Без ярлика, але під наглядом

Іноземних агентів, котрі борються з корупцією в Україні, змусять звітувати про доходи й витрати

Особи, які беруть участь у реалізації в Україні програм міжнародної допомоги, мають подавати електронні декларації в рамках закону «Про запобігання корупції». Адже окремі знакові постаті, формуючи в суспільстві світогляд неприйняття корупції, водночас звинувачуються тим самим суспільством у недоброчесності.

Привид дракона

З такою пропозицією виступив народний депутат Юрій Дерев’янко, зареєструвавши у Верховній Раді проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення сфери фінансового контролю та врегулювання окремих питань застосування антикорупційних механізмів» (№5318).

Цікаво, що автор законодавчої ініціативи, для якого (за його словами), майдан почався наступного дня після того, як вийшли студенти, і закінчився постановою про припинення вогню, співавтором якої він був, по суті, пропонує запровадити (з метою боротьби з корупцією) інститут іноземного агента —того самого агента з драконівського закону про додаткові заходи захисту безпеки громадян. Згідно із цим актом (від 16.01.2014 №721-VII) громадське об’єднання вважалося таким, що виконує функції іноземного агента, якщо для забезпечення своєї діяльності отримувало кошти або майно від інших держав чи закордонних неурядових організацій або їхніх посередників, а також брало участь, зокрема в інтересах своїх спонсорів, у політичній діяльності на території України.

Як і в скасованому законі, проектом №5318 передбачається виділення окремої групи суб’єктів за ознакою отримання коштів чи майна з-за кордону. Пропонується поширити положення закону «Про запобігання корупції» на фізичних осіб, які «отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) міжнародної технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою/проектом такої допомоги) або виконують роботи, надають послуги, фінансування (оплата) яких здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок такої допомоги».

При цьому перелік громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що проводять антикорупційну діяльність і/або залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із нею, формуватиметься Національним агентством з питань запобігання корупції та оприлюднюватиметься щороку не пізніше за 31 грудня на його офіційному веб-сайті.

Облік та запити

І в драконівському законі, і в проекті про посилення антикорупційних механізмів, ознака іноземного фінансування покладає на отримувачів допомоги додаткові обов’язки. Іноземні агенти були зобов’язані вести окремий облік доходів, отриманих з іноземних джерел, а також щомісяця подавати інформацію про надходження з-за кордону, про заплановане та фактичне їх використання, програмну та фактичну діяльність.

Для громадських активістів — борців із корупцією, котрі мають закордонні джерела фінансування, пропонується щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію з особливими вимогами. Крім іншого, вони додатково вказуватимуть відомості про програму (проект) міжнародної технічної або іншої допомоги у сфері запобігання, протидії корупції. І навіть припинення діяльності не зніматиме обов’язку звітувати про доходи та майно за минулий рік. А подання недостовірної інформації матиме наслідком притягнення до кримінальної відповідальності за ст.366¹ КК.

Крім цього, проектом №5318 запроваджується механізм спрощеного доступу до інформації про отримувачів іноземного фінансування. Останні зобов’язані відповідати на інформаційні запити, зокрема про розміри, види наданої чи отриманої благодійної та іншої допомоги, розміри та види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат за рахунок закордонних надходжень, а також про майно, одержане за правочинами, що підлягають обов’язковій державній реєстрації, та подарунки.

Критерії впливу

Формування окремої групи суб’єктів за ознакою іноземного фінансування та формалізація цієї групи в переліку, обов’язок розкривати обсяг коштів та майна, джерела їх отримання, а також напрями використання, відповідальність за невиконання додаткових обов’язків —усі ці заходи, як і в буремний січень 2014 року, очевидно, спрямовані на мінімізацію впливу грошей з-за кордону на українську політику. І хоча на таких осіб не пропонується чіпляти ярлик «іноземний агент», усе-таки з’являється можливість наглядати за ними.

Ю.Дерев’янко, констатував, з одного боку, «суттєвий вплив громадських формувань на діяльність ключових органів із запобігання та протидії корупції», а з другого — «відсутність засобів для запобігання конфлікту інтересів у їх діяльності». Він прямо визнав, що особи, які реалізують відповідні програми міжнародної допомоги, поряд з іншими громадськими організаціями «мають чи не вирішальний вплив на поширення інформації про корупцію в Україні, формування в суспільстві світогляду неприйняття корупції». Що саме із цих результатів діяльності може становити загрозу для країни (чи для можновладців?), автор проекту не уточнює.

Розв’язання проблеми нардеп убачає в поширенні на зазначених осіб певних превентивних антикорупційних механізмів, зокрема фінансового контролю. Це, на думку Ю.Дерев’янка, мінімізувало б спекуляції щодо статків таких осіб. Й останнім, напевне, не доводилося б пояснювати походження свого майна допомогою родичів чи знайомих. Можна так зрозуміти, що мета ініціативи — виявити паршивих овець та відвести підозри від усіх інших борців з корупцією.

Проте експерти апарату ВР звертають увагу на те, що віднесення всіх перелічених фізичних осіб до суб’єктів, на яких поширюється дія антикорупційного законодавства, не має належного обгрунтування. Бо слід розрізняти ситуації, коли за іноземні кошти, наприклад, готуються проекти нормативно-правових актів для держорганів (що реально впливає на політику) або лише друкуються освітні буклети про протидію корупції. Однак експерти не враховують того, що зміст друкованої продукції може не обмежуватися загальними відомостями про профілактику чистоти рук чиновників.

Утім, справжні причини встановлення над «іноземними агентами» фінансового та інформаційного контролю можуть бути й іншими. Ймовірно, таким чином можновладці намагаються компенсувати власні репутаційні втрати, понесені ними внаслідок діяльності громадських викривачів. Або планують таким чином збирати інформацію про іноземну антикорупційну допомогу, аби впорядкувати фінансові вливання. Тим більше що боротьба з корупцією, як свідчать оприлюднені декларації, в останні роки стала вельми прибутковою діяльністю.