У ВРЮ пошкодували, що створили прецедент ознайомлення адвоката з матеріалами дисциплінарної справи
До останнього часу знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи у Вищій раді юстиції могли лише судді. Перша спроба забезпечити у цьому питанні принцип змагальності набула скандального розголосу. Адвокату скаржника оголошено попередження за публікацію одного з документів. У тому, які були підстави для ухвалення такого рішення, а також які перспективи подальшого розвитку правового конфлікту, спробуємо розібратися.
Змагальність у дії
Наприкінці січня правник, що представляв інтереси громадянина у Вищій раді юстиції, поділився на своїй сторінці у соціальній мережі радісною звісткою: «ВРЮ погодилася, що скаржник може знайомитись із матеріалами дисциплінарного провадження. Донедавна таке право надавали лише суддям».
Пославшись на принцип змагальності, що, як відомо, передбачає рівність сторін, захисник подав клопотання стосовно ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволене. Як доказ адвокат розмістив фото кількох документів зі справи: фрагмента свого клопотання, контрольної картки та резолюції «Надати матеріали для ознайомлення», а також копію присяги судді. «Це реальний прорив. ВРЮ дійсно демонструє безпрецедентну відкритість процесу та дає сторонам можливість повної реалізації їхніх прав. Це додає оптимізму!» — написав він.
Однак оптимізм дуже швидко змінився розчаруванням: у задоволенні скарги на суддю було відмовлено, а от адвокату через публікацію в Інтернеті винесли офіційне попередження, «аби він належним чином виконував свої повноваження як адвокат та не використовував їх для інших цілей». І це може стати підставою для подальшого притягнення до відповідальності та позбавлення свідоцтва.
Дискусійна публічність
Через набутий у ЗМІ розголос ВРЮ змушена була прокоментувати ситуацію, що склалася. На думку члена ВРЮ, адвоката Олексія Маловацького, така поведінка захисника суперечить правилам адвокатської етики, які не передбачають оприлюднення будь-яких матеріалів на виконання будь-яких вимог клієнта. Члени ВРЮ також висловили думку, що нехтування адвокатами цим правилом у подальшому може призвести до того, що Рада буде змушена відповідним чином реагувати на подібні факти.
У свою чергу голова ВРЮ Ігор Бенедисюк зазначив, що документи, з якими знайомиться адвокат, повинні бути використані для належного захисту та представництва особи, а не для загального оприлюднення. Він також наголосив, що питання публічності розгляду дисциплінарних справ стосовно суддів є доволі дискусійним і не схвалюється європейським співтовариством: «Європейські інституції зазначають, що публічний процес розгляду таких справ повинен мати певні межі задля захисту авторитету судової системи. Ми ж дійшли висновку, що саме задля відновлення довіри до судової системи ВРЮ працюватиме максимально відкрито».
Саме із цією метою, за словами І.Бенедисюка, ВРЮ вирішила надати представникам заявника і судді рівні права щодо ознайомлення зі справою. «Але це не повинно означати, що матеріали, доступ до яких мають лише окремі особи, зможуть вивчати всі члени суспільства, — зауважив І.Бенедисюк. — Оприлюднювати матеріали дисциплінарної справи щодо судді — це те саме, що опублікувати у ЗМІ матеріали кримінальної справи… Це створює певні оцінки ще до того, як суд висловить свій висновок. І це також впливає на суддів, бо вони теж живуть у цьому суспільстві. Судді повинні бути неупередженими й об’єктивними, і ось для цієї об’єктивності ця конфіденційність має зберігатися».
Захист через ЗМІ
Втім, коли справа стосується недоліків судової влади та захисту прав клієнтів, на думку Європейського суду з прав людини, публічність зайвою не буває. 23 квітня 2015 року велика палата ЄСПЛ винесла рішення у справі «Моріс проти Франції», де зазначила, що засудження за дифамацію адвоката, котрий представляв інтереси вдови судді, було непропорційним втручанням у його право на свободу вираження поглядів.
Справа стосувалася засудження заявника за співучасть у поширенні інформації про слідчих суддів, які були відсторонені від розгляду справи про смерть судді через оприлюднені у пресі зауваження. Велика палата визнала, зокрема, що пан Моріс висловив оціночні судження, які містили необхідну фактичну базу. Його зауваження не вийшли за межі права, гарантованого ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і становили предмет суспільного інтересу, а саме — функціонування судової системи та розгляду справи.
У ЄСПЛ також наголосили, що адвокати не можуть прирівнюватися до журналістів, оскільки вони не є зовнішніми свідками, які мають на меті інформування суспільства, а прямо залучені до функціонування судової системи та захисту сторони. Разом із цим суд установив, що важливе значення має надаватися контексту справи, відзначивши, що необхідно підтримувати авторитет судової влади та забезпечувати взаємну повагу суддів та адвокатів.
Обмеження допустимі
Останній аспект передбачає певні особливості реалізації права на свободу вираження поглядів. Річ у тім, що ЄСПЛ визнає: публічність не може бути безмежною, особливо в питаннях судової влади. Відповідно до ч.2 ст.10 конвенції можливість одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади, оскільки це пов’язано з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для підтримання авторитету суду.
У зв’язку із цим цікавим для можливого застосування в Україні може стати рішення ЄСПЛ «The Sunday Times проти Сполученого Королівства» від 26.04.79. Виданню, що критично висвітлювало переговори між виробником медикаменту і батьками дітей, які народилися інвалідами через побічні ефекти препарату, заборонили публікацію через побоювання з приводу так званої образи суду (інститут contempt of court невідомий в інших країнах — членах Ради Європи, адже традиції common law, де право творять в основному судді, передбачають також особливу їх охорону). Ця заборона й була оскаржена.
З’ясовуючи, чи втручання держави відповідало законним цілям, указаним у ч.2 ст.10 конвенції, ЄСПЛ зауважив: вислів «авторитет суду» означає, зокрема, що суди є органами, на які покладено завдання оцінювати юридичні права й обов’язки та виносити рішення стосовно спірних питань, а також те, що громадськість визнає їх саме такими і що їх спроможність виконувати цей обов’язок викликає повагу й довіру.
У п.63 рішення вказується: якщо спірні питання обговорюються публічно і в такий спосіб, що громадськість може передчасно зробити свої висновки стосовно них, існує небезпека втрати поваги й довіри до суду. Крім того, якщо люди звикають до псевдопроцесів у ЗМІ, із часом це може спричинити невизнання суду єдиним органом, створеним для вирішення правових спорів.
Небезпечний приклад
Отже, конкуренція свободи вираження думки із цінністю авторитета судової влади можлива і проявляється, зокрема, як в обмеженні права на доступ до інформації, так і права на її поширення.
Натомість оприлюднення копії присяги судді (текст якої міститься в законі) навряд чи якимось чином могло зашкодити об’єктивності розгляду справи. І якщо спір дійде до Євросуду (а адвокат пообіцяв оскаржити рішення ВРЮ), практично немає шансів установлення того, що втручання в реалізацію права, закріпленого ст.10 конвенції, було «необхідним у демократичному суспільстві» для гарантії авторитету суду.
Втім, невдоволення у ВРЮ викликав, швидше за все, не зміст поширеного документа, а можливість потрапляння у вільний доступ матеріалів дисциплінарних справ. Бо сьогодні адвокат оприлюднив присягу, а завтра, наслідуючи створений прецедент, скаржники почнуть розміщувати всі наявні матеріали провадження, які із задоволенням підхоплюватимуть засоби масової інформації (більшість з яких не розуміються на тонкощах презумпції невинуватості). Мабуть, саме цьому намагаються активно запобігти у ВРЮ. Очевидно, через це й виникло офіційне попередження та сумнівне звинувачення в порушенні правил адвокатської етики.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!