Органи влади ігнорують антикорупційну перевірку своїх проектів
Антикорупційна перевірка, яку здійснюють громадські організації, часто залишається непоміченою державними органами. Причина цього криється в тому, що останні не зобов’язані її враховувати — достатньо лише ознайомитись.
Громадська відповідальність
На круглому столі в Міністерстві юстиції представники державних органів і громадських організацій обговорили проблеми, пов’язані з реалізацією програми щодо запобігання та протидії корупції. Особливу роль приділили роботі в цьому напрямі громадських організацій і проблемам, з якими ті стикаються.
Як відзначив головний спеціаліст відділу антикорупційної політики департаменту антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя Мін’юсту Андрій Кухарук, соціологічні дослідження показують високий рівень толерантного ставлення суспільства до корупції. Боротися з такими настроями людей державні органи та громадські організації мають спільно. Зокрема, на думку представника відомства, інститути громадянського суспільства мали б активніше доносити відомості про боротьбу з корупцією.
Крім цього, одним з механізмів взаємодії державних органів і суспільства є проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів. Однак на сьогодні, за словами А.Кухарука, цей інструмент громадські організації активно не застосовують. «Можливо, недостатньо фахівців, щоб проводити цю експертизу на належному рівні», — відзначає службовець.
Як наслідок, за його словами, діяльність деяких організацій зводиться лише до направлення скарг громадян правоохоронцям.
Прочитав і забув?
Проблема наявності фахівців, здатних проводити експертизу, дійсно існує, відзначає керівник управління ВГО «Всеукраїнська спеціальна колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю» Петро Павличенко. Інколи такий аналіз проводять громадські активісти, котрі не мають належної підготовки. Часто-густо вони висловлюють свою думку, але експертизою це назвати важко, вважає експерт.
Разом з тим П.Павличенко наголошує, що є громадські організації, які залучають висококласних фахівців. І тут виникає інше питання: що відбувається з експертизою, коли вона надходить до державного органу? Часто вона стає не більш ніж формальністю, яку можна відверто ігнорувати. Таку практику слід змінювати, переконаний активіст. «Громадська експертиза не повинна бути чимось бажаним для врахування, вона має бути обов’язковою для врахування», — відзначив він.
За словами П.Павличенка, слід зобов’язати органи, які розробляли проект того чи іншого акта, ставитися до експертизи більш серйозно: давати відповідь щодо кожної поправки, відзначати, які з них урахували, які ні й чому.
Такої ж думки дотримується і представник Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк. За його словами, відповідно до правил результати експертиз підлягають розгляду, про те, що їх необхідно враховувати, в законодавстві не йдеться. Це стосується навіть обов’язкових експертиз.
Ще одна проблема, з якою стикаються громадські організації, — закритість органів влади. За словами експертів, інколи вдається лише випадково дізнатися, що, наприклад, у місцевій держадміністрації готується певний проект. Тоді доводиться туди йти й вимагати копію. «Цим порушується один з базових принципів, який закладено в програмі, про те, що держоргани зобов’язані розміщувати проекти своїх рішень для публічного розгляду», — наголошує П.Павличенко.
Громадський діяч уважає, що в країні існує уявлення, мовляв, нормативно-правові акти — це тільки постанови Кабміну й закони, «але насправді все твориться на місцях». Тому будь-яке розпорядження місцевих органів влади, тим більше, якщо воно стосується містобудування чи використання ресурсів, повинне розміщуватися в Інтернеті.
Використання сучасних технологій може допомогти не лише в контролі за розробкою актів, але й сприяти зменшенню корупційних чинників. Зокрема, державні органи мали б запровадити електронні черги, позбавивши громадян спокуси вирішити свою справу раніше, вважають фахівці. Ще краще було б, якби за чергою була можливість спостерігати на сайті цього органу.
Вже цього року державні органи мали розмістити на своїх сайтах електронні форми для звернення громадян. Новації запроваджені тільки частково й загальним явищем не стали. Так само серед вимог програми — відокремлення приміщень для прийому громадян від інших кабінетів, але й ці зміни просуваються вкрай повільно. Якщо ж у владі не зрозуміють, що боротися слід не з конкретними фактами корупції, а зі сприятливими для неї умовами, це протистояння не припиниться ніколи.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!