Строки поновленню підлягають

ВРЮ прозоро натякнула, що очікуватиме на законників, які відмовлятимуть у розгляді справ з формальних підстав

Вища рада юстиції завершила розгляд скарги на суддів Вищого господарського суду, які відмовили в поновленні строків на касаційне оскарження, хоча спершу самі ж і спровокували таке порушення. У даному випадку, наголосила Рада, було фактично обмежене право сторони на захист прав. Не виключено, що після цього рішення Ради суддям Вищого господарського суду доведеться відкоригувати свою практику і лояльніше ставитись до осіб, які припускають помилки при підготовці матеріалів.

Потрійне заперечення

Під час засідання 30 червня Вища рада юстиції розглянула провадження щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів ВГС Артура Ємельянова та Івана Воліка. Зі скаргою на дії суддів звернувся «Укргазбанк», очільники якого вважали: через дії законників фінустанові не вдалось захистити порушені права у справі про визнання нечинним кредитного договору на суму 3,5 млн грн.

У розгляді матеріалів банку відмовляли кілька разів. Спершу 25 червня 2014 р. законники вказали, що судовий збір сплачений неправильно. У ВГС пояснили: якщо в позовній заяві об’єднано дві або більше вимог немайнового характеру, збір сплачується окремо за кожну. Таким чином, банк мав би доплатити близько 800 грн.

Саме так представники фінустанови і зробили та знову звернулись до суду. Але і цього разу на них чекала відмова — строк касаційного оскарження сплив, а поновити його відмовилися. Згодом банк іще раз пішов до касаційної інстанції, але знову отримав відмову. Цього разу досить передбачувану — відповідно до практики ВГС, якщо одного разу в подовженні строку відмовили, наступного разу судді мають діяти так само. Власне, до останнього рішення у ВРЮ жодних застережень і не виникло, а ось у попередніх двох члени Ради побачили ознаки порушення присяги.

Кожен день на рахунку

Перше застереження, яке висловив доповідач у дисциплінарній справі Микола Гусак, полягало у тому, що, отримавши матеріали, судді мали взяти самовідвід. На думку члена ВРЮ, було допущено порушення при розподілі справи автоматизованою системою. Так, 16 червня комп’ютер визначив головуючого під час розгляду матеріалів, але оскільки 1 липня законник мав йти у відпустку, було вирішено перерозподілити справу і головуючим було визначено А.Ємельянова.

М.Гусак нагадав, що справа може бути перерозподілена у тому випадку, якщо до відпустки судді лишилось 14 днів календарних, а у даному випадку часу лишалось більше. Хоча, наприклад, Ольга Демидюк, яка представляла інтереси А.Ємельянова, не зрозуміла, в чому полягало порушення. Вона відзначила, що оскільки у червні 30 днів, то з 16 числа якраз і залишались визначені законом 2 тижні. Щоправда, М.Гусак заперечив такі підрахунки, напевно, вважаючи, що враховувати слід і дату розподілу справи.

Присутній на засіданні Ради І.Волік також не побачив підстав для свого відводу, оскільки не знав про те, що при розподілі відбулись якісь порушення, а до самої роботи автоматизованої системи він не має жодного стосунку. Якщо ж у роботі системи дійсно були недоліки — питання слід ставити працівникам апарату, а не суддям, переконаний він.

Ще одне порушення, яке побачив М.Гусак, — відмова у розгляді скарги через недоплату судового збору. Член Ради підкреслив, що на той час закон не визначав, що за кожну з вимог немайнового характеру потрібно платити окремо. Разом із тим таке положення містилось у постанові пленуму ВГС №7 від 21.02.2013. При цьому за ухвалення даної постанови проголосували одноголосно і без зауважень.

Вимога лояльності

Основним же аргументом, який міг би свідчити про допущені порушення, стала відмова у поновленні строків на касаційне оскарження вже після того, як банк доплатив необхідні кошти. При цьому, коли судді вказали на необхідність «донести» 800 грн., час на звернення до ВГС уже минув. Отже, банк мав можливість захистити свої права лише у разі, якби судді дали на це згоду.

Своєю ж відмовою, переконаний М.Гусак, законники допустили непропорційне обмеження права на касаційне оскарження, порушивши саму суть такого права. «Постановлення ухвал призвело фактично до позбавлення прав банку на звернення з касаційною скаргою», — підкреслив він.

До того ж обмеження доступу до правосуддя з формальних підстав, зазначив член Ради, суперечить позиції Європейського суду з прав людини. Як приклад він навів справу «Совтрансавто-Холдинг проти України». Її суть полягала у тому, що ВГС відхилив касаційну скаргу заявника, не розглядаючи по суті, оскільки не було подано документа, який підтверджував би сплату мита. При цьому насправді кошти були сплачені, а судді вказали, що після виконання формальностей заявник зможе знову звернутись до них. Однак наступну скаргу ВГС також відхилив у зв’язку з пропущенням строку. Як наслідок, зазначив ЄСПЛ, скарга не була розглянута у зв’язку з недотриманням формальностей, передбачених законодавством. У Страсбурзі вказали, що, констатуючи можливість заявника подати скаргу знову, у ВГС не могли не знати — строк уже закінчився, але не згадали про це. За таких умов, йдеться у рішенні ЄСПЛ, було надзвичайним формалізмом дорікати заявникові за невдачу у зверненні. У наслідку Європейський суд вказав, що право заявника було порушено.

У свою чергу, М.Гусак переконаний, що, з урахуванням досвіду суддів ВГС, вони не могли не знати про рішення ЄСПЛ. А тому «в діях суддів вбачаються ознаки недобросовісного ставлення до виконання обов’язків, які не можуть свідчити про безсторонність», — наголосив член колегіального органу. Таким чином, переконаний він, законники діяли упереджено, адже знали — причина пропущення строків саме в їхній ухвалі.

Водночас О.Демидюк відзначила, що норми ГПК не передбачають автоматичного поновлення строків касаційного оскарження, якщо попередньо скаргу було повернуто через помилки у сплаті збору. Так само господарське процесуальне законодавство не встановлює час на усунення недоліків. Як наслідок, переконана адвокат, саме скаржник мав би доводити, що є підстави для подовження строків.

У свою чергу, І.Волік запевнив, що цього якраз і не було зроблено. Представники банку не вказали на жоден факт, за який судді могли б «зачепитись». Наприклад, вони могли б повідомити, що під час попереднього направлення матеріалів хворів їхній юрист або ж він просто неуважно прочитав постанову пленуму. Однак скаржник, схоже, був переконаний — достатньо просто надати документи ще раз — і судді самі дійдуть потрібного висновку.

Як повідомляв «ЗіБ», під час розгляду цього питання на засіданні секції М.Гусак зазначав, що представники банку звертались до ВРЮ з проханням відкликати свою скаргу. Тому, природно, члени колегіального органу поцікавились, чи не контактував хтось із суддів з представниками фінустанови, аби та пішла на поступки. Однак законники такі зв’язки заперечили.

А, на переконання О.Демидюк, банк і не відкликав скарги: лише пояснив свою нинішню правову позицію. Зокрема визнав, що дійсно недоплатив збір, а потім не мотивував поновлення строків.

Робота на перспективу

Залишаючись переконаним у проступку суддів, М.Гусак запропонував внести подання про їхнє звільнення за порушення присяги. Попередньо цю ініціативу підтримала і секція. Разом з тим на засіданні власне Ради голосів для ухвалення такого рішення не вистачило.

А оголосити законникам догану не було можливості. «ВРЮ констатувала наявність ознак дисциплінарного проступку та порушення норм процесуального права, що погіршило можливість реалізації заявником права на доступ до правосуддя. Однак через сплив строку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності застосувати дисциплінарне стягнення за виявлені порушення ВРЮ наразі не змогла», — пояснив очільник колегіального органу І.Бенедисюк.

Разом із тим рішення Ради може стати своєрідним роз’ясненням для всіх судів вищих судів, які відмовляють у розгляді скарги з формальних підстав. Не виключено, що за такі дії і надалі відкриватимуться дисциплінарні провадження. Хоча, напевно, і сторони могли б зробити свої висновки з даної справи — зокрема, про необхідність краще готувати матеріали, аби збільшити шанси на позитивний розгляд у вищому суді.