Завдяки неоднозначності законодавства розглядати справи про стягнення заборгованості з орендарів державної землі можуть як адміністративні, так і господарські суди. Як не заплутатись у своїх і чужих повноваженнях, законники намагалися визначити на круглому столі.
Судді Вищого господарського суду, їхні колеги з регіонів та науковці обговорили складні питання розгляду земельних спорів на спільному круглому столі, який відбувся 29 жовтня в прес-центрі інформаційного агентства «Лігабізнесінформ». Як відзначив секретар другої судової палати ВГС Євген Першиков, основною метою заходу став збір інформації про те, з якими проблемами найчастіше стикаються законники в першій та апеляційній інстанціях. Разом з тим, за його словами, отримати відповіді безпосередньо на заході неможливо. «Де два юристи, там три думки», — відзначив він і пояснив, що всі проблемні аспекти будуть законспектовані й проаналізовані у ВГС. Згодом вони стануть підставою для підготовки роз’яснень.
Водночас судді намагалися вирішити хоча б частину питань по гарячих слідах. Зокрема, для деяких законників досить складна ситуація виникає через вирішенням питань підсудності при розгляді спорів про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності.
Причини криються в ст.14 Податкового кодексу, відповідно до якої орендну плату за такі ділянки визначено як обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування землею. Згідно з практикою адміністративних судів, орендну плату стягують як платіж за зверненням податкової інспекції. У тому числі стягується «податкова» пеня та інші санкції, що випливають із ПК.
Разом з тим, укладаючи договір оренди, сторони самі визначають розмір санкцій за невиконання домовленостей, які можуть суттєво відрізнятися від передбачених кодексом. Крім цього, міська рада, яка віддала власність в оренду, може вирішити сама звернутися до суду. Очевидно, йти вона має до господарської юрисдикції. «Якщо податкова виступає органом стягнення, органом контролю за податковими платежами, то міська рада до таких органів не належить», — відзначила суддя ВГС Лариса Рогач. Тому виникають запитання: які санкції вважати правильними та суд якої юрисдикції розглядатиме відповідні спори?
У ВГС переконані, що в різних випадках справи можуть розглядати суди і першої, і другої юрисдикції. «Ми (судді господарських судів. — Прим. ред.) стягуємо орендні платежі як зобов’язання, що виникають з договору оренди. Якщо предмет спору торкається стягнення орендної плати як зобов’язання й, відповідно, пені як зобов’язання, — це наші спори на 100%. Ця позиція суду офіційно оприлюднена й офіційно доноситься до місцевих і апеляційних судів», — відзначив секретар пленуму ВГС Геннадій Кравчук. Якщо ж мова йде про стягнення пені як податкового платежу, справа має розглядатись «адміністративниками».
Підтримує таку точку зору і Є.Першиков. Фактично, за його словами, держава може самостійно визначити, за яким механізмом захищати свої права та який з органів звертатиметься до суду.
Старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Павло Кулинич звернув увагу присутніх на причину появи механізму «подвійного» захисту. За його словами, держава вирішила перестрахуватись, адже могли виникнути ситуації, коли органи місцевого самоврядування не отримували грошей за оренду, але й до суду не зверталися, фактично дозволяючи бізнесу розпоряджатися своїм майном безкоштовно. У таких випадках на арену й мала виходити податкова.
«Безперечно, ми маємо подвійну практику. В одних випадках пеня нараховується за одними правилами, в інших — за іншими. Проте це не таке вже й велике нещастя», — відзначив П.Кулинич. Головне, щоб судді не плуталися, в яких випадках відкривати провадження, а коли відправляти позивачів до іншого храму Феміди. А згодом, можливо, і парламент визначить єдині стандарти.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!