Судові спори правопорушникам, кредиторам і морально потерпілим коштуватимуть великих грошей
Уряд вирішив подбати про збільшення коштів для судової влади. На минулому тижні парламент уже ухвалив у першому читанні відповідні зміни до закону «Про судовий збір». Щоправда, експерти Верховної Ради стверджують, що для збільшення надходжень краще було б потурбуватися про скорочення кількості пільговиків, які звільнені від такого роду платежів.
Подвійний збір
Як відомо, головною метою запровадження рік тому судового збору було забезпечення фінансової незалежності української Феміди. Адже всі гроші від його сплати мали витрачатися виключно на потреби судочинства. Під час підготовки проекту держбюджету на 2012 рік в Уряді зрозуміли цю норму буквально та спробували забезпечити всі видатки судової влади тільки за рахунок спеціального фонду. І хоча в законі про держбюджет на 2012 рік принаймні кошти на оплату праці суддів планувалося брати із загального фонду, надходження від збору не покривали всіх інших потреб. Зокрема, за даними Державної судової адміністрації, поточні видатки судів загальної юрисдикції (крім оплати праці, комунальних послуг та енергоносіїв) забезпечені лише на рівні 9,1% від потреби. До того ж з нового року має відбутися чергове підвищення зарплат у судовій системі. Як наслідок, глава держави доручив Уряду підготувати необхідні законодавчі зміни щодо забезпечення потреб судочинства.
Кабмін вирішив, що найпростіший шлях — підняти ставки самого збору. До того ж з’ясувалося, що розгляд такої категорії справ, як накладення адмінстягнень, узагалі залишився неоплачуваним. Але ж і в такому процесі необхідно викликати учасників, виготовити та надіслати копії процесуальних документів. Тож проектом (№11183) пропонується встановити, що у випадку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку його накладено, сплачується збір у розмірі 3% мінімальної зарплати на початок року (на 1.01.2012 — 1073 грн.). Тобто до штрафу, скажімо за пошкодження внутрішнього обладнання та стекол у громадському транспорті (нині — 17 грн.), доведеться «доплатити» ще понад 32 грн.
Також є намір запровадити судовий збір із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство та із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами вже після оголошення про порушення справи про банкрутство. Удвічі пропонується збільшити збір за позови немайнового характеру та про розірвання шлюбу (з 10 до 20% м.з.п.), а також за адміністративні позови як майнового (з 1 до 2% ціни позову), так і немайнового (з 3 до 6% «мінімалки») характеру.
Прикметно, що дорожчими стануть претензії на відшкодування моральної шкоди. Якщо нині ставка збору становить 0,1% від ціни позову, то подвійне її зростання для всіх немайнових вимог стосуватиметься тільки шкоди, що не перевищує 5 мінімальних зарплат. Якщо, скажімо, хтось оцінить свої честь і гідність у 50 «мінімалок» (понад 50 тис. грн.), то збір становитиме вже 5% (більше ніж 2,5 тис. грн.), а ще більші претензії коштуватимуть усі 10% від ціни позову.
Крім того, Кабмін вирішив дисциплінувати позивачів. Якщо цей проект набуде статусу закону, то в разі зменшення позовних вимог сплачений збір не повертатиметься. Залишатиметься він у бюджеті й у разі, якщо заява чи скарга буде залишена без розгляду (крім випадків, якщо це пов’язано з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням) та в разі закриття провадження у справі.
Обережнішими доведеться бути й прокурорам: якщо їхнє представництво інтересів у суді завершиться повною перемогою, заплатити збір буде змушений відповідач, але якщо позовні вимоги задовольнять частково — збір пропорційно до цієї частки має бути стягнений з позивача.
До суду — з розсудом
У Комітеті ВР з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики проект підтримали без зауважень. Натомість один з авторів закону «Про судовий збір» Володимир Пилипенко наприкінці минулого року запропонував колегам відмовитися від розширення кола органів, які звільняються від сплати збору. Аналогічну пропозицію він уніс і до проекту №11183.
У зауваженнях головного науково-експертного управління ВР також відзначено, що Уряд мав би звернути увагу й на цілу когорту тих, хто в останній момент перед початком дії судового збору пролобіював собі звільнення від його сплати. На думку експертів, «необхідно чітко визначити категорію позовів, при поданні яких до суду держоргани звільнятимуться від сплати судового збору», на кшталт п.12 ст.5 закону «Про судовий збір», згідно з яким Антимонопольний комітет звільняється від сплати збору лише у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та про здійснення державних закупівель. Адже, на думку експертів, держоргани не можуть бути звільнені від сплати збору за подання позовів майнового характеру, що розглядаються на основі цивільного та господарського законодавства. По суті, це означає порушення конституційного принципу рівності сторін та надання окремим органам влади процесуальних переваг перед іншими учасниками процесу — юридичними та фізичними особами, які зобов’язані сплачувати відповідний збір.
З такою логікою важко не погодитись, оскільки в разі заявлення законних вимог судовий збір буде повернений. Натомість подання необгрунтованих позовних заяв з подальшим оскарженням, скажімо, як було у справах про врахування збитків у податкових деклараціях за ІІ квартал 2011 року чи про виплати «дітям війни», лише завантажує суди зайвими справами.
Крім того, на думку парламентських експертів, не справедливо покладати обов’язок оплатити судовий процес на порушників, на яких накладається адміністративне стягнення. Адже вони не з власної ініціативи звертаються до суду. Та й сам штраф уже є видом відповідальності за шкоду, заподіяну адміністративним правопорушенням.
Звісно, можна заперечити, що дешевше — не порушувати закон, аби не доводилося доплачувати до штрафу ще й судовий збір. Однак доцільніше було б переглянути розмір багатьох символічних адмінстягнень, відсоток від яких відраховувати до «судового фонду». Інакше, за такою логікою, можна додуматися й на злочинця покласти обов’язок сплачувати збір за судовий процес на покриття всіх витрат.
Натомість журналістам після спроб криміналізації наклепу слід подякувати Кабміну за бажання захистити їх від надмірної оцінки завданої моральної шкоди. Бо після набуття чинності цим законом мільйонні претензії кануть у Лету, оскільки лише одиниці ризикнуть сотнями тисяч гривень заради малоперспективних тяжб зі ЗМІ.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!