне ставлення суддів до своєї роботи. Останнє, можливо, найголовніше.
— Основною причиною зменшення кількості господарських спорів називають небажання сторін сплачувати судовий збір і намагання перевести справу в адміністративну або цивільну юрисдикцію. Чи варто боротись із цим і чи можна зупинити цей процес завдяки постановам вищих судів або законодавчим змінам?
— Усі, хто звертається до суду, прагнуть іти легшим шляхом. І до цього їх спонукають у тому числі і юридичні консультанти. Таким чином люди намагаються зменшити судовий збір та уникнути наявної судової практики в тій чи іншій категорії спорів. Тому, якщо ми хочемо, щоб у нашій державі суддям довіряли, з процесом викривлення правосуддя необхідно боротись і викоренити його якнайшвидше.
Сьогодні куди захотів, туди й пішов судитися, передумав — пішов у інший суд, а роботи в юридичних представників непочатий край. Це призводить до безладу, хаосу, підриває в людей довіру до суду.
За великим рахунком, зупинити цю вакханалію можливо тільки законодавчими змінами. Потім своє слово повинна сказати узгоджена практика вищих спеціалізованих судів і ВС. Крім того, має існувати відповідальність суддів за порушення правил підсудності.
«Потрібно порадити підприємцям безпідставно не зривати та не затягувати судових процесів»
— Зробити правосуддя комфортнішим для сторін, а можливо, і дешевшим, може запровадження відеоконфернцзв’язку й використання електронної пошти замість традиційної. Наскільки суди готові до цього? У чому можуть виникнути проблеми?
— Вважаю, що відеоконфернцзв’язок, використання електронної пошти та інші сучасні здобутки потрібно активніше вводити в систему судів. На мою думку, судді, апарат суду цього хочуть ще з того моменту, коли перестали існувати ручні рахівниці й закінчилося використання друкарських машинок.
Усі проблеми будуть розв’язуватися, час іде вперед. Консервативна за своєю суттю судова система повинна та в той же час бажає мати сучасне електронне обладнання. Консервативність же, в правильному розумінні цього поняття, повинна залишатися в суддях, щоб була людська розсудливість, а не комп’ютерний аналіз при прийнятті вердикту.
— На вашу думку, чи не варто було б створити апеляційні господарські суди в кожній області? Це дозволило б підприємцям оперативніше та в більш зручних умовах захищати свої права.
— На мою думку, не варто. Натомість потрібно порадити підприємцям не зривати та не затягувати судових процесів. Запровадження за такі дії покарань у вигляді штрафу на відшкодування понесених державою та іншою стороною затрат приведе до більшої оперативності розгляду справ.
До речі, запровадження сучасних технологій у вигляді відеоконфернцзв’язку, електронної пошти та інших технологій краще й економніше для платників податків вирішить і цю проблему. Що стосується власне роботи, то й у Львівському і в Дніпропетровському апеляційних господарських судах скарги на порушення строків розгляду справ є винятковими. Як правило, це пов’язано з об’єктивними обставинами — заради ухвалення законного, обгрунтованного рішення.
Не так давно апеляційні округи були реформовані. Це привело до покращення функціонування господарських судів як організаційно, так і з погляду навантаження й доступу до суду. Тому вважаю, що експеримент зі збільшення кількості апеляційних судів недоцільний.
— У листопаді виповнюється 90 років з часу появи на території України системи арбітражу. Що у зв’язку із цією датою ви побажали б своїм колегам — «господарникам»?
— 90 років — величезний шлях, який пройшла арбітражно-судова система України, зайнявши своє почесне місце в судовій системі держави. На кожному етапі її розбудовували живі люди. Для багатьох із них служіння закону — це поклик серця.
Вітаю суддів і працівників судів, які й тепер, незважаючи на бурхливі події та стрімкі зміни в житті нашого суспільства, залишаються вірними служителями його величності закону, спокійно та розсудливо здійснюють правосуддя. Бажаю всім міцного здоров’я, гарного настрою та оптимізму.
«Голови судів повинні з першого дня роботи виконувати нові функції, незважаючи на те, з цього вони колективу чи ні»
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!