Жандарми сердяться

Поліцейські вимагають нормальних умов роботи й посилення покарань для підлітків

Французькі поліцейські вже кілька тижнів проводять демонстрації, вимагаючи поліпшення умов праці та посилення покарань за деякі правопорушення. За законами країни, вартові правопорядку не мають права страйкувати, тому вони виражають своє невдоволення, наприклад, проїздом поліцейських машин і мотоциклів з увімкненими сиренами та блимавками нічними Єлисейськими Полями або хоровим співом «Марсельєзи».

Остання крапля

Якщо мітингують поліцейські, значить, справа серйозна. У сучасній історії Франції такі моменти можна порахувати на пальцях однієї руки. У березні 1958 року вартові порядку, протестуючи проти вбивства трьох своїх колег, пройшли маршем від паризької префектури поліції до Національної асамблеї. У 1983-му тисячі працівників МВС улаштували мітинг під вікнами Міністерства юстиції на Вандомській площі — теж через убивство двох своїх товаришів. Утім, поліцейські висунули й політичні вимоги, зокрема денонсацію скасування страти. Проте найвищу міру не повернули, а начальників відділків поліції, котрі допустили участь підлеглих у протестній акції, покарали. Ще один марш, що зібрав 10 тис. вартових порядку, відбувся в жовтні 2001 року. Причина та ж сама — за кілька днів до цього грабіжники магазину застрелили двох патрульних.

Напруження в структурах поліції наростало з листопада минулого року. Після терактів у Парижі в країні запровадили надзвичайний стан. Постійна загроза терактів, маніфестації проти змін до трудового кодексу, коли у правоохоронців летіло каміння й коктейлі Молотова, гарантування безпеки під час ЧЄ-2016 з футболу, теракт у Ніцці — все це сильно вимотувало вартових порядку.

Останньою краплею й безпосереднім приводом для нинішніх маніфестацій став напад на охоронців закону — злочинці закидали патрульних пляшками із запалювальною сумішшю, двоє поліцейських отримали сильні опіки, але вижили.

Оливи у вогонь гніву додала витівка одного зі студентів філософського факультету Сорбонни. Він зробив на стінах навчального закладу провокаційні написи: «Бий швидко, бий сильно, гарний лягавий — мертвий лягавий». На злісне хуліганство відреагував глава МВС Бернар Казньов. Він заявив, що ті, хто це вчинив, будуть знайдені й постануть перед судом. Але його обіцянка мало кого заспокоїла.

У результаті на вулиці найбільших міст країни: Парижа, Ліона, Бордо, Марселя, Ренна, Страсбурга — щодня виходило до 2000 поліцейських. «Я хочу, щоб дружина не тряслася від страху за моє життя, коли відправляюся на роботу», — заявив один з учасників акції.

Право на недоторканність 

Вимоги протестувальників можна поділити на дві частини. Перша — поліпшення умов праці. За цим простим формулюванням приховується низка проблем. Правоохоронці змушені працювати в приміщеннях, де роками не робився ремонт, у комісаріатах руйнуються стелі, в туалетах течуть труби й унітази, коридорами бігають щури. Автопарк поліцейських машин застарілий, екіпірування, зокрема бронежилети, використовується по 10—15 років.

Проте друга частина претензій куди важливіша. Люди закону вимагають розширення права на самооборону при нападі, посилення покарання для тих, хто вчинив замах на їх недоторканність. Крім того, стражники наполягають на запровадженні кримінальної відповідальності для малолітніх злочинців (до 14 років), які нині можуть безкарно їх атакувати.

Першим на масове невдоволення підлеглих відреагував генеральний директор національної поліції Жан-Марк Фальконе. Він приїхав до протестувальників у Парижі, але ті піддали його обструкції. Розгнівані демонстранти свистіли й ображали свого шефа, його машину кілька разів штурхонули. У відповідь глава поліції пообіцяв провести службові розслідування стосовно тих, хто прийшов протестувати в робочий час.

Міністр внутрішніх справ країни Б.Казньов віддав перевагу прянику. Він анонсував план, згідно з яким сили правопорядку звільняються від другорядних функцій (наприклад від обов’язку підбирати п’яниць, котрі валяються на вулицях, доставляти їх у дільниці, а потім переправляти у витверезники), а також від несення охоронної служби в установах, де поліцейських можна замінити на співробітників приватних структур. Крім того, глава МВС пообіцяв виділити сотні мільйонів євро на ремонти приміщень і технічне переоснащення.

Пізніше на зустрічі з лідерами поліцейських профспілок ці наміри підтвердив президент Франсуа Олланд.

Народ з ними!

Французи в переважній більшості підтримують поліцію. За даними опитування Elabe «L’Opinion Live», проведеного для BFMTV, демонстраціям правоохоронців співчувають 88% населення. Причому про свою лояльність протестному руху вартових порядку заявили представники всіх соціальних шарів з різними політичними поглядами. Лише 5% опитаних не схвалили протестів поліцменів.

Така масова підтримка — найважливіший чинник саме тепер, коли у Франції розгортається президентська виборча кампанія. Карту невдоволення правоохоронців уже почали розігрувати. На підтримку протестувальників виступив екс-міністр оборони та закордонних справ, колишній глава уряду Ален Жуппе, котрого вважають одним з найімовірніших кандидатів у президенти від правих.

Французькі експерти вважають, що влада піде на які завгодно кроки й дасть будь-які обіцянки, аби заспокоїти вартових порядку. «Всі чиновники, котрі відповідають за це, надзвичайно уважні до настроїв поліції. Той, хто контролює поліцію, контролює владу», — заявив фахівець з історії цього адміністративного органу Франції Домінік Різе.

26 жовтня, коли профспілкові лідери охоронців суспільного ладу зустрічалися з главою держави, був затриманий той самий студент, який обписав стіни Сорбонни закликами вбивати вартових порядку.