Експерти б’ють на сполох і наголошують на свідомій стагнації реформ в Україні
Доля конституційних перевтілень, за твердженням фахівців і народних обранців, вже вирішена: чекати грунтовних змін у правових інституціях держави не варто. Тематичний круглий стіл, який мав на меті висвітлити основні аспекти реформ, неочікувано виявив вади як самого процесу напрацювання змін до Основного Закону, так і окремих формулювань його норм. Експертне середовище незадоволене напрацьованими змінами й пророкує посилення владного впливу на суд.
Європейські острахи
З моменту утворення Конституційної комісії минуло майже 5 місяців, за результатом яких робочі групи з реформування окремих правових інституцій представили суспільству напрацьовані зміни до Основного Закону. Втім, як наголошують члени робочої групи з питань правосуддя, процес пошуку компромісів і конструктиву в цьому підрозділі був найважчим. Мовляв, скупчення в групі великої кількості юристів і представників судової влади жодним чином не сприяло конструктивній бесіді, а подекуди й заважало конституціоналістам дійти єдиної позиції з окремих питань.
Проте, як було зазначено під час круглого столу «Українські суди — перезавантаження через зміни до Конституції», реформатори все ж змогли представити на розсуд Венеціанської комісії свій «продукт» — концепт змін до державного статуту. І доки «венеціанці» підготують свої зауваження та пропозиції, небайдужі до процесу оновлення вітчизняної Феміди вирішили самостійно проаналізувати результат майже піврічної роботи комісії.
Громадська організація «Реанімаційний пакет реформ» (а саме вона стала ініціатором чергового обговорення конституційних напрацювань) запросила до діалогу самих реформаторів, представників громадськості й іноземних правників. Останні, власне, мали не тільки поділитися досвідом щодо вдосконалення системи правосуддя, а й вказати на недоліки, яких вітчизняним правникам не вдалося позбутися.
Як зазначив голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, нині суспільство отримало нові важелі впливу на процес оновлення судової системи. Адже досі, на його думку, «спроб зробити щось у судовій реформі на рівні законів, на рівні маніпуляцій із суддями, з інституціями» було недостатньо.
З огляду на формат дискусії виявилося, що сучасні реформаційні потуги оптимізму у фахівців не викликають. Зокрема, за словами надзвичайного і повноважного посла Чеської Республіки Івана Почухи, півторарічні намагання оновити українську судову систему та суміжні правові інститути постійно наражаються на суспільне нерозуміння, а подекуди й на відкритий опір нововведенням. Відзначив чеський експерт і те, що, незважаючи на задеклароване відновлення довіри громадян до судової влади, рівень її залишається критично низьким, і тенденції до зростання поки що не спостерігається.
За твердженням посла, Конституція має слугувати натхненником реформ, а тому вкрай важливо дотримуватися прозорості під час розроблення змін до неї. Пріоритетним, на думку І.Почухи, має стати публічне обговорення та аналіз проекту змін. «В іншому випадку суспільству буде важко зрозуміти ідею і концепцію оновленої Конституції», — зауважив І.Почух. А старший менеджер проектів офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні Джефрі Ерліх узагалі «налякав» припущенням, що в разі чергової невдачі на теренах реформ на Україну чекає не тільки втрата іміджу правової держави, а й небезпека. «Незалежні суди — це основа державної безпеки. За їх відсутності в країні просто не зможе зростати здорова економіка», — наголосив Дж.Ерліх.
Здобуток чи фіаско?
Мабуть, аби підігріти побоювання європейців, організатори заходу невпинно звертали увагу на те, що ні прийняті люстраційні закони, ні запропоновані зміни до Конституції де-факто не стануть поштовхом до побудови якісно нового правосуддя. Адже, за словами директора програми «Верховенство права» міжнародного фонду «Відродження» Романа Романова, реформа судочинства у тому вигляді, що пропонується, буде мало відрізнятися від тих, що проводилися впродовж останніх 5 років. «Наразі суспільство не розуміє судової реформи», — зауважив доповідач, наголосивши, що громадяни повинні побачити зміни на власні очі, як це відбулося з реформою міліції.
Водночас Р.Романов переймається тим, що посилення суддівської незалежності може мати й інший бік медалі, не такий привабливий, яким він бачиться іноземцям. Представник фонду «Відродження» припустив, що надання суддівському самоврядуванню більш широких повноважень перетворить певні органи на профспілки, що, у свою чергу, ще більше корпоратизує володарів мантій і віддалить їх від народу.
Натомість доповідач чомусь не згадав, що місяць тому, під час конференції, присвяченій стратегічному плануванню й подальшим крокам судової реформи, представники Європейського Союзу наголосили на деякій «змазаній дорожній карті перетворень», запропонованій ГО «Реанімаційний пакет реформ» (див. №25 «ЗіБ»). Тоді у Верховному Суді керівник програм зовнішньої допомоги представництва ЄС в Україні Беренд де Гроот запропонував українським колегам зняти рожеві окуляри й дивитися на реформування прагматично. І саме з огляду на те, що оновлення правової системи в нашій державі набуває небачуваного рівня міжнародної підтримки, заплющувати очі на наявні прогалини, на думку Б.де Гроота, не треба. Тоді експерт звертав увагу і на відсутність реального фінансового інструменту для втілення грандіозних планів і на незлагодженість дій і думок під час напрацювання законодавчих змін.
Проте на фініші реформ (конституційної і судової) протистояння політичних і правничих сил тільки зростає. Під час дискусії учасники круглого столу дорікали членам Конституційної комісії канцеляризмом і бажанням видати «видимість» перетворень за реальні зміни. Зокрема, за твердженням віце-спікера Оксани Сироїд, нині через унесення змін до Основного Закону існує ризик розбалансування влади в державі й повне руйнування системи стримувань і противаг. Нагадаємо, що віце-спікер також є членом КК і членом робочої групи з питань правосуддя. Під час засідань підрозділу вона неодноразово наголошувала на реальному зменшенні політичного впливу на Феміду з боку не тільки парламенту, а й Президента. Так, О.Сироїд звернула увагу: в пропонованих змінах до Конституції передбачається, що Вища рада правосуддя (а саме так планується перейменувати Вищу раду юстиції. — Прим. ред.) «уносить подання про призначення судді». Таке формулювання, за твердженням нардепа, вказує на зовсім не церемоніальні повноваження глави держави, який фактично вирішує долю служителів Феміди. «Якщо ми говоримо про номінальне призначення суддів Президентом, то мало б бути написано: «Приймає рішення про призначення судді», а гарант лише видає указ про таке призначення», — зауважила нардеп, додавши, що за таких умов «дискрецію зростання і прийняття рішення ми відносимо до інституту Президента».
Натомість народні обранці звикли підходити до питань суддівства радикально, і правничий осередок вже починає до цього звикати. Так, нардеп Леонід Ємець, який і раніше висловлював своє невдоволення роботою володарів мантій, цього разу заявив, що негідна поведінка суддів поступово стає їх візитівкою і «перетворилася на звичку». Нардеп переконаний, що у володарів мантій зовсім відсутнє бажання змінюватися, а тому, з його точки зору, їх треба зобов’язати це зробити за допомогою дієвих законів. «Те, що розробляє нині Конституційна комісія, навряд чи можна назвати конструктивними змінами. Адже ті напрацювання, які були представлені, не задовольнять суспільство і не розв’яжуть нагальних проблем», — переконаний він.
Вочевидь конструктивним для Л.Ємця стане звільнення всіх суддів з посад і призначення на їхні місця нових «безгрішних» колег. Адже саме таку ідею він лобіював під час одного із засідань робочої групи. Тоді радикалізм нардепа оцінений не був, що, на думку Л.Ємця, свідчить про неналаштованість жодного конституціоналіста реально щось змінити. «Ми бачимо, що зараз реформа має косметичний характер і зводиться до перетрушування чинних норм, додавання крапок і ком», — наголосив народний обранець. На запитання члена робочої групи Сергія Головатого, чому нардеп не запропонував те, що потрібно, у Л.Ємця відповіді не знайшлося. Напевне, все, що треба, буде озвучено ним уже на осінній сесії парламенту.
Позитивно про негативне
Як відомо, більшість іноземних експертів відзначають сучасний період розвитку України як перехідний від тоталітарного до демократичного. А з огляду на те, що певні зміни правосвідомості влади і суспільства мали відбутися ще 20 років тому, процедура прищеплення демократичних цінностей є досить болісною. Аби довести, що українці не єдині у своїх прагненнях жити по-новому, експерт з питань судівництва і протидії корупції у Словаччині Павол Жілінчік запевнив присутніх, що Україна нині долає хоч і важкий, утім правильний шлях. Адже свого часу Словаччина вирішила піти менш «травматичною» стежкою, що призвело до укорінення в правовій системі держави залишків авторитарного режиму.
П.Жілінчік пояснив, що на початку червня минулого року парламент Словацької Республіки ухвалив конституційний акт, який передбачив проведення радикальної чистки всіх судів. Однак документ одразу отримав негативну оцінку європейських експертів. Вони зазначили, що наведені норми за своєю природою є люстраційними. А проведення люстрації задля відновлення суспільної довіри до правосуддя може відбуватися після зміни в державній системі й переходу від тоталітарного режиму до демократичної держави.
«А враховуючи те, що фактично такого переходу не відбулося, експерти вказали, що судді, які неналежним чином виконують свої обов’язки, мають бути притягнуті до відповідальності у межах існуючої системи кримінальної чи дисциплінарної процедури», — зазначив словацький гість. Прикладів же неналежної поведінки суддів, за твердженням П.Жілінчіка, предостатньо. Так, у 1984 році громадянин Словаччини був заарештований, а потім засуджений до 8 місяців в’язниці за те, що позичив приятелеві книгу Джорджа Орвелла «1984». «І суддя нам потім пояснював, що просто не міг прийняти іншого рішення, оскільки і закони того часу, і політична ситуація просто не дозволяли йому діяти інакше», — розповів експерт.
Однак змусити суддів гідно ставитися до своїх обов’язків, за його твердженням, не допоміг ні батіг, ні пряник. І навіть збільшення заробітних плат суддів до €2000—3000 не допомогло подолати корупційні прояви в системі. «Масштаб трагедії», за словами доповідача, досяг межі в 2010—2012 роках, коли близько 100 володарів мантій підписали петицію про «атмосферу страху», в якій їм доводилося працювати. Малося на увазі залякування з боку влади, показові судові процеси над нелояльними представниками Феміди та переслідування за інакомислення.
Під час доповіді П.Жілінчіка поступово стало зрозуміло, що хвороби судоустрою (особливо в пострадянських держав) є однаковими. Словацький експерт сказав і про наявність кумівства в системі (коли в окремо взятому регіоні суддями різних інстанцій працюють близько десятка родичів), і про тиск на пересічних володарів мантій з боку керівництва суду, і про втручання в автоматизовану систему документообігу. Однак, на відміну від українських реформаторів, словацький гість дивиться в майбутнє більш оптимістично, зважаючи, мабуть, на те, що помилки є найкращими вчителями. Отже, їх треба знаходити, озвучувати й виправляти.
Українські ж конституціоналісти ризикують зі своїм песимістичним підходом до справи загнати конституційну і, відповідно, судову реформу в глухий кут. Адже, як повідомив Л.Ємець, політична сила, до якої він уходить, налаштована суттєво підправити недоробки Конституційної комісії і представити свій варіант нововведень до Основного Закону безпосередньо під час їх розгляду в сесійній залі. Звісно, вони мають на це право. Втім, незрозуміло, чому парламентарі виявили бажання висловити свою «окрему думку» в останній момент? Адже часу для напрацювання пропозицій було предостатньо. Натомість такі правки, якщо бодай одна з них буде підтримана, повернуть процес унесення змін до Конституції у вихідну точку. І тут не погодитися з тими, хто наголошує на стагнації реформ, неможливо. Але кому ця стагнація буде вигіднішою: народним обранцям, володарям мантій чи, може, пересічному громадянинові?
ПРЯМА МОВА
Оксана СИРОЇД, заступник Голови Верховної Ради України, член Конституційної комісії:
— Внесення змін до Конституції необхідно ототожнювати з двома добросовісними міркуваннями: необхідністю посилення захисту прав людини та покращення балансу влади в державі. І, за великим рахунком, з тими деклараціями, на яких базується внесення змін, усе гаразд. Але, якщо подивитися на зміст напрацювань, виникає вже чимало питань. Мене, власне, не полишає думка, що був певний умисел у тому, щоб зміни до Конституції готувалися не спільним документом, а частинами. І зроблено це було задля того, аби люди втратили фокус балансу влади в державі й не побачили цілісної картини нововведень. Однак, якщо зібрати всі пазли докупи, можна побачити наявність надмірної концентрації влади в одних руках і повну втрату контролю з боку інших інститутів.
Микола КОЗЮБРА, суддя Конституційного Суду України у відставці, член Конституційної комісії професор:
— Я є учасником конституційного процесу з часів набуття Україною незалежності. І від роботи цієї КК у мене склалися враження про найбільш непрозорий за всі часи процес напрацювання змін. Мені дотепер незрозуміло, чому свої засідання і сама комісія, і робоча група з питань правосуддя проводять в Адміністрації Президента? Адже вхід туди непростий, а для більшості громадян узагалі недоступний. Хоча зали, де ми засідаємо, є доволі просторими й могли б вмістити чимало людей.
Мені цілком зрозуміло, чому суспільство не бачить необхідності й доцільності в конституційних змінах. Адже йому цієї доцільності ніхто не доводив. З тих уривчастих напрацювань, що вже є, зрозуміти кінцеву мету реформи пересічному громадянину, м’яко кажучи, досить складно.
Микола ОНІЩУК, ректор Національної школи суддів, член Конституційної комісії:
— Є очевидним, що реформа правосуддя, незважаючи на свою важливість, залишається сферою, де досягнути консенсусу не вдалося. Хоча на початку роботи комісії здавалося, що стосовно ключових питань нам таки вдасться знайти порозуміння. Викликає стурбованість здатність парламенту зробити крок до втілення реформ у життя. Однак, якщо повернутися на 1,5 року назад і проаналізувати той період, що ми прожили, можна побачити, що й без змін до Конституції нам вдалося через законодавчі інструменти домогтися вирішення чималої кількості важливих питань. І тут виникає запитання: чи вичерпали ми всі можливості законодавчого перетворення правосуддя і дійсно стали на порозі невідворотності конституційних змін? На моє переконання, наразі ми уперлися в стіну. Рухатися далі нам дозволить лише конституційна реформа.
Еліна ШИШКІНА, експерт ініціативи ГО «Реанімаційний пакет реформ»:
— Аналізуючи текст представлених змін, я залишаюся песимістом. Я не поділяю, можливо, реалістичного оптимізму деяких членів Конституційної комісії. Зміни до Конституції повинні бути цілісними, аби зберігся баланс механізму стримань і противаг у державі. Проте деякі з пропозицій, на жаль, цей баланс порушують. Ми постійно наголошували на тому, що суддівський корпус має раз і назавжди позбутися політичного впливу з боку будь-яких інституцій держави. Разом з тим я можу навести приклад так званих церемоніальних повноважень Президента. Так, ще у 2006 році судді Конституційного Суду не могли впродовж 8 місяців приступити до своїх обов’язків через те, що глава держави не міг привести їх до присяги. І в мене є припущення, що, зберігаючи цю «церемоніальність», ми й надалі спостерігатимемо подібні випадки.
Іноземні фахівці вчергове порадили українським правникам поставитися до реформи об’єктивно й не ховати результати своєї праці від суспільства.
Матеріали за темою
З політичної карти світу зникне Індія
06.09.2023
У Казахстані втретє перейменують столицю
15.09.2022
З Днем Незалежності України! — привітання
24.08.2022
З Днем Української Державності! — привітання
28.07.2022
Вітаємо з Днем Конституції України!
28.06.2022
Феномен Конституції не вичерпується її текстом, а адмінсудочинство використовує її як норму прямої дії
в„–49 (1555), 04.12—10.12.2021
Що не так із попереднім схваленням закону про Великий Державний Герб України
в„–36 (1542), 04.09—10.09.2021
У Чилі проголосували за те, щоб конституцію писати без юристів
в„–44 (1498), 31.10—06.11.2020
Чи можна порушувати Конституцію заради кредитів МВФ вирішить ВС
в„–29 (1483), 18.07—24.07.2020
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!