З нафтою в кишені

Чавес продовжить будувати соціалізм і боротися зі світовим імперіалізмом

З 10 січня 2013 року у венесуельського лідера Уго Чавеса почнеться четвертий президентський термін. На виборах він отримав перемогу над суперником — представником опозиційної лівоцентристської коаліції. Правда, обіцяного «руйнівного нокауту» з результатом 70% не вийшло, і всього лише 10%-й відрив від суперника, є доказом настання у Венесуелі інших часів.

У.Чавес, що незмінно керував Венесуелою з 1999 року, отримав можливість продовжити свої перетворення аж до 2019-го. Його суперником був Енріке Капрілес, губернатор Міранди — одного з найбільш економічно розвинених штатів Венесуели. У лютому 2012 року він став єдиним кандидатом від опозиції, яка об’єднує в основному ліві та центристські партії, що не поділяють надмірно популістського підходу У.Чавеса і його Єдиної соціалістичної партії Венесуели.

Хоча підсумки виборів і показали поділ країни на два табори, не можна сказати, що відмінності в політичних платформах влади й опозиції мають кардинальний і доленосний характер. Головним «вододілом» у політичних перевагах є ефективність розподілу доходів від продажу нафти, а також інших прибутків, отриманих від експлуатації природних багатств країни.

У.Чавес, впевнений у прийдешній перемозі, відмовився від передвиборних дебатів із суперником, пояснивши, що Е.Капрілес не є політиком такого рівня, з яким можна було б щось обговорювати. Більш того, президент узагалі перестав згадувати прізвище противника в ході передвиборної кампанії, вважаючи за краще замінювати його словами «невдаха» і навіть «свиня».

Що стосується політичної програми, то У.Чавес не став винаходити велосипед і пред’явив виборцям підсумки свого 13-річного правління, зокрема нагадав про безкоштовну медицину й освіту. Його ідеологія втілена в так званій боліваріанській революції й спрямована на створення не схильного до політичної корупції суспільства народної демократії. Передбачається, що його благополуччя будуватиметься на економічній незалежності й рівномірному розподілі доходів.

Крім того, У.Чавес пообіцяв за майбутні 6 років удвічі збільшити обсяги видобутку нафти, які не змінювалися з часу його приходу до влади. Президент вирішив також звернути увагу на житлове будівництво й охорону здоров’я.

Коником програми опозиційного кандидата стала освіта, яка, на його думку, в довготривалій перспективі стане гарантом соціальної рівності й національної безпеки Венесуели. Е.Капрілес засудив космічні амбіції У.Чавеса, зокрема запуск двох супутників за допомогою Китаю, стверджуючи, що в країни є більш насущні завдання. Ще однією об’єктивною претензією була відсутність успіхів у боротьбі з вуличною злочинністю, від якої особливо потерпає Каракас.

Хоча Е.Капрілес і називає себе лівоцентристом, але сам є членом правоцентристського руху «Справедливість понад усе». На початку вересня у Венесуелі розгорівся скандал, який виник через появу чуток про те, що опозиція підписала секретний пакт, щоб почати в разі перемоги на виборах ліберальні економічні перетворення. І хоча ці твердження були незабаром спростовані, осад у виборців усе ж залишився.

За підсумками виборів У.Чавес і сам визнав, що в країні посилюється опозиційний рух, і пообіцяв в період чергового 6-річного терміну врахувати погляди тих, хто не згоден з його методами. На минулих президентських виборах у 2006 році його перевага над опонентом становила 27%, і нинішній 10%-й відрив є доказом того, що часи змінилися й від нього чекають більшого.

Гарантією успіху У.Чавеса є стабільно високі ціни на нафту, від продажу якої Венесуела отримує до 80% експортних доходів (наповнюють національний бюджет практично наполовину). До того ж у червні 2012 року країна вийшла на перше місце в світі із запасів нафти.

У зовнішньополітичній сфері навряд чи передбачаються які-небудь зміни. Венесуела продовжить розвивати відносини з Росією й Китаєм, як з найбільш близькими по духу світовими державами, а також зі своїми латиноамериканськими партнерами — особливо з тими, де при владі перебувають ліві сили. Деякою мірою У.Чавес намагається зайняти в Латинській Америці ту ж нішу, яку в Африці займав Муаммар Каддафі, тобто грати роль борця зі світовим імперіалізмом і покровителя пригноблених.

Проте малоймовірно, що У.Чавесу загрожує доля М.Каддафі. Є інший ворог — власне здоров’я. Хоча в розпал передвиборної кампанії У.Чавес і оголосив про те, що вилікувався від раку, але ця хвороба підступна: передбачити її рецидив не завжди беруться навіть фахівці.