Фахова ідентифікація

Дискусія довкола оновлення КАС перетворилася на спір про доцільність професійної монополії

Юридична спільнота продовжує обговорення проекту Кодексу адміністративного судочинства. Разом із суддями до дискусії долучилися адвокати. Серед нагальних питань — окремі категорії спорів, принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі та його втілення в адміністративному судочинстві і, як не дивно, адвокатська монополія.

Офіційне з’ясування обставин

Про білі плями регулювання небайдужі професіонали говорили в рамках круглого столу «Зміни до Кодексу адміністративного судочинства України: пропозиції суддів та громадськості» в Окружному адміністративному суді м.Києва.

Зокрема, судді ОАСК Володимир Донець, Тетяна Скочок, Марина Бояринцева, Богдан Санін та Ольга Дегтярьова наголошували на збереженні принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, «доки адвокатура і представництво не стануть цивілізованими, не будуть надаватися відповіді на адвокатські запити». Адвокати погодилися, що гарантії їхньої професійної діяльності залишають бажати кращого, а відповіді на запити назвали найбільшою проблемою в роботі. Судді висловили побоювання, що за таких обставин адвокати не зможуть захистити особу з об’єктивних причин, якщо принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі не буде закріплений у новій редакції КАС.

Утім, радник ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери» Арсен Мілютін уважає суперечливим таке трактування цього принципу. На його думку, судді, навпаки, часто підміняють органи державної влади, не враховуючи при цьому інтересів особи, яка, на виконання завдань адміністративного судочинства, мала б перебувати у більш привілейованому становищі, ніж держорган. Натомість суд усупереч принципу змагальності часто витребовує докази, на які у своїх запереченнях державний орган не посилався. Втім, судді пояснили, що така поведінка зумовлена позицією вищих інстанцій і намірами зберегти особам час при оскарженні.

Водночас дискусія, що розгорнулася довкола принципів, притаманних адмінсудочинству, привернула увагу правників до недоліків нової редакції КАС у частині витребування доказів. Так, від суддів судів першої інстанції можна почути, що адвокати на початку слухань рідко бувають підготовленими, маючи аргументи й обґрунтовані клопотання. Але чи зважають вони самі на приписи ч.2 ст.71 КАС? Ці та інші питання деякі адвокати пропонували врегулювати радикально — за рахунок виключення процедури офіційного з’ясування всіх обставин у справі.

Керуючий партнер ЮФ «Юридичні традиції» Ірена Файнгольд, навпаки, зосередила увагу на прикладах, коли неподання тих чи інших документів на підтвердження позиції сторони пояснюється тим, що та не знала, які саме докази мала надати, що робити це слід самостійно і в межах певного часу тощо. І якщо суд скеровує особу в потрібному напрямку, то за відповідних обставин недоречними такі підказки точно не назвеш.

І адвокати, і служителі Феміди, зрештою, дійшли згоди щодо диспозитивності та рівності сторін в адміністративному процесі. Однак виключення принципу офіційного з’ясування все ж відклали до кращих часів.

Навіщо платити внески?

Після цього дискусія перейшла в іншу площину: як ідентифікувати «іншого фахівця у галузі права»? Згідно із чинним законодавством, окрім довіреності, повноваження представника можуть бути посвідчені ордером, договором або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Однак у переліку документів, що підтверджують повноваження представників, визначених нормами ст.58 обговорюваного проекту КАС, доручення не фігурує.

Відкритим залишається й питання про участь правозахисників у справах щодо мирних зібрань. Чи матимуть вони змогу представляти громадськість, наразі невідомо.

Так само цікава доля спорів щодо уточнення виборчих списків. Судді пропонують узагалі вилучити цю категорію справ з компетенції суду. Однак не говорять, який орган має займатися встановленням відповідних фактів.

Як можна побачити, поки що політична воля вдосконалити КАС породжує більше питань, ніж відповідей. Водночас дискусія щодо адміністративного процесу стала приводом для консолідації правників довкола ідеї адвокатської монополії. Так, на думку керуючого партнера ЮФ «Нацина Рачук» Олега Рачука, такі нововведення не позбавляють особу права на самопредставництво.

Не суперечать цьому твердженню й норми законопроекту «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України (щодо судової реформи)», згідно з якими особи, котрі беруть участь у справі, мають право користуватися правовою допомогою, що надається в установленому законом порядку. Тобто відповідно до пропонованої редакції ст.16 КАС випадки виключного надання адвокатом правової допомоги чітко не визначаються.

В рамках дискусії більшість адвокатів висловилися на підтримку професійної монополії. «Саме адвокат є фахівцем, який здатен кваліфіковано представляти інтереси в суді, — наголосив О. Рачук. — Адвокат наділений повноваженнями та інструментами, які відсутні у представника. Це адвокатські запити та адвокатська таємниця».

У свою чергу А.Мілютін зауважив, що не бачить сенсу сплачувати внески й страхувати свою професійну діяльність у тому випадку, коли може зустрітися в суді з «іншим фахівцем у галузі права», який чудово обходиться без цього.

На думку більшості присутніх на заході правників, виключне право на представництво дозволить підвищити якість правосуддя та запровадити в Україні європейські стандарти захисту прав людини. Враховуючи те, що більшість апеляційних адмінсудів завалені тисячами справ, пов’язаних із соціальним захистом громадян, адвокатська монополія разом з реформою адміністративного процесу є фактором впливу на якість відправлення правосуддя в Україні.

Водночас серед адвокатів є й такі, хто заперечує проти «звуження прав інших юристів» шляхом запровадження виключного права на представництво. Чи зможуть співробітники юридичних департаментів підприємств самостійно представляти інтереси своїх роботодавців у податкових спорах відповідно до нової редакції КАС, визначать парламентарі. Але якщо такі юристи не лобіюватимуть свої інтереси під час публічних обговорень, навряд чи інші зацікавлені сторони самі про них згадають.