Судді садять неповнолітніх за грати лише за злочини із застосуванням насильства
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ провів аналіз стану розгляду судами кримінальних справ про злочини неповнолітніх, дослідив питання застосування чинного законодавства, що передбачає відповідальність за такі злочини, виявив проблеми в судовій практиці та висвітлив можливі шляхи їх вирішення. Пропонуємо вам ознайомитися з першою частиною проведеного аналізу судової практики про злочини, скоєні неповнолітніми. У ній, зокрема, йдеться про запровадження спеціалізації в судах та порушення строків попереднього розгляду справ.Матеріал підготували суддя ВСС Наталя Квасневська, начальник управління вивчення та узагальнення судової практики і статистики ВСС Єлизавета Чернушенко, головний консультант відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики і статистики ВСС Анна Гридасова
Законодавча профілактика
Злочинність неповнолітніх завжди була й залишається гострою правовою та суспільною проблемою, що постійно привертає увагу вчених і практиків. Особливе значення для запобігання злочинам та їх профілактики серед неповнолітніх мають кримінально-процесуальні, у тому числі й запобіжні, заходи, що застосовуються до цієї категорії осіб, спрямовані на попередження злочинів та одночасне перевиховання підлітків.
На сьогодні в законодавстві країни відсутні уніфіковані нормативно-правові акти, які регулюють це питання. Однак існують норми щодо здійснення правосуддя стосовно осіб, які не досягли 18-річного віку. Зокрема, порядок провадження у справах про злочини неповнолітніх, як передбачено ст.432 КПК, визначається за загальними правилами КПК для провадження в кримінальних справах і, крім цього, додатковими нормами, викладеними в гл.36 КПК «Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх».
Чинний закон надає обвинуваченим, які скоїли злочин у віці до 18 років, додаткові гарантії додержання їхніх прав і свобод щодо встановлення істини, попереджувального впливу судочинства. Статті гл.36 КПК доповнюють загальні правила судочинства та застосовуються разом із правилами, встановленими цим кодексом.
Відповідно до ст.9 Конституції чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою, є частиною національного законодавства, тому суди повинні враховувати вимоги міжнародних правових актів. Упродовж 2003—2007 рр. Україна підписала ряд конвенцій про захист прав дітей. На сьогодні Міністерство юстиції виконує 45 двосторонніх та 25 багатосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах.
Крім того, 29.11.85 Україна підписала договір, за яким узяла на себе обов’язок виконувати Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінські правила). Стаття 2.1 зазначених правил наголошує на необхідності неупередженості їх застосування.
В іншому важливому міжнародному документі — Конвенції про права дитини, прийнятій 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 році та ратифікованій Верховною Радою 27.02.91 (далі — конвенція ООН), міститься положення щодо застосування до неповнолітнього запобіжних заходів. Відповідно до ст.37 конвенції ООН арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюється згідно із законом та використовується лише як крайня міра й протягом якомога коротшого відповідного періоду часу.
Основні напрями державної політики України стосовно дітей, заходи щодо її реалізації центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, суспільними інститутами визначено національною програмою «Діти України», затвердженою указом Президента від 18.01.96. Серед основних завдань програми передбачено вжиття заходів щодо профілактики злочинності, наркоманії, алкоголізму та куріння серед дітей.
Законом від 24.01.95 «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» (зі змінами), виходячи із положень Конституції та конвенції ООН, визначено правові основи діяльності органів, служб та спеціальних установ, на які покладено здійснення соціального захисту й профілактики правопорушень серед осіб, котрі досягли 18-річного віку. Статтею 6 зазначеного закону передбачено створення при судах інституту судових вихователів для здійснення контролю за виконанням рішень стосовно неповнолітніх, який діє згідно з відповідним положенням, затвердженим спільним наказом ВС, Мін’юсту та Міносвіти від 15.11.95. Інститут судових вихователів мав здійснити комплекс заходів щодо виконання судових рішень стосовно неповнолітніх, їхніх батьків (усиновителів), опікунів (піклувальників), але такий інститут на сьогодні практично не діє.
Роз’яснення судам із питань застосування законодавства щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх дано Пленумом ВС у постановах:
а) від 22.12.95 №21 «Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру» (втратила чинність згідно з постановою Пленуму ВС від 31.05.2002 №6);
б) від 31.05.2002 №6 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» (втратила чинність згідно з постановою Пленуму ВС від 15.05.2006 №2);
в) від 16.04.2004 №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»;
г) від 15.05.2006 №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».
Тривожна статистика
Рівень криміналізації в підлітковому середовищі залишається досить високим. У 2010 році згідно з розслідуваними справами неповнолітніми було скоєно 17,3 тис. злочинів (на 12,3% більше, ніж за аналогічний період минулого року), в тому числі 8,7 тис. тяжких та особливо тяжких. Питома вага цих злочинів у структурі злочинності серед неповнолітніх становить 50,4%. Питома вага тяжких та особливо тяжких злочинів становила 7,6% (7,9% — у 2009 році). Неповнолітні особи скоїли 76 умисних убивств, у 118 випадках завдано умисних тяжких тілесних ушкоджень, учинено 43 згвалтування, майже 1,6 тис. грабежів, 378 розбійних нападів та 318 незаконних заволодінь автомобілями. Більше половини злочинів, скоєних неповнолітніми, — крадіжки чужого майна. Майже кожний четвертий підліток у 2010 році скоїв злочин у віці 14—15 років (4,3 тис.).
За даними Державної судової адміністрації, кількість кримінальних справ про злочини, скоєні неповнолітніми, що перебували на розгляді судів першої та апеляційної інстанцій, збільшилася на 10,9% — з 11 тис. у 2009-му до 12,2 тис. у 2010-му. Провадженням закінчено 82,9% справ, що перебували на розгляді. Із постановленням вироку судами розглянуто 8,5 тис. справ, що на 27,1% перевищує показник попереднього року. Помітно зменшилася кількість справ, провадження в яких закрито, — 1185, що на 28,6% менше, ніж у 2009 році.
У 2010-му судами повернуто на додаткове (досудове) розслідування 236 кримінальних справ стосовно неповнолітніх, що на 3,7% менше, ніж у попередньому звітному періоді.
Дещо менше фактів тяганини виявлено при розгляді справ стосовно осіб, молодших 18 років. Відповідно до ст.40 конвенції ООН будь-яке рішення стосовно неповнолітнього має невідкладно прийматися компетентним чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом. Так, протягом 2010 року з порушенням строків, передбачених стст.241 та 256 КПК, призначено до судового розгляду 112 кримінальних справ стосовно неповнолітніх. Найчастіше порушення процесуальних строків при призначенні до розгляду таких справ допускають суди Рівненської області — 6,6%, Львівської — 6,4, та м.Києва — 3,3%.
Кількість засуджених неповнолітніх у 2010 році становила 10,9 тис. (8,6 тис. — у 2009 році) та збільшилася по Україні в цілому на 27,7%, зокрема, у Хмельницькій області — на 77,2%, Житомирській — 75,9, Кіровоградській — 68,9, Миколаївській — 53,8, Луганській — 52,3%, м.Севастополі — на 68,6%.
Частіше — за грати
У 2010 році кількість неповнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі, збільшилася на 7,6% і становила 2 тис., або 18,7% від чисельності таких засуджених. Найбільше їх у Донецькій області — 323, Дніпропетровській — 191, Луганській — 170. Кількість неповнолітніх, засуджених у 2010-му до позбавлення волі до 1 року включно, становить 123; від 1 до 2 років — 191; від 2 до 5 років — 1,3 тис.; від 5 до 10 років — 326. У минулому році неповнолітніх було засуджено до позбавлення волі за скоєння таких злочинів: умисне вбивство — 158, умисне тяжке тілесне ушкодження — 74, згвалтування — 82, крадіжка — 920 (45,3% від загальної кількості всіх засуджених до позбавлення волі підлітків), грабіж — 332, розбій — 245, незаконне заволодіння транспортними засобами — 139, хуліганство — 31, злочини у сфері обігу наркотичних засобів — 50 тощо.
Аналізуючи наведені статистичні дані, можна дійти висновку, що суди переважно дотримуються рекомендацій, зазначених в ст.17.1 «с» Пекінських правил про те, що позбавлення волі може застосовуватися до неповнолітнього тільки за серйозні злочини із застосуванням насильства або за неодноразове скоєння інших серйозних злочинів.
Судами було звільнено від покарання з випробуванням із застосуванням ст.104 КК 7,6 тис., або 69,4%, неповнолітніх засуджених. Інші види основних покарань застосовуються до неповнолітніх рідко. Так, арешт призначено 85 неповнолітнім, виправні роботи — 3, громадські роботи — 522, штраф — 535. Виправдані судами 4 неповнолітні особи.
У 2010 році застосовано примусові заходи виховного характеру до 1,9 тис. неповнолітніх, що на 26,3% більше, ніж у попередньому році. Відповідно до ч.2 ст.105 КК суди минулого року застосовували до неповнолітніх такі примусові заходи виховного характеру:
• застереження — до 215 підлітків;
• передання під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, — 1,8 тис.;
• зобов’язання відшкодувати заподіяні майнові збитки — 1;
• обмеження дозвілля — 64;
• направлення до спеціальних навчально-виховних установ, шкіл — 124;
• направлення до професійних училищ соціальної реабілітації — 21.
Проте, як свідчить судова практика, примусовий захід виховного характеру у вигляді передання під нагляд батьків у багатьох випадках є малоефективним, оскільки часто такі неповнолітні вже давно вийшли з-під контролю, батьки негативно впливають на них або позбавлені батьківських прав.
Суди переважно забезпечують правильне застосування законодавства у справах про злочини, скоєні неповнолітніми. Разом з тим є випадки, коли суди неналежно виконують вимоги процесуального закону, що визначають умови й порядок розгляду таких справ, допускають помилки при застосуванні закону про кримінальну відповідальність неповнолітніх та істотно порушують вимоги кримінально-процесуального закону. Деякі судді намагаються розглядати справи стосовно осіб, які не досягли 18 років, у спрощеному порядку без додержання процесуальної процедури. Не в усіх справах належним чином з’ясовано причини та умови, що сприяли скоєнню злочинів, а постановлені у зв’язку із цим окремі ухвали (постанови) не завжди виконуються.
Спеціалізація — запорука оперативності
Ідея спеціалізації на розгляді справ про злочини неповнолітніх з’явилася ще на початку 1990-х. Уже тоді було зроблено перші спроби створення так званих ювенальних судів. Неодноразово наголошувалося не лише на необхідності такої спеціалізації, а й на доцільності залучення під час розгляду справ цієї категорії педагогів, медиків та психологів, які мають співпрацювати з представниками органів охорони здоров’я, освіти, соціальних служб.
Світова практика свідчить, що такі суди є в багатьох країнах, і їхня діяльність себе виправдовує. Це сприяє усуненню негативного впливу на неповнолітніх під час розгляду справ, створює додаткові гарантії захисту законних інтересів такої категорії осіб.
Наприклад, Польща — єдина країна Східної Європи, де діють спеціальні суди, які розглядають злочини, скоєні неповнолітніми, а в Угорщині, Румунії існує тільки відповідна спеціалізація суддів. У Японії, Австрії, Іспанії справи про злочини, скоєні неповнолітніми, розглядаються в сімейних судах, проте такі установи мають переважно цивільно-правову орієнтацію, тому поряд з ними функціонують і суди у справах неповнолітніх.
Судочинство у справах про злочини неповнолітніх здійснюється спеціалізованими судами різних модифікацій і в таких країнах, як США, Велика Британія, Бельгія, Франція, Німеччина. Діяльність цих судів оцінюється вченими досить високо. Досвід показує, що спеціалізація суддів на розгляді справ про злочини, скоєні неповнолітніми, позитивно позначається як на якості розслідування й розгляді справ відповідної категорії, так і загалом на профілактиці злочинності серед осіб, котрі не досягли 18-річного віку.
Узагальнення дає підстави вважати, що протягом 2010 року в судах апеляційної та касаційної інстанцій розгляд кримінальних справ цієї категорії було доручено найбільш кваліфікованим та досвідченим суддям, які знайомі зі специфікою розгляду таких справ.
Так, на виконання рекомендацій ВС від 26.09.2003 в Апеляційному суді Львівської області було запроваджено спеціалізацію суддів з розгляду справ стосовно неповнолітніх, що позитивно вплинуло на якість та оперативність слухання справ цієї категорії.
В Апеляційному суді Хмельницької області було створено колегію для розгляду справ стосовно осіб, молодших 18 років, до складу якої ввійшли найбільш досвідчені судді, постійно проводяться узагальнення практики. Впровадження спеціалізації з розгляду кримінальних справ про злочини, скоєні неповнолітніми, дало позитивний результат, про що свідчить незначна кількість скасованих вироків у таких справах.
Водночас не можна залишати без уваги ту обставину, що судова реформа внесла свої корективи у вирішення важливого питання щодо створення спеціалізованих колегій, зокрема, ст.162 КПК визначено, що кримінальні справи, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів.
Крім того, відповідно до рішення Ради суддів від 30.11.2010 №30 (зі змінами та доповненнями) автоматичний розподіл справ між суддями здійснюється з урахуванням спеціалізації останніх. Автоматичний розподіл справ між суддями в судах, в яких відсутня спеціалізація або її застосування неможливе, здійснюється між усіма суддями. Спеціалізація визначається рішенням зборів суддів відповідного суду.
Слід зауважити, що наявність системи документообігу та авторозподілу справ не позбавляє голів судів обов’язку належним чином організовувати роботу суду, зокрема постійно проводити заняття, на яких обговорювати складні питання, що виникають під час розгляду справ цієї категорії, залучати до участі в них фахівців у галузі педагогіки та психології, обговорювати на оперативних нарадах причини скасування та зміни рішень, постановлених за результатами розгляду справ, з метою недопущення аналогічних помилок у подальшому тощо.
Протягом 2010 року апеляційними судами було проведено ряд заходів з метою поліпшення якості розгляду справ, порушених проти неповнолітніх. Зокрема, організовано заняття (Апеляційний суд Запорізької області), проведено узагальнення практики розгляду таких справ (Апеляційний суд Кіровоградської області), висвітлено питання про злочинність серед осіб, молодших 18 років, у засобах масової інформації (Апеляційний суд Херсонської області).
Загалом, як свідчить узагальнення, недотримання спеціалізації під час розгляду справ цієї категорії виявлено не було. У цілому більшість справ про злочини, скоєні неповнолітніми, слухалися суддями згідно з наказами голів судів про закріплення розгляду цієї категорії справ.
Разом із цим, незважаючи на вжиті заходи, є випадки розгляду справ з порушенням спеціалізації. Такі порушення були в Козелецькому районному суді Чернігівської області, Березнегуватському районному суді Миколаївської області, Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області, Ленінському районному суді Миколаївської області, Орджонікідзевському, Жовтневому, Токмацькому, Мелітопольському, Веселівському місцевих судах Запорізької області. Переважно причинами таких порушень були відпустки або хвороби тих суддів, яким відповідно до наказів голів судів доручено розгляд справ указаної категорії, закінчення повноважень або значне навантаження на суддю.
Також траплялися випадки, коли суддя, за яким закріплено розгляд справ, порушених проти неповнолітніх, під час досудового розслідування вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи, у зв’язку з чим не міг брати участі в розгляді справи (ч.21 ст.54 КПК).
Не можна залишити без уваги й ту обставину, що в деяких судах не дотримуються зазначених рекомендацій щодо неукомплектованості штату. Таким судом, наприклад, є Арбузинський районний суд Миколаївської області, де штатним розписом передбачено три посади суддів, а фактично працюють лише двоє.
Є випадки, коли порушення принципу спеціалізації розгляду справ вплинуло на якість розгляду справи.
Підсумовуючи , можна зазначити, що судами в цілому виконуються рекомендації ВС щодо розподілу справ за спеціалізацією.
Попередній розгляд без запізнень?
Відповідно до ст.241 КПК справу має бути призначено до попереднього розгляду не пізніше 10 діб, а у випадку складності справи — не пізніше 30 діб із дня надходження її до суду. Питання, чи є конкретна справа складною, вирішується в кожному випадку з урахуванням обсягу, кількості епізодів злочинної діяльності, кількості обвинувачених, особливостей доказів, які належить дослідити.
Аналіз статистичних даних свідчить про те, що суди здебільшого дотримуються строків попереднього розгляду справ та призначення їх до судового розгляду, проте ще нерідко трапляються випадки порушення таких строків.
У 2010 році з порушенням строків, передбачених ст.241 КПК, було призначено 112 справ, у тому числі справа за обвинуваченням Г., засудженого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.1 ст.296 КК, надійшла до суду 16.07.2010, а призначена до попереднього розгляду тільки 3.08.2010, тобто через 18 днів. Причинами виявлених порушень є насамперед неналежна організація роботи суду, зокрема, перебування суддів, у провадження яких передано справи, у плановій або додатковій відпустці, відрядженнях, на лікарняному.
Закон не передбачає можливості зволікати з призначенням справи до попереднього розгляду у зв’язку з великою кількістю справ, що надходять у суди або передані тому чи іншому судді, у зв’язку з неукомплектованістю штату, недостатньою кількістю залів судових засідань тощо. Порушення передбачених ст.241 КПК строків з посиланням на такі обставини може бути підставою для реагування вищих судів шляхом винесення окремих ухвал. Проте судді інколи зловживають положеннями ст.241 КПК, призначаючи попередній розгляд справи в межах максимально встановленого строку — 30 діб.
Тим часом іноді попередній розгляд справи відкладається із суб’єктивних причин, зокрема через нез’явлення в судове засідання учасників процесу, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи. Так, кримінальну справу за обвинуваченням С., яка надійшла до Ульянівського районного суду м.Миколаєва 18.12.2009, було призначено до попереднього розгляду на 29.12.2009, проте у зв’язку з нез’явленням підсудного відкладено на 13.01.2010. Суд, відкладаючи попередній розгляд справи, неправильно застосував положення ч.1 ст.240 КПК, у зв’язку з чим порушив строки.
Причинами порушення строків, визначених ст.241 та ст.256 КПК, є незадовільна організація судових процесів, зниження рівня виконавської дисципліни, несвоєчасне оформлення документів, недостатній контроль з боку голів судів.
У цілому суди розглядають справи про злочини, скоєні неповнолітніми, у розумні строки, намагаються забезпечити виконання відповідних процесуальних дій та належну підготовку справи до розгляду в судовому засіданні.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!