Пониження в класі

ВС спонукають відмовитися від перегляду рішень за результатами вердиктів ЄСПЛ

Переглядаючи справи після отримання висновків Європейського суду з прав людини, Верховний Суд стикається з кількома проблемами, які затягують розгляд. Розв’язати їх можна, передавши відповідні повноваження до першої інстанції. Однак чи готові до цього судді «на місцях»?

Гра на випередження

У минулому році Україна «закріпилася» на першому місці за кількістю справ, які надходять до ЄСПЛ. Відповідно до оприлюдненої Страсбургом статистики з нашої країни надійшло 13,6 тис. скарг, що становить майже 1/5 частину від загальної кількості. Звісно, одним із факторів, який негативно впливає на цю статистику, є невиконання судових рішень. Разом з тим, визнають вітчизняні експерти, і самі механізми українського правосуддя змушують співвітчизників шукати захисту в Європі.

Те, яким чином зменшити надходження скарг до ЄСПЛ, а також забезпечити поновлення прав громадян у тих випадках, коли Страсбург вже ухвалив своє рішення, намагалися визначити судді ВС разом з українськими та міжнародними експертами під час спільного семінару.

Ще у 2014 р. Україна підписала протокол №16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до нього представники держав можуть звертатися до ЄСПЛ з клопотанням про надання їм консультативних висновків стосовно питань, пов’язаних із тлумаченням положень конвенції. Так само національні суди можуть отримувати зі Страсбурга консультативні висновки щодо справ, які перебувають у провадженні. Водночас Україна так і не ратифікувала цей протокол. Тому якщо у вітчизняних суддів під час розгляду справи виникають сумніви щодо можливого порушення прав людини, вони не мають змоги «зіграти на випередження» і проконсультуватись з ЄСПЛ.

Однак під час семінару перспективи ратифікації документа дещо зросли. Народний депутат Руслан Сидорович пообіцяв порушити у Верховній Раді відповідне питання й «докласти всіх зусиль» для позитивного рішення.

Проте видається, що питання ратифікації мав би поставити перед парламентом Мін’юст, очільник якого від імені України протокол і підписував. А без його підтримки шансів на позитивне вирішення питання небагато.

Чужа робота, власний час

В умовах, коли ратифікація протоколу є питанням майбутнього, учасники семінару зосередили увагу на труднощах, які виникають під час виконання прийнятих рішень ЄСПЛ. Як відзначив суддя Верховного суду Хорватії Джуро Сесса, існує два типи необхідних для цього заходів: загальні та індивідуальні. Для реалізації перших необхідно вносити зміни до законодавства, а других — ухвалити судове рішення, яким будуть поновлені права людини. При цьому експерт наголосив, що суди при перегляді справ мають дотримуватися логіки ЄСПЛ.

Відповідно до вітчизняного законодавства справи, щодо яких свій висновок зробив Страсбург, потрапляють до ВС. І, як указують судді найвищої інстанції, тут виникає одразу кілька проблем. Зокрема, розгляд таких матеріалів відбувається всім складом Суду. Як наслідок, кримінальні провадження доводиться слухати і суддям, які спеціалізуються на господарському, цивільному чи адміністративному праві. Так само «криміналісти» беруть участь у розгляді непрофільних матеріалів.

Це призводить до того, що «верховники» під час розгляду «чужих» справ лише витрачають свій час. До того ж зібрати кворум для всього складу ВС значно складніше, ніж для однієї палати. Як наслідок, розгляд матеріалів затягується.

Обмеження «правом»

Ще одна проблема: неможливість одразу ж розглянути справу по суті. Як відзначила суддя ВС Галина Канигіна, найвища інстанція має 3 варіанти дій:

• скасувати рішення повністю або частково та направити справу на новий розгляд до нижчої інстанції;

• скасувати рішення та закрити провадження у справі;

• змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

При цьому однозначно важко сказати, в яких випадках ВС може ухвалити певне рішення. Тому законники послуговуються власним досвідом і розумінням повноважень.

Як пояснює Г.Канигіна, ВС є судом права, а не факту, а тому не може переоцінювати докази. Тож в установі частіше просто «відкривають шлюз» для того, щоб справа могла надійти до першої інстанції. Фактично так само діяв і Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, коли заяви, подані на підставі рішень ЄСПЛ, потрапляли до нього.

Водночас Дж.Сесса повідомив, що в Хорватії принципово інший підхід. Отримавши рішення Страсбурга, громадянин має право звернутися не до найвищого, а до суду першої інстанції. Таким чином, немає необхідності «відкривати шлюз», він відкритий із самого початку. «Інша річ, що під час розгляду таких матеріалів судді мають дотримуватися логіки ЄСПЛ», — наголосив представник ВС Хорватії. І саме тут, за його словами, і виникають проблеми. Адже існують судді «старої школи», які переконані: як записано в законі, так і має реалізуватися на практиці. А конвенція та її вимоги мають для них другорядне значення.

Очевидно, така практика могла б укоренитися і в Україні. «Звернення безпосередньо до суду першої інстанції забезпечило б швидшу процедуру перегляду», — зазначила Г.Канигіна, але відразу додала, що лише за умови, коли законники і прокурори не чинитимуть опору та буде забезпечений дійсно об’єктивний розгляд справи з урахуванням висновку ЄСПЛ. До того ж може виникнути питання: як перша інстанція переглядатиме справи, якщо порушення було допущене в апеляції чи касації?

Сама ж кількість заяв до Страсбурга може суттєво зменшитись, якщо судді на місцях дещо змінять свої підходи. Як відзначає Г.Канигіна, необхідна зміна правосвідомості суддів і правоохоронців. «Судді не повинні боятися визнавати докази недостовірними чи виносити виправдувальні вироки», — підкреслила вона.

Правда, для цього необхідно, аби і сама держава продемонструвала, що в таких випадках не наполягатиме на відповідальності служителів вітчизняної Феміди.