Мігранти в країні мігрантів

У недалекому майбутньому білі позбудуться абсолютної більшості в структурі населення США. В політичному житті Америки все більше помітні іспаномовні громадяни, а питання міграційної політики виходять на перший план в президентській кампанії-2016, яка набирає обертів.

Легалізація нелегалів

США — держава, побудована іммігрантами, і сьогодні там живуть більше 45 млн чоловік, що народилися за межами країни. Приїжджі забезпечують приблизно третину приросту населення (статистично новий іммігрант приїжджає в США кожні 32 сек.) і розглядаються як найважливіший стимулятор економічної активності, джерело і низькооплачуваної робочої сили, і висококваліфікованих фахівців. Об’єм ВВП, вироблюваного іммігрантами, оцінюється більш ніж у $1,5 трлн. Сукупний річний дохід одних тільки нелегалів досягає $350 млрд.

Проте в США питання, пов’язані із зростанням числа приїжджих, сприймаються дуже боляче. Противники імміграції підкреслюють, що вона створює значне навантаження на ринок праці і соціальні системи деяких штатів. Це породжує серйозні суперечки не тільки в суспільстві, а й між федеральним урядом, контролюючим імміграційну політику, і владою штатів, вимушених оплачувати її наслідки. В приїжджих багато хто бачить загрозу культурній ідентичності. Все більший неспокій викликають можливість проникнення в США терористів і членів організованих злочинних груп, інтенсифікація технологічного шпигунства, а також контроль міжнародних фінансових потоків, включаючи перекази мігрантів.

У 1965 році конгрес прийняв закон про імміграційну реформу, який ліквідував дискримінаційні регіональні і етнічні квоти. Якщо до цього головним критерієм бажаності або небажаності мігранта служила його близькість до більшості громадян США (у той час це були білі християни), то тепер пріоритетом стало возз’єднання сімей і стимулювання припливу працівників високої кваліфікації. Водночас посилився акцент на гуманітарні аспекти проблеми біженців. У результаті частка європейців в міграційному потоці за 20 років знизилася з 90% до 10%. Сьогодні половина жителів США, що народилися за межами країни, приїхали з Латинської Америки, а чверть — з Азії.

Поглиблення соціально-економічного розриву і дедалі більший попит на робочу силу сформували потужний і переважно нелегальний трафік мігрантів у США з країн Латинської Америки (перш за все з Мексики). При цьому приїжджі зберігали мовну ідентичність і формували етнотериторіальні кластери. У багатьох прикордонних штатах були висунуті законодавчі пропозиції з вимогою посилити імміграційний режим, позбавити нелегалів та їхніх дітей соціальних благ і закріпити за англійською мовою статус державної.

Конгрес спотикання

Структурна реформа міграційної політики значилася серед передвиборних обіцянок Барака Обами в 2008-му, забезпечивши йому підтримку іспаномовних виборців. Те, що протягом подальших 6,5 років президентства Б.Обама так і не зміг домовитися з конгресом про цю реформу, призвело до різкого зниження активності іспаномовних виборців на проміжних виборах 2014-го, ставши однією з причин нищівної поразки демократичної партії.

Імміграційна концепція Б.Обами включає як ліберальні, так і жорсткі обмежувальні елементи (зокрема, в роки його президентства було депортовано більше 1,5 млн нелегалів). З погляду цілей як демографічної політики, так і забезпечення потреб ринку робочої сили, особливе значення має «Акт мрії» («Розвиток, допомога і освіта для малолітніх мігрантів» — The DREAM Act). Ухвалення цього документа забезпечило б полегшене і прискорене отримання постійного імміграційного статусу, а потенційно і громадянства молодим (до 31 року) нелегалам, які потрапили в США ще дітьми і не мають проблем із законом.

Торішня поразка демократів ослабила шанси на ухвалення конгресом нового міграційного законодавства. Тому 20 листопада 2014 року Б.Обама підписав радикальну виконавчу директиву. Крім полегшення в’їзду до країни висококваліфікованих фахівців, цей документ подовжує до 3 років термін відкладеної депортації для 600000 молодих нелегалів, що підпадали під дію директиви 2012 року, і поширює її приблизно ще на 300000 молодих нелегалів і 3,7 млн батьків іммігрантів — громадян або постійних жителів США (за умови, що вони можуть підтвердити перебування в країні принаймні з 1 січня 2010 року, непомічені в серйозних правопорушеннях і зобов’язуються пройти відповідні перевірки, а також сплатити реєстраційні мита, збори і податки на всі доходи, отримані за час перебування в США). Директива не тільки відкладає їхню депортацію з можливістю подальшого подовження цього нового статусу, але і дозволяє отримати дозвіл на роботу і картку системи соціального забезпечення.

Опоненти Б.Обами вважають, що його директива викличе нову хвилю нелегалів, прагнучих народити на території США дітей, які автоматично отримають громадянство. Крім того, президентська ініціатива несправедлива щодо тих, хто приїздить до країни легально, але нерідко вимушений десятиліттями чекати на постійний статус або громадянство.

Втім, навіть якщо наступним президентом стане республіканець, не факт, що він відмінить директиву Б.Обами — дуже болісну реакцію це може викликати, враховуючи дедалі більшу частку іспаномовного електорату.