«Американські гірки»

Чим більше виборців проголосують достроково, тим вищі шанси на перемогу в Обами

Якщо хтось скаже, що в Україні дуже часто проводять вибори, — не вірте. Штати — ось справжній чемпіон за кількістю волевиявлень. Тут рідкісний місяць обходиться без того, щоб в якому-небудь зі штатів не робили підрахунку голосів. Проте президентська кампанія — вінець усьому.

Будь-який каприз за ваші гроші

«Половина американців не читає газет. Половина — не ходить на вибори. Хотілося б вірити, що мова йде про одних і тих самих людей». Так свого часу писав відомий американський письменник Гор Відал. На жаль, він тільки півроку не дожив до нинішніх президентських виборів у США, а його шанувальники так і не дочекалися афоризму про роль телебачення.

А вона, ця сама роль, на думку політтехнологів і штабістів, воістину величезна. У поєднанні ж з Інтернетом це взагалі гримуча суміш. У структурі витрат на виборчі кампанії, починаючи від локального рівня й закінчуючи верхніми поверхами влади, витрати на телерекламу просто надхмарні.

Ну а за загальними витратами на виборчу кампанію Штатам і зовсім немає рівних. Мало того, що від виборів до виборів кошторис «розбухає», так у 2012-му він узагалі побив усі мислимі рекорди. До кінця першої декади жовтня загальні витрати на кампанії всіх рівнів уже перевищили мільярд доларів! І навряд чи варто сумніватися: попри економічну кризу, $1601104696, витрачених за підсумками 2008 року, залишаться далеко позаду. Причина тому — рішення Верховного суду Сполучених Штатів про відміну яких-небудь обмежень на фінансування корпораціями виборчих фондів кандидатів. З посиланням на першу поправку до конституції «гуру американської юриспруденції» ухвалили: у корпорацій теж є право на свободу слова. І якщо вони не закликатимуть голосувати за конкретного кандидата, то цілком можуть реалізувати це право, поливаючи конкурента брудом.

Ясна річ, що доступні більшості українців американські супутникові канали це «добро» не транслюють. Проте в самих Штатах з «ящика» можна почути багато втішних слів і про «папередніків», і про «пакращення», а заразом і про те, хто насправді «подолав руїну». Одне слово, рекламують за принципом доказу від супротивного.

Коливатися по-партійному

Серед позитивів відзначимо, що американський «політичний клас» успішно вчиться на помилках попередників. У 2012 році і республіканці, і демократи врахували промах Джона Мак-Кейна під час виборчої кампанії 2008-го: цього разу жоден з фіналістів президентської гонки не звернувся по державне фінансування. Воно, звичайно, звільняє від проблеми пошуку спонсорів, зате суворо лімітоване: $30 млн, і ні центом більше. Підсумок 2008 року відомий: хоча кожен голос на президентських виборах обійшовся Дж.Мак-Кейну майже вдвічі дешевше, ніж Бараку Обамі, вибори ветеран війни у В’єтнамі програв через дефіцит бюджету. У Б.Обами ж «із минулого сезону» залишилося майже $18 млн, які стали в пригоді йому в нинішньому.

У 2008-му, перебуваючи в США, я з інтересу реєструвався на сайті Демократичної партії, що дозволило судити про методи збирання грошей, так би мовити, зсередини. За останній рік дня не проходило без листа чи то від подружжя Клінтонів, чи то від віце-президента Джо Байдена, а то й від самого Б.Обами чи його дружини з одним слізним проханням: «Дай скільки можеш!»

Поспішаю запевнити читачів: законодавство США, що забороняє іноземну допомогу, я не порушив. Але які принадні пропозиції довелося відкинути: й обід з Б.Обамою з гарантією оплати перельоту в обидва кінці, і гарантований квиток у перший ряд на дебатах, і місце на подіумі під час зустрічі з виборцями! Не хотілося б сумніватися в щирості тих, хто розсилав «уклінні» листи, проте яких же розмірів досягає обідній стіл у Б.Обами, якщо на ці прохання відгукується кілька тисяч чоловік?

Бере участь у фінансуванні багато хто: як випливає з надісланого мені листа від голови Палати представників США Ненсі Пелосі, під час цієї кампанії пожертвування на користь Демпартії зробили 4 млн американців. Якщо припустити, що мій порядковий номер у базі демократів (11716075) міститься в другій частині загального реєстру — жертвує кожен третій. Вже не знаю, як відзначать найбільш ревних, але облік точно ведеться. Днями одержав лист із сумною констатацією: «Сума ваших пожертвувань становить $0,0». І черговий заклик: «Ми програємо президентську кампанію, якщо виборці, котрі не визначилися, повірять рекламним роликам, які без втоми оплачує Мітт Ромні».

Варто нагадати традицію всіх виборчих кампаній, що історично склалася в США, — націленість на тих, хто ще не визначився з вибором. Змусити їх пройти реєстрацію, переконати проголосувати хоч достроково, хоч у день виборів, але за потрібного кандидата — ось справжнє надзавдання політтехнологів.

На відміну від України, де президентська кампанія одна на всіх, у Сполучених Штатах їх цілих 50 — за кількістю штатів. А все тому, що результат кампанії визначає колегія виборщиків, яка комплектується за наслідками народного волевиявлення в кожному штаті. Для перемоги на виборах треба заручитися підтримкою більшості — 270 з 538 голосів. Остання цифра, хоч і не кругла, але її легко отримати: 435 членів Палати представників плюс 100 членів Сенату і 3 члени колегії від столичного округу Колумбія.

Таким чином, базові цифри для кандидатів від Республіканської та Демократичної партій прораховуються задовго до формального голосування. Проте в такій «президентській арифметиці» є своє підводне каміння.

Крім червоного та блакитного (основні кольори Республіканської та Демократичної партій), деякі штати не виявляють «стійкого забарвлення» аж до підрахунку голосів. Саме тут найбільш докладно вивчають структуру населення. З тим щоб рекламу, розраховану, наприклад, на матерів, діти яких склали голови під час участі в зарубіжних воєнних місіях, побачили саме ті, кого б вона зворушила.

Дружини швидкого реагування

Загальновідомо: краще раз побачити, ніж 10 разів почути. Тому на території штатів, що не визначились, із завидною регулярністю висаджуються політичні десанти обох партій.

Для розігрівання, як повелося, — музичний супровід. Музичні переваги Республіканської партії консервативні — в основному кантрі. Демократи ж нерідко балують мегазірками: у нинішньому сезоні за Б.Обаму співали Брюс Спрингстін, Джон Бон-Джові, Стіві Вандер. Музичну естафету нерідко підхоплюють не тільки сенатори та члени Палати представників, вільні від власних кампаній, а й перші леді. Або ті, хто прагне ними стати.

До речі, графік їхніх виступів деколи не менш напружений, ніж у чоловіків. Не буде великим перебільшенням припустити, що завдання дружин — схилити на свій бік прекрасну половину населення штатів. Абсолютно очевидно, що в нинішньої першої леді явно є фора: вона може собі дозволити не тільки розповідати про те, як її чоловік любить дітей, і згадувати подробиці першого побачення, а й робити політичні заяви.

Енн Ромні ризикує більше: візьмеш на себе дуже багато — нашкодиш інтересам чоловіка. Не дай Боже, присутні подумають, що Мітт — підкаблучник. Проявиш себе тихонею — ризикуєш викликати нові сумніви: хіба така мимра може уособлювати Америку?

Судячи з реакції учасників мітингу у Флориді, можу відзначити: Е.Ромні цілком може претендувати на роль першої леді. Наскільки переконливою вона була для глядачів — покаже час.

У будь-якому випадку відзначимо два збіги, які навряд чи варто вважати випадковими. По-перше, передвиборний мітинг відбувався в містечку Бока Ратон напередодні проведення завершальних дебатів між Б.Обамою та М.Ромні. По-друге, мітинг проводився під гаслом «Жінки за Ромні», що наштовхувало на думку, що Енн мала згладити враження від незграбності свого чоловіка в ході других дебатів. Фраза про «теки, наповнені жінками», яка тоді вирвалася в М.Ромні у відповідь на запитання про гендерну рівність, була взята на озброєння прообамівськими медіа, які навіювали думку про те, що Мітт — неприторенний сексист. Й Енн довелося велику частину відведеного їй часу пояснювати, що в команді губернатора Массачусетсу й рятівника зимових Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті у 2002 році достатньо жінок, до яких він ставиться як до рівних.

Третій зайвий

Чи допоможе активна позиція Енн, котра грає далеко не останню скрипку в кампанії, «узяти» Флориду — невідомо. В усякому разі навіть явний програш у завершальних дебатах дозволяє М.Ромні сподіватися, що електорат республіканців у цьому штаті виявиться згуртованішим від демократичного.

Не відстає від конкурентки й перша леді. Її коник — заклик до дострокового голосування, що повністю відповідає націленості її чоловіка на перемогу. Не те щоб Б.Обама втомився або в М.Ромні відкрилося друге дихання. Просто амплітуда рейтингових гойдалок наполегливо демонструє «республіканський крен». А це означає: чим більше американців проголосують достроково, тим вищі шанси Б.Обами. Аби надихнути тих, хто вагається, головний демократ США не тільки делегував у «передвиборну скарбничку» голос дружини, а й проголосував сам. Ставши першим в історії президентом-достроковиком.

В який бік хитнеться стрілка політичного барометра США — не беруся передбачити. Проте існує велика ймовірність, що «перезміни» в Білому домі не відбудеться. Теоретично в Б.Обами в 3 рази більше шансів, ніж у його конкурента. М.Ромні для того, щоб заручитися 270 голосами колегії виборщиків, необхідно «взяти» Огайо, Флориду та Вірджинію. Б.Обамі достатньо виграти в одному із цих штатів. Ураховуючи те, що минулого разу населення Огайо проголосувало за демократа, а в ході останнього раунду дебатів М.Ромні навряд чи підкорив Флориду, результат дуелі наперед визначений.

Одначе можливі сюрпризи «третьої сили». Річ у тому, що в Штатах немає єдиної форми бюлетеня для президентських виборів. І якщо в якомусь штаті може бути лише два згаданих вище кандидати, то у Флориді їх 12, в Огайо — 7, а у Вірджинії — 5. Абсолютно очевидно, що вони не являють серйозної конкуренції основним гравцям, проте можуть так «надкусити» електорат, що це перекреслить усі прогнози. І це не теорія: у 2000 році в тій же Флориді Альберт Гор програв Джорджу Бушу Молодшому, оскільки представник «зелених» Ральф Найдер відібрав у демократа кілька тисяч таких необхідних голосів. Чи у 2012-му рахуватимуть голоси у Флориді так само довго, як 12 років тому, не береться передбачити ніхто.