Москва не робитиме односторонніх кроків для «заслони» від страсбурзьких рішень
Право сусіда, в„–51 (986) 18.12—24.12.2010
2718
На традиційній щорічній зустрічі президента Росії Дмитра Медведєва із суддями КС, яка пройшла напередодні дня конституції РФ, розгорілася дискусія на тему прецедентного характеру рішень Єврпей¬ського суду з прав людини.
Бажання поговорити на цю тему висловив глава держави. За його словами, в практиці роботи Євросуду є «і позитивні речі, спрямовані на захист права і законних інтересів наших громадян», проте існують і «певні проблеми, включаючи таку базову, як співвідношення державного суверенітету, з одного боку, і компетенції міжнаціональних органів, включаючи судові, з другого». «У цьому плані сьогодні у світі не все так просто, як, наприклад, це було раніше відповідно до доктрини міжнародного права в епоху менш розвинених міжнародних інститутів», — уважає президент РФ. (Слід відзначити, що Д.Медведєв у 1990 році захистив кандидатську дисертацію.)
Голова Конституційного суду РФ Валерій Зорькін у свою чергу сформулював своє ставлення до цієї проб¬леми. Його позиція виявилася менш жорсткою, ніж та, яку він озвучив раніше. Він заявив, що «рішення Європейського суду часто мають для Росії політичні наслідки, які можуть виявитися негативними, а при певному повороті подій — і небезпечними», тому «Росія… повинна розробити захисний механізм від подібних рішень».
Цього разу про можливість односторонніх дій Росії В.Зорькін не говорив. За його словами, в практиці роботи Євросуду виникають проблеми з «рекомендаціями загального характеру», коли «з’являються висновки про те, що поганий закон, закон потрібно відмінити, змінити і так далі». «І тоді виникає питання, — сказав він. — Хто ставить крапку над «i»: сама Російська Федерація, яка визначає конкретні заходи загального характеру, чи все ж таки ми маємо справу з міжнаціональним правосуддям, яке замінює конституційне?»
Однозначно на це питання голова КС РФ не відповів. «Проблема не така легка, як здається на перший погляд, — сказав він і пригадав ту саму конференцію в Санкт-Петербурзі: — Оцінки були різні, деколи суперечливі, але в усякому разі вони показують, що це та проблема, навколо якої треба не тільки дискутувати, а й досягати взаємної згоди, рухаючись уперед у спіль¬ному європейському полі».
Д.Медведєв відразу ж відреагував на цей пасаж. «До якого ступеня простягається компетенція Євросуду, і чи може дійсно все-таки Європейський суд чи взагалі міжнародний суд у цілому змінювати національне законодавство? — поставив він питання і відразу ж визначив свою позицію: — Як я уявляю, ми все-таки ніколи не передавали таку частину суверені¬тету Росії, яка дозволяла б будь-якому міжнародному чи іноземному суду виносити [такі] рішення». Проте жорстких практичних висновків не було, тільки заява про необхідність дискутувати з партнерами: «Це тема, яка вимагає додаткового обстеження, як кажуть, вимагає розмов з нашими європейськими партнерами».
Таким чином, швидше за все, Росія не здійснюватиме різких односторонніх кроків, пов’язаних з рішеннями Євросуду. «Очевидно, що нам необхідно зберегти можливості стосовно захисту інтересів наших громадян», — зауважив Д.Медведєв. Позиція сформульована: потрібні дискусії з європейськими інститутами і пошук взаємоприйнятного рішення.
Голова Конституційного суду РФ Валерій Зорькін у свою чергу сформулював своє ставлення до цієї проб¬леми. Його позиція виявилася менш жорсткою, ніж та, яку він озвучив раніше. Він заявив, що «рішення Європейського суду часто мають для Росії політичні наслідки, які можуть виявитися негативними, а при певному повороті подій — і небезпечними», тому «Росія… повинна розробити захисний механізм від подібних рішень».
Цього разу про можливість односторонніх дій Росії В.Зорькін не говорив. За його словами, в практиці роботи Євросуду виникають проблеми з «рекомендаціями загального характеру», коли «з’являються висновки про те, що поганий закон, закон потрібно відмінити, змінити і так далі». «І тоді виникає питання, — сказав він. — Хто ставить крапку над «i»: сама Російська Федерація, яка визначає конкретні заходи загального характеру, чи все ж таки ми маємо справу з міжнаціональним правосуддям, яке замінює конституційне?»
Однозначно на це питання голова КС РФ не відповів. «Проблема не така легка, як здається на перший погляд, — сказав він і пригадав ту саму конференцію в Санкт-Петербурзі: — Оцінки були різні, деколи суперечливі, але в усякому разі вони показують, що це та проблема, навколо якої треба не тільки дискутувати, а й досягати взаємної згоди, рухаючись уперед у спіль¬ному європейському полі».
Д.Медведєв відразу ж відреагував на цей пасаж. «До якого ступеня простягається компетенція Євросуду, і чи може дійсно все-таки Європейський суд чи взагалі міжнародний суд у цілому змінювати національне законодавство? — поставив він питання і відразу ж визначив свою позицію: — Як я уявляю, ми все-таки ніколи не передавали таку частину суверені¬тету Росії, яка дозволяла б будь-якому міжнародному чи іноземному суду виносити [такі] рішення». Проте жорстких практичних висновків не було, тільки заява про необхідність дискутувати з партнерами: «Це тема, яка вимагає додаткового обстеження, як кажуть, вимагає розмов з нашими європейськими партнерами».
Таким чином, швидше за все, Росія не здійснюватиме різких односторонніх кроків, пов’язаних з рішеннями Євросуду. «Очевидно, що нам необхідно зберегти можливості стосовно захисту інтересів наших громадян», — зауважив Д.Медведєв. Позиція сформульована: потрібні дискусії з європейськими інститутами і пошук взаємоприйнятного рішення.
© Закон і Бізнес. Мапа сайта
Створено в Студії Дмитра Бабича
Створено в Студії Дмитра Бабича
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!