Ба! Знайомі все… проблеми

Кандидати в керівники скаржаться на брак грошей, кадрів і перебої з відправкою кореспонденції

На численні випадки неналежного відправлення поштової кореспонденції судді скаржаться постійно.

Не оминули ці труднощі й новостворений Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, який працює вже більш ніж місяць. На загальмований потік кореспонденції звернув увагу кандидат на посаду заступника голови цього суду Микола Пшонка, якого на неї рекомендувала призначити Рада суддів загальних судів.

Кандидати-оптимісти

На початку зустрічі 2 грудня члени РСЗС торкнулися питання автоматизованої системи діловодства, яка повинна запрацювати в усіх судах з 1 січня 2011 року. «З одного боку, за автоматизацією — майбутнє, а з другого — забезпечення гласності правосуддя», — зауважив голова РСЗС Павло Гвоздик. Після чого додав, що в США є суди, в яких відсутня автоматизована система документообігу, і розподіл справ там здійснюється шляхом жеребкування.
Як з’ясувалося, до проекту Положення про автоматизовану систему діловодства в суддів є деякі застереження. Між іншим, як зазначив П.Гвоздик, поки що над документом працює редакційна комісія. (Минулого тижня цей документ нарешті був опублікований на сайті ДСАУ, й читачі зможуть ознайомитися з ним у наступному числі нашого тижневика. — Прим. ред.).
Тож поки що члени РСЗС узялися за кадрові питання. Першим, кому вдалося отримати рекомендацію на призначення заступником голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ був Микола Пшонка, який 21 жовт¬ня перейшов до цієї установи. Перед тим він працював у Верховному Суді. Члени РСЗС поцікавилися, чому його колеги з ВС не передумали змінити місце роботи. Небажання суддів він, зокрема, мотивував організаційними прорахунками. «Можливо, треба було передбачити біль¬ший термін для переходу», — пояснив законник.
Крім того, М.Пшонка припустив: очевидно, суд¬ді прагнуть і сподіваються залишитись у стінах ВС. «Але це не реально. Не може бути, щоб штатний розпис був 20, а в Суді працювали 54 людини», — підсумував розпитуваний.
М.Пшонка має чималий досвід такої роботи. Загалом він пропрацював 14 ро¬ків на таких посадах у різних судах. І на цьому зупинятися не хоче. На запитання членів ради, чим викликане його бажання продовжувати «заступницьку» діяль¬ність у ВЦКС, він пояснив, що хотів би ще попрацювати в судовій системі.
Кандидата попросили поділитися своїм баченням майбуття вищого спецсуду. Прогнози були оптимістичними, мовляв, новий закон «Про судоустрій і статус суддів», який охопив фактично всі суддівські питання, відкриває чимало перспектив.
Від майбутніх зрушень Микола Павлович повернувся до традиційних суддівських проблем, які, схоже, будуть актуальними в усі часи. Серед одвічних труднощів правосуддя — неналежне відправлення кореспонденції. М.Пшонка зауважив, що вже місяць як працює ВЦКС (у ци¬вільній палаті — 10 суддів, у кримінальній — 19), а справи до нього так і не надходять. «Я витребував справу 1 листопада, а вона й досі ще не наді¬йшла. Мені повідомляють, що не прийшов запит. Я перевірив, від нас запит було відправлено», — поскаржився М.Пшонка. Підсумовуючи, чоловік дорікнув: якщо направляється запит, він може пролежати на пошті місяць, якщо не більше, а потім ще місяць доведеться чекати на відповідь.
На відміну від своїх колег з Ради суддів адміністративних судів, які голосують за кандидатів на керівні посади відкрито, «загальники» віддали перевагу втаємниченому режиму.
Слідом за М.Пшонкою орган суддівського самоврядування вдруге рекомендував призначити Миколу Лугового на посаду голови Апеляційного суду Сумської області, котрий обіймав це крісло з 2005 року. Розповідаючи про наболілі проблеми суду, він не оминув і фінансових труднощів, причому його пояснення не вразили новизною. Було зазначено, що суд заборгував 5 тис. грн. за електроенергію. Традиційно в кандидата поцікавилися, якими він бачить перспективи суду. «Я оптиміст і майбутнє Феміди бачу нормальним», — лаконічно запевнив законник. Але побіжно звернув увагу на проблемні питання щодо соціальних виплат.

Внутрішні резерви

«Перепустку» на керівну посаду в Апеляційному суді Чернігівської області отримав Садіг Тагієв. До цього він був заступником голови Апеляційного суду Луганської області. До С.Тагієва в членів РСЗС було чи не найбільше запитань. Зокрема, чи володіє він державною мовою. «Не зовсім, але володію», — відповів С.Тагієв. Чи не страшно міняти Луганщину на Чернігівщину? Кандидат запевнив, що не боїться змін, мовляв, «Україна — одна держава, і в Чернігові ті ж люди». У нього поцікавилися, чи навідувався він до суду, який має намір очолити, і як там поставилися до його можливого головування. За словами С.Тагієва, його кандидатуру сприйняли в колективі добре.
Ще одну рекомендацію від членів ради отримав претендент на місце очільника в Артемівському міськрайонному суді Донецької області Сергій Букрей. Як зазначив останній, його кандидатура офіційно в колективі суду не обговорювалася. Щодо інших охочих зайняти адмінпосаду йому не відомо. Щоправда, висуванець додав, що його попередник не бажав продовжувати головування. На запитання, які в нього стосунки з колишнім керівництвом, суддя запевнив, що виключно робочі.
С.Букрей, як і попередні кандидати на адмінпосади, доповідаючи про суддівські проблеми, поскаржився на складну ситуацію. Щоправда, на відміну від інших, які головним чином звертали увагу на недофінансування та поштові негаразди, він наголошував на нестачі кадрів. За словами законника, суддівський корпус заповнений лише наполовину: 7 служителів Феміди звільнилися, 6 вийшли у відставку. Аби нормально працювати в таких умовах, потрібно знайти «внутрішні резерви» і, звичайно, чекати на свіжу кров. Також, додав претендент, не завадило б удосконалити розподіл обов’язків і підвищити рівень кваліфікації суддів. Якщо його кандидатуру схвалять у Вищій раді юстиції, С.Букрей матиме змогу проявити свій організаторський хист.
Попри те що охочих одержати адмінпосади було тільки 4, члени ради витратили близько 2 год. на розгляд особових справ. Усі погодилися, що потрібно спрощувати процедуру відбору, оскільки невдовзі доведеться збиратися як представникам ВККС, тобто засідати довго і часто. Як приклад один із членів органу суддівського самоврядування навів алгоритм відбору у ВРЮ. Спочатку претендент проходить секцію Ради, під час якої отримує відповідний висновок, і вже потім ви¬рішення його долі виноситься на засідання конституційного органу. Саме таку процедуру доведеться пройти кандидатам, яких РСЗС рекомендувала на керівні посади.

Тетяна КУЛАГІНА