Роз’яснення на паузі

Робота над постановою пленуму ВСС щодо неправосудних рішень може завершитися у КС

Схоже, не варто найближчим часом очікувати на узагальнення з питань ухвалених суддями завідомо неправосудних рішень та вироків, робота над яким у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ триває ще з минулого року. Судді та експерти побоюються: які роз’яснення вони не дали б, цим буде відкрито «скриню Пандори» і, відповідно, визнано, що ст.375 Кримінального кодексу працює.

Три завальні питання

Чергове засідання науково-консультативної ради ВСС більшою мірою було присвячене обговоренню майбутньої постанови з робочою назвою «Про застосування судами норм законодавства у кримінальних провадженнях щодо постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». І хоча експерти намагалися розібратись з дискусійними положеннями документа, врешті-решт надумали не приймати жодних рішень.

Напевне, у ВСС і самі не раді, що доводиться працювати над таким роз’ясненням. Але Рада суддів фактично зобов’язала їх провести відповідну роботу та напрацювати рекомендації із цього питання для тих, кому випаде вирішувати такі справи. А розглядати буде що. Так, якщо за всі попередні роки кількість справ з обвинуваченням за ст.375 можна було перелічити на пальцях, то у 2014 році до Єдиного реєстру досудових розслідувань унесено інформацію про 210 таких проваджень, а за І півріччя 2015-го — ще 205.

Робота над цим документом ускладнюється й тим, що зазвичай, готуючи роз’яснення, його автори спираються на відповідну судову практику. У цьому ж випадку рекомендації потрібні для формування цієї самої практики.

Уже незабаром, орієнтовно за два тижні, у ВСС мають намір зібрати всіх зацікавлених — представників Генпрокуратури, Ради суддів, членів НКР ВСС та інших — і вирішити, що ж робити далі. Не виключено, що найоптимальнішим варіантом визнають звернення до Конституційного Суду, аби він дав оцінку ст.375 КК з точки зору її відповідності Основному Закону. В будь-якому випадку це питання збираються порушити на відповідній зустрічі.

Хоч нині було прийнято рішення про своєрідну відстрочку, можна зрозуміти, що заважає ухваленню відповідної постанови пленуму ВСС. Так, на засідання НКР були винесені для обговорення 3 принципові питання:

1. Чи підпадають під дію ст.375 КК судді КС?

2. Чи є проміжні судові рішення предметом злочину, передбаченого ст.375 КК?

3. Чи можна притягнути суддю до відповідальності за ст.375 КК, якщо відповідне рішення не було скасоване?

Зрозуміло, що, не визначившись із суб’єктом та об’єктом злочину, говорити про інші його елементи немає сенсу.

Хто отримає «імунітет»?

Стосовно суддів КС більшість членів НКР була одностайною: за ст.375 КК притягувати до відповідальності їх не можна. Як відзначив член НКР Володимир Тихий, законодавець під час розроблення цієї статті не мав на увазі представників конституційної юстиції. Крім того, рішення КС є колегіальним, тож у такому разі доведеться порушувати провадження стосовно всіх суддів, які брали участь у розгляді справи.

До того ж, хто зможе встановити неправосудність рішення єдиного органу конституційної юрисдикції? І чи є вони судовими рішеннями в класичному розумінні? Адже КС не вирішує жодних справ, а лише дає тлумачення норм, відзначила член НКР Наталія Кузнецова. «Ми заженемо в глухий кут суддів, які вирішуватимуть питання про неправосудність рішення КС», — зауважила вона.

Втім, висловлювалася й думка, що оскільки КС є складовою судової системи, то, відповідно, і його представники не повинні випадати із загального рівняння. А той факт, що рішення у справі можуть прийняти не менш як 10 суддів КС, буде головним болем слідчого: нехай замислиться, чи зможе він довести неправосудність такого рішення.

Обговорюючи перше питання, члени НКР також розмірковували: чи можуть бути суб’єктом цього злочину представники Верховного Суду? Адже над ними також немає органу, який міг би дати висновок щодо неправосудності того чи іншого рішення. Пропозицію визнати такою інстанцією Європейський суд з прав людини було відкинуто без особливих вагань. Також науковці зійшлися на думці, що судді ВС не розглядають справу по суті, а тлумачать правильність застосування тої чи іншої норми. Хоча ця теза не абсолютна і передбачає певні винятки, наприклад, коли ВС виступає апеляційною інстанцією в деяких категоріях адміністративних спорів.

Утім, висловлювалися сумніви взагалі щодо можливості притягнення до кримінальної відповідальності за колективне рішення. Адже передусім для цього слід з’ясувати позицію кожного судді. Проте якщо врахувати висловлені зауваження, то й судді касаційної інстанції за певних умов можуть скористатись «імунітетом» від обвинувачень за ст.375 КК. Цю думку на засіданні НКР не розвивали, але, напевне, і на це питання доведеться дати відповідь в узагальненні.

Предмет — усе підряд?

Немає згоди серед експертів і стосовно того, які рішення слід визнати предметом злочину. З одного боку, логічним членам НКР видається твердження про те, що рішення, в неправосудності якого підозрюють законника, має отримати оцінку вищої інстанції і, відповідно, бути змінене або скасоване. Адже судове рішення апріорі вважається законним доти, доки не встановлено протилежного.

Якщо в роз’ясненні закріпити іншу думку, допустивши факт неправосудності рішення, що залишається в силі, це, на думку членів НКР, може зруйнувати основи системи правосуддя. Зокрема, відкритим виявиться питання щодо моменту, з якого, власне, необхідно виконувати чи не виконувати рішення суду, вважають окремі учасники обговорення. Адже фактично органи прокуратури, ставлячи під сумнів правосудність рішення, створюють підстави для його невиконання.

Водночас, за озвученою на засіданні інформацією, більшість з проваджень за ст.375 КК, зареєстрованих в ЄРДР, стосуються саме нескасованих судових актів. До того ж Генпрокуратура наполягає на притягненні до відповідальності суддів і за такі рішення.

«Насправді все впирається у завідомість постановлення того чи іншого рішення, однак зараз так питання не стоїть, — уважає суддя ВСС Валентина Щепоткіна. — Ще скарга на рішення не подана, а до ЄРДР уже вносять відповідні дані». Хоча науковці визнають, що в такому разі поза предметом ст.375 КК опиняються всі рішення, оскарження яких не передбачене процесуальним законодавством.

Що ж стосується проміжних рішень, то НКР пропонувала варіант, який передбачав, що у випадках постановлення рішень, якими не завершується розгляд справ по суті та якими не обмежуються основні права та свободи громадян, враховувати положення ч.2 ст.11 КК про малозначність діяння. Тобто за формальними ознаками ухвалення завідомо неправосудного рішення із цього питання буде підпадати під дію ст.375 КК, однак з огляду на свою малозначність не становитиме суспільної небезпеки.

Однак у цьому питанні, зазначали окремі члени ради, слід ураховувати ймовірність тиску на суддів, які прийматимуть такі проміжні рішення, шляхом унесення до ЄРДР відповідної інформації. Тоді годі й говорити про неупередженість та об’єктивність такого законника. Тож під час надання роз’яснення щодо неправосудних рішень, якщо, звісно, до цього дійде, пленуму ВСС також доведеться враховувати всі можливі варіанти й негативні наслідки своєї позиції. Або перекласти таку відповідальність на колег з КС, сподіваючись, що ст.375 КК буде визнана неконституційною.