Голова ДнАГС Олександр Євстигнеєв:

«Лише коли держава почне з повагою ставитися до нас, можна буде говорити, що судова система виходить із кризи»

Дніпропетровський апеляційний господарський суд продемонстрував найкращі показники роботи серед усіх апеляційних судів. У зв’язку із цим «ЗіБ» вирішив дізнатися в очільника установи Олександра ЄВСТИГНЕЄВА, завдяки чому було досягнуто таких результатів та з якими труднощами йому доводиться стикатися. Не могли ми оминути в розмові й тему тривалого шляху голови суду до цього крісла: зайняти адмінпосаду він намагався ще у 2010 р., однак для того, щоб досягти мети, йому знадобилися 4 роки й зміни до законодавства.

«Однією з причин збільшення навантаження є перейнята бізнесом європейська практика вирішення спорів саме в суді»

— Олександре Сергійовичу, відповідно до статистики кількість скасованих і змінених рішень вашої установи найменша серед апеляційних судів. Чи є якісь особливості в роботі, що забезпечили такі показники?

— Передусім це побудова роботи суду на принципах законності, доцільності, аналізу й контролю. Організаційна структура і діяльність суду спрямовані на те, щоб найбільш ефективно виконувати такі основні завдання установи, як перегляд справ у апеляційному порядку, аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики з наступним інформуванням місцевих судів та судів вищого рівня, надання методичної допомоги місцевим судам у застосуванні законодавства.

Враховуючи зміни законодавства щодо судоустрою, ми проаналізували ефективність діяльності установи та перерозподілили функціональні обов’язки та порядок взаємодії голови і заступників, керівника апарату, структурних підрозділів. Також було переглянуто спеціалізацію суддів, актуалізовано нормативні акти, що регулюють організаційну роботу.

До особливостей також слід віднес­ти такі об’єктивні фактори, як компактність апеляційного округу, впровадження новітніх технологій у роботі, що дозволяє оперативно вирішувати питання правозастосування та своєчасно надавати методичну допомогу шляхом проведення спільних нарад, семінарів, круглих столів, у тому числі в режимі відеоконференцзв’язку та із залученням суддів ВГС. Це ефективніше, ніж просто роз’яснювальні листи.

Слід відзначити відданість своїй справі й сумлінну роботу всього колективу, в якому протягом кількох років немає плинності кадрів.

Важливим фактором є досвід і професійний стаж суддів нашої установи. Так, 28 із 33 суддів працюють у господарських судах понад 10 років. У свою чергу працівники апарату закінчили ВНЗ III—IV рівня акредитації, переважна більшість із них мають стаж роботи понад 5 років.

Але ще раз хочу наголосити, що без підтримки суддів і всього колективу висока якість роботи була б неможливою.

— За статистикою, переважна більшість рішень господарських судів першої інстанції не оскаржується. На вашу думку, з чим це пов’язано? Це свідчить про довіру до судових актів чи, навпаки, — про небажання платити судовий збір і зневіру в можливості захисту своїх прав?

— Думаю, причин багато і вони є об’єктивними. В цьому випадку має місце довіра до суду першої інстанції. Адже відповідно до результатів анонімного опитування, яке проводилося в нашому суді, більшість учасників процесу довіряють господарським судам. При цьому відсоток довіри до судів першої інстанції навіть трошки вищий, ніж до апеляційних.

Вважаю, що однією з причин є також те, що, незважаючи на скорочені порівняно з іншими видами юрисдикції строки розгляду справ, підприємства зацікавлені в найшвидшому отриманні коштів, товарів, послуг. Тому навіть 2 місяці очікування рішень суду можуть негативно вплинути на їхню діяльність. У зв’язку із цим сторони можуть удаватися до мирного вирішення спору з контрагентами, адже ведення позовно-претензійної роботи не є їх основною метою і потребує додаткових коштів. До того ж недобросовісні сторони можуть за допомогою різних законних, але не зовсім чесних процедур свідомо затягувати розгляд справ, ускладнюючи використання спірного майна чи коштів.

Важливе значення має також і обґрунтування судового рішення. Оскільки переважну більшість апеляційних скарг готують юристи та адвокати, вони можуть (і зобов’язані) оцінити доводи суду й прийняти рішення щодо необхідності його оскарження. Незначний відсоток оскарження процесуальних документів місцевих судів свідчить про високу якість їх рішень.

— В І півріччі у вашому суді зафіксовано збільшення кількості апеляційних скарг, при цьому економічна активність у країні знизилась. Із чим пов’язане таке зростання навантаження?

— Однією з причин збільшення навантаження є перейнята українським бізнесом європейська практика вирішення спорів саме в суді. А як відомо, територія Дніпропетровського апеляційного округу є промислово і фінансово розвиненим регіоном, де зосереджена значна кількість великих підприємств, які продовжують вести господарську діяльність.

Водночас не можна не враховувати такі негативні явища, спричинені спадом економічної та фінансової активності у 2014—2015 рр., як банкрутства підприємств.

Також зростання кількості справ може бути наслідком того, що, зважаючи на наближеність Дніпропетровської області до зони проведення АТО, суб’єкти господарювання переміщували свої потужності й здійснювали перереєстрацію підприємств, внаслідок чого змінювалася підсудність справ, де вони могли бути учасниками процесу.

«Двох років достатньо, щоб удосконалити роботу суду, але мало для того, аби побачити результати роботи»

— Як відбувалися вибори після зміни законодавства? Були спроби тиску, «прохання» зняти кандидатуру?

— Зміни в законі «Про судоустрій і статус суддів», про які ми говоримо, спрямовані передусім на забезпечення ефективних механізмів утвердження незалежності суддів, ліквідацію політичного впливу. Складова цих змін —
вибори голови. Навесні цього року колектив удруге обрав мене головою суду. До цього моменту я вже обирався на цю посаду і мав можливість пропрацювати на ній цілий рік.

Умови роботи в цей дуже складний для нашої країни час були досить непростими та напруженими, і в цих умовах було покладено початок організаційним змінам, спрямованим на забезпечення прозорості в роботі та відчуття довіри один до одного, розуміння, що ми одна команда і працюємо на один результат. Було підвищено роль суддівського самоврядування з постійним розглядом, обговоренням нагальних питань щодо роботи установи на зборах суддів з прийняттям відповідних рішень.

Вважаю, що моя чітка позиція, весь багаж змін, які вже на той момент відбулися, злагоджена та якісна робота всього колективу і, як наслідок, високі показники роботи суду знайшли свою підтримку та довіру в колективі.

Але на посаду голови вже вдруге претендували одні й ті самі кандидати, які можуть вести колектив уперед і не зупинятись. Хоча колектив і обрав мене, я дуже вдячний своєму опоненту на виборах, бо саме змагальність стимулює постійний рух уперед.

Жодних суперечок або непорозумінь у колективі, ніякого тиску на мене та «прохань» зняти кандидатуру ні до, ні після виборів не було. Вибори відбулися спокійно та цивілізовано.

— Зараз строк перебування на адмінпосаді обмежений 2 роками з можливістю переобратися ще раз. Чи вистачає цього часу для того, щоб удосконалити роботу установи? Немає відчуття, що кожен, хто займає посаду, тимчасовець?

— Два роки — це не один рік, який було регламентовано попередньою редакцією закону. Це вже певний термін, за який можна встигнути не тільки поставити завдання, а й досягти певних успіхів. На мою думку, цього часу достатньо, щоб вдосконалити роботу суду, але мало для того, аби побачити результати цієї роботи.

Звичайно, винаходити велосипед ніхто не буде, але кожний новий керівник буде відрізнятися від попередніх своїми поглядами на ті чи інші речі. Тому власний результат хотілося б побачити протягом більш тривалого часу з остаточним розумінням правильності обраного шляху та дій. А питання щодо відчуття тимчасовості ніколи не постане, коли команда однодумців, яка повинна бути в кожного керівника, буде підтримувати та відстоювати ті ідеї та заходи, які мали позитивний результат. Тобто колектив має обирати не конкретну кандидатуру, а стратегію розвитку, яка буде гарантувати законність дій кожного, стабільність в роботі та впевненість у завтрашньому дні.

— Чи вистачає повноважень, які дає вам закон? Є потреба в їх розширенні?

— Хоча прописані в законі повноваження не так деталізовані, як, наприклад, керівника апарату, але зрозуміло, що голова суду залишається перш за все суддею,  а вже потім є суб’єктом владних повноважень, посадовою особою, котра наділена управлінськими функціями та виконує організаційно-розпорядчі дії шляхом видання відповідних актів. Також згідно із законом голова суду здійснює представницькі функції, виконує рішення зборів, контролює діяльність керівника апарату.

Великим здобутком судової реформи стало саме підвищення ролі суддівського самоврядування, яке є однією з гарантій забезпечення самостійності й незалежності суддів. Більшість повноважень щодо прийняття рішень з питань внутрішньої діяльності установи, організаційного забезпечення та діяльності суддів делеговано саме зборам. Я вважаю цілком правильними участь колективу у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення, контроль за додержанням нормативів такого забезпечення. А в цілому злагоджена робота голови суду та його заступників, апарату, зборів — це запорука успіху.

Тому вважаю, що повноважень голові суду вистачає. До речі, якщо оцінити строк, на який обирається голова суду, і його повноваження, то не можна сказати, що це якимось чином дозволяє йому впливати на суддів або «тиснути» на них.

«Ми з людьми не боремося, а працюємо»

— У багатьох судах скаржаться на те, що сторони приводять під будівлю суду агресивних учасників мітингів і таким чином тиснуть на суд. Чи відбувається щось подібне в Дніпропетровську? Як можна боротися з такими випадками?

— Без відкритості для громадськості та довіри суспільства неможливо забезпечити якісне та справедливе судочинство. Тому робота нашого суду відкрита і прозора з усіх боків, починаючи з висвітлення діяльності на офіційному сайті, розгляду звернень громадян, надання публічної інформації, проведення моніторингів з вивчення громадської думки, опитування відвідувачів щодо якості та організації роботи, прийому громадян керівництвом установи.

Напевно, із цих причин Дніпропетровському апеляційному господарському суду вдається уникати таких конфліктних ситуацій, про які ви кажете. Якщо вони і мають місце, то завжди вирішуються мирним шляхом. Люди реалізують своє право бути почутими, але це ніяк не впливає на законність розгляду справи по суті та виконання всіх процесуальних норм.

Певною мірою такі публічні заходи впливають на роботу суду — галас, незручності для інших учасників процесу, скупчення в коридорах, переповнення залів засідань. Однак ми з людьми не боремося, а працюємо. Слід розуміти, що, як правило, всі ці заходи санкціоновано, право на мирні зібрання гарантовано Конституцією. Тому позбавлення людей такого права свідчитиме про закритість і ворожість суду. Крім того, навіть цікаво дізнатися, які зі своїх прав учасники мітингу вважають порушеними, а головне — ким? Учасникам таких акцій пропонується поспілкуватися з керівництвом, спеціалістом суду із зв’язків з громадськістю та ЗМІ, відвідати засідання, щоб у них була можливість пересвідчитись у відкритості та справедливості суду.

Можу сказати, що забезпечення присутності учасників мітингу в засіданні є дієвим засобом змінити їхнє ставлення до суду і подій, які відбуваються. В цьому році був випадок, коли одна зі сторін привела під стіни суду, а потім і в засідання групу людей, налаштувавши їх проти інших учасників процесу та колегії суддів. Однак, заслухавши матеріали справи і мотиви прийняття рішення, «група підтримки» несподівано для себе з’ясувала, що насправді не суд порушив їхні права, а саме та особа, яка привела їх до суду.

На мій погляд, саме засоби масової інформації в деяких випадках сприяють проведенню несанкціонованих і агресивних акцій, оскільки ставлять під сумнів рішення суду ще до початку розгляду справи. Якщо хочемо бачити дійсно неупереджену і прозору систему судочинства, якщо ми хочемо бути рівноправними членами європейської сім’ї, слід з повагою ставитися до судового рішення. Пам’ятати, що воно приймається від імені держави, а не судді. Лише після того, як держава почне з повагою ставитися до судової влади, можна буде говорити, що судова система почала виходити із кризи.

Крім того, моніторинг інформації про діяльність нашого суду має досить позитивні результати. Зокрема, на сторінках вашого видання висвітлюється правильне застосування норм матеріального права суддями нашого суду з наведенням конкретних справ, говориться про дотримання строків розгляду справ. Також розповідається про організаційні заходи — круглі столи, на яких обговорюються складні питання застосування законодавства та надається методична допомога, конференції, семінари, навчання, зокрема у співпраці з Національною школою суддів та її регіональним відділенням.

Як відомо, суди господарської юрисдикції за результатами останніх соціологічних опитувань мають найбільший рівень довіри. Проте це лише привід для подальшої відданої роботи та відновлення довіри до судової влади загалом.

— У 2010 р., представляючи свою кандидатуру на засіданні РСГС, ви казали: якщо звільнити 20% працівників апарату, то робота установи не погіршиться, а можливо, й покращиться. Зараз ви дотримуєтеся такої ж думки?

— Відповісти на це запитання однозначно неможливо, адже надворі не 2010-й, а 2015 р. Якщо згадати той час, то я повністю підтримую те, що сказав на засіданні РСГС: звільнення 20% працівників апарату жодним чином не змінило б роботу установи. Це підтверджується також тим, що після призначення головою Ігоря Темкіжева чисельність працівників була скорочена й оптимізована робота апарату. У той період були зовсім інші повноваження в апарату, в голови суду та інших співробітників. Перед судами ставилися зовсім інші завдання.

Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Тому оптимальна чисельність працівників апарату може бути встановлена лише після реформування судової системи в цілому. Для цього серед іншого слід активно впроваджувати сучасні технології, електронну систему документообігу, електронне спілкування зі сторонами процесу, інші інновації. Але тут все впирається в кошти, яких, як завжди, немає. Сьогодні Державна судова адміністрація робить усе можливе для фінансування судів на достатньому рівні, зокрема їх технічного забезпечення. Але її можливості не безмежні.

Зміна кількості працівників апарату потрібна обов’язково. Але ми не можемо рубати направо і наліво без ретельного вивчення цього питання. Крім того, наша система ще досить неповоротка, тому доцільно було б на цьому етапі дати судам додаткові повноваження щодо можливості зміни у разі нагальної необхідності штатної чисельності працівників апарату в межах наявних коштів.

«Звертаючись до суду, суб’єкти господарювання керуватимуться принципом «не де дешевше, а де швидше»

— Деякі суди після зміни керівництва зменшили види спеціалізації. Пояснювалося це тим, що їх надто велика кількість створювала корупційні ризики. Чи відбулися такі зміни у вашому суді?

— Питання спеціалізації суддів є достатньо дискусійним, адже, з одного боку, воно є однією з гарантій забезпечення належної якості та ефективності правосуддя, а з другого — може призвести до дискваліфікації суддів чи сприяти виникненню корупційних ризиків.

Спеціалізація нашого суду ніколи не відзначалася надмірною розгалуженістю та не зазнавала суттєвих змін, що, мабуть, можна вважати ще однією особливістю нашої роботи. Дніпропетровський апеляційний господарський суд дуже виважено підходив до питання встановлення спеціалізації, беручи до уваги її доцільність, законність, практичну можливість і зручність відстеження та забезпечення єдності практики.

Таким чином, на основі результатів опитування суддів щодо необхідності спеціалізації та статистичних даних про кількість справ певних категорій, а також з урахуванням видів спеціалізації ВГС збори суддів встановили спеціалізацію тільки стосовно таких об’ємних і специфічних галузей, як справи про банкрутство та справи, пов’язані з банкрутством, корпоративні відносини, спори, що виникають з договорів перевезення, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності.

Раніше в нас також була спеціалізація щодо розгляду земельних спорів. Наразі вона відсутня, але практика вказує на те, що існування такої спеціалізації є доцільним, адже земельні відносини складні й різноманітні, а помилки у цій сфері призводять до особливо негативих наслідків.

— Голова ВГС під час минулого пленуму розповів про випадок, який стався в одному з апеляційних судів, де в мотивувальну частину рішення було скопійовано частину рішення з іншої справи. На вашу думку, це одиничний випадок чи просто один випадок став відомим, а загалом це звична практика?

— Це дуже цікаве запитання й оцінити його можна по-різному. Якщо відповісти прямо, то, на мою думку, це одиничний випадок. А чому так вийшло — можна лише здогадуватися. Це цілком можливо. Наприклад, не секрет, що іноді в суді розглядається кілька справ, в яких проходять одні й ті самі сторони і практично за схожих обставин або інші сторони за аналогічних обставин. У цьому випадку з метою економії часу суддя може взяти за основу попереднє рішення й друкувати новий текст поверх нього, змінюючи обставини справи відповідно до матеріалів. Можливо, це так і було, тобто має суто технічна помилка судді або його помічника. Я не думаю, що це було зроблено навмисно або з якоюсь метою. Але якщо це відбулося, то мають місце певні недоліки в роботі цього суду.

Вважаю, що пояснити це можна, але повторювати недопустимо. Адже рішення — це кінцевий документ багатоденної праці судді та багатьох людей, який приймається від імені держави, тому рішення є обличчям як судді, так і суду. Неприпустимо, аби це обличчя з будь-яких причин не було чистим і відкритим.

— З 1 вересня зміняться правила сплати судового збору. Зокрема, вирівнюватиметься його розмір незалежно від того, до якої юрисдикції звернеться юрособа. Чи очікуєте ви у зв’язку із цим збільшення надходження справ? Господарські суди, які вже звикли до зниження навантаження, зможуть із цим упоратися?

— В нинішніх економічних умовах важко щось прогнозувати. Так, якоюсь мірою можна говорити про зростання кількості справ з огляду на те, що, звертаючись до суду, суб’єкти господарювання будуть керуватися принципом «не де дешевше, а де швидше». З огляду на специфіку господарського процесу й скорочені порівняно з іншими судами терміни розгляду спорів, а також встановлення законодавцем верхньої межі судового збору за майновими вимогами логічно, що вибір буде падати саме на господарські суди.

Проте, з другого боку, може спостерігатися загальне зниження апеляційних оскаржень з огляду на підвищення збору за перегляд рішення до 110% суми судових витрат, сплаченої під час розгляду справи в першій інстанції. Яка ситуація буде в підсумку — час покаже. Однак я не думаю, що надходження справ збільшиться катастрофічно. Тож господарські суди зможуть упоратися з додатковим навантаженням, яке стане приводом для подальшого вдосконалення й оптимізації роботи.

— Чи можете ви вже підвести попередні підсумки своєї роботи на керівній посаді впродовж півторарічного терміну?

— Мені та всьому нашому колективу дуже приємно, що така поважна газета виявила бажання взяти інтерв’ю в мене як керівника Дніпропетровського апеляційного господарського суду не просто так, а у зв’язку з тим, що наш суд займає достойне місце в системі господарських судів України. Вважаю: все, що ми разом з колективом робили ці півтора року з моменту відкритих виборів голови, не пройшло даремно. Ми всі через помилки (бажано, щоб чужі, але так не завжди вдається) будуємо каркас нової судової системи нової європейської країни.

Підвищення якості постановлених рішень, зокрема досягнення у 2014 р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом та Господарським судом Кіровоградської області найкращих показників якості розгляду справ та їх підтвердження за підсумками
I півріччя 2015 р., є результатом спільної та злагодженої роботи як апеляційної інстанції, так і судів округу.

Я завжди вважав, що будь-яке судове рішення повинно відповідати Закону і тільки Закону, хоча якість нашого законодавства не завжди відповідає міркам сучасної високорозвиненої країни, якою ми беззаперечно станемо. Гарні показники суду — це спільна робота всіх працівників, і я щиро дякую їм за довіру та самовіддану працю, бо такі статистичні дані є основоположним підсумком нашої спільної роботи, головне — і надалі не збавляти обертів.