Як судді збір ділили

КС з’ясує, чи «не зазіхають» вищі спецсуди на кошти ВС

Пленум Верховного Суду звернувся до Конституційного Суду з поданням щодо офіційного тлумачення положень чч.1, 2 ст.9 закону «Про судовий збір». Володарі мантій хочуть дізнатися, чи можуть вищі спеціалізовані суди «вимагати» у громадян сплатити судовий збір за допуск справи до провадження у ВС. Ще їх цікавить, чи включає в себе поняття «кошти на забезпечення здійснення правосуддя» виплату винагороди законникам та зарплати працівникам апарату судів.

Відсутність порозуміння

Прийнятий у минулому році закон «Про судовий збір» (набрав чинності 1.11.2011) приніс вітчизняній Феміді не лише дотаткові кошти, а й деякі проблеми. Вирішити їх, на думку представників органів судової влади, може КС.

Так, питання в законників викликають положення чч.1, 2 ст.9 згаданого акта. Відповідно до ч.1 ст.9 судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду держбюджету.

«У судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій жодних питань не виникає. Питання виникають у ВС, оскільки особи не можуть звернутися до нього безпосередньо. Допускати звернення до ВС чи ні, вирішують вищі спеціалізовані суди. Як свідчить статистика, не всі звернення допускаються вищими спецсудами до ВС», — зазначив Перший заступник Голови ВС Ярослав Романюк.

За його словами, у вищих спецсудах постало питання, чому кошти від судового збору надходять на рахунок ВС, до якого справа не надійшла, оскільки вищий спецсуд відмовив у її допуску. «Останнім часом вищі спецсуди тлумачать цю норму закону так: у тих випадках, коли питання про допуск справи до провадження ВС вирішено негативно, кошти судового збору повинні акумулюватися на спецфонді вищого спецсуду, а не ВС. У зв’язку з цим порозуміння між вищими спецсудами та ВС немає», — наголосив Я.Романюк.

На практиці склалася така ситуація, що судовий збір сплачується заявниками переважно за банківськими реквізитами вищих спецсудів. Частина 1 ст.9 не дає однозначної відповіді, на рахунок якого суду необхідно сплачувати судовий збір у разі вирішення відповідним вищим спецсудом питання про допуск справи до провадження у ВС. Також не зрозуміло, чи є допуск справи її розглядом (на думку верхов­них законників — не є).

«Щоб зняти ці питання і з’ясувати, що слід розуміти під терміном «місце розгляду справи», ми пропонуємо звернутися до КС з відповідним поданням», — зауважив Перший заступник Голови ВС.

Чи є допуск розглядом?

У конституційному поданні Пленум ВС наводить аргументи на захист своєї позиції: обов’язковий платіж від громадян за подання заяви про перегляд рішень ВС має надходити на рахунок останнього. Так, зазначається в документі, ч.2 ст.4 закону передбачено розміри ставок судового збору, а також установлено вичерпний перелік документів та дій, за які передбачений такий платіж. Зокрема, до вказаного переліку віднесено заяви про перегляд рішень ВС. При цьому закон не передбачає сплати збору за вирішення вищим спецсудом питання про допуск справи до провадження у ВС та не визначає ставки такого платежу.

До того ж ситуація, коли «вищі спецсуди, постановляючи ухвали про необхідність сплати збору на їхні рахунки, указують розміри ставок збору, передбачені для подання заяв про перегляд рішень ВС, призводить до подвійної оплати збору: на рахунки вищих спецсудів — за допуск справи до провадження й на рахунок ВС — за її розгляд». А це істотно обмежує права заявників.

«За І півріччя 2012 р. до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло 1600 звернень про допуск справ до ВС (щодо цивільних справ). До Суду допущено близько 80 звернень. Статистика свідчить, що лише кожна 20-та справа надходить до ВС. Якщо лише в кожній 20-ій справі кошти зараховуватимуться для ВС, то ця сума буде незначною і Суд не зможе дозволити собі придбати, наприклад, необхідну комп’ютерну техніку», — зауважив Я.Романюк.

А Мінфін — за зарплату зі спецфонду

Ще одне пов’язане зі збором питання, яке вже давно не дає спокою суддівській спільноті, — чи повинна винагорода законникам та зарплата працівникам апарату судів виплачуватися із спецфонду держбюджету?

Частина 2 ст.9 закону передбачає, що кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя. Та кожен вкладає в це поняття.

«Міністерство фінансів у спілкуванні з представниками Державної судової адміністрації, Ради суддів України, а також офіційно у своєму листі, який воно в березні 2012 р. адресувало Комітету Верховної Ради з питань бюджету, дотримується такої позиції, так тлумачить ч.2 ст.9. Цитую: «… витрати на забезпечення здійснення правосуддя включають не лише витрати, пов’язані з безпосереднім розглядом справ (на папір, поштові витрати, фіксування судового процесу тощо), а й оплату праці суддів за безпосереднє здійснення ними правосуддя», — зачитав Перший заступник Голови ВС.

Іншими словами, пояснив він, Мінфін уважає, що кошти від судового збору, які надійшли до спецфонду держбюджету, повинні спрямовуватися на виплату суддівської винагороди, а також оплату праці працівників апарату судів. «На нашу думку, це неправильне тлумачення, яке не відповідає змісту й духу реформ», — підкреслив Я.Романюк.

До того ж такий підхід Мінфіну, вважає Пленум, є помилковим, оскільки суперечить положенням Основного Закону та не узгоджується з рішеннями КС від 11.03.2010 у справі за поданням Вищого господарського суду щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.130 Конституції (справа про фінансове забезпечення діяльності судів). КС наголосив, що фінансування усіх судів, а також забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування здійснюються за рахунок коштів держбюджету, який щорічно має затверджуватися парламентом у формі закону.

«Вважаємо, що принцип фінансового забезпечення діяльності судів, відповідно до якого розмір та виплата суддівської винагороди залежать від сплати судового збору, є спробою держави перенести свій обов’язок на осіб, які звертаються до суду, що супе­речить ч.1 ст.130 Основного Закону», — зазначається в поданні.

КС усе роз’яснить

За словами Я.Романюка, у Бюджетному кодексі передбачено, що зарплата працівникам бюджетних установ виплачується виключно за рахунок загального фонду бюджету. Джерелом захищених видатків бюджету (суддівська винагорода, зарплата) є його загальний фонд.

«Суди не є госпрозрахунковими організаціями», — наголосив Я.Романюк. Адже суди як органи державної влади, зазначалось на Пленумі, апріорі не можуть бути суб’єктами отримання доходу й не мають будь-яких інших джерел отримання коштів, крім держбюджету, «оскільки здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених законом про держбюджет України на відповідний рік».

Також у поданні звертається увага на те, що поняття «суддівська винагорода» та «заробітна плата працівників апарату судів» є категоріями економічних прав, гарантованих відповідними статтями Конституції, тож мають бути захищеними видатками держбюджету й не залежати від наповнення його спецфонду.

У документі наголошується: порушення органами законодавчої та виконавчої влади базових принципів фінансування судів може викликати негативний громадський резонанс. «Адже створюється стійка суспільна ілюзія, що реалізація владних повноважень суддями має на меті отримання ними відповідних доходів за рахунок судового збору з його платників і що судді мають корпоративну зацікавленість у збільшенні ставок згаданого обов’язкового платежу», — йдеться в поданні.

Під час обговорення звернення до КС дехто із верховних законників поцікавився, чому потрібно бути проти того, аби винагороди й зарплати виплачувалися зі спецфонду основного кошторису.

Я.Романюк пояснив: відповідно до статистики за І півріччя 2012 р. обсяг коштів, необхідних для виплати суддівської винагороди й зарплати працівникам апарату судів, майже у 2,5 рази перевищує обсяг коштів спецфонду держбюджету. «Тобто судового збору буде недостатньо для виплати винагороди суддям та зарплати працівникам апарату судів, не кажучи вже про забезпечення здійснення правосуддя», — резюмував Я.Романюк.

Аби знайти відповіді на питання щодо судового збору, які сьогодні цікавлять законників, Пленум ВС вирішив звернутися до КС за відповідними роз’ясненнями. Чекатимемо рішення КС.