Голос народу в правовій пустелі

Висловлювати недовіру Раді можна лише за її згоди

У демократичній країні народ може все. Точніше, майже все: є певні винятки. Наприклад, не може висловити недовіру своїм обранцям.

Утім, підприємці, що зібралися на майдані, мають намір ініціювати референдум задля відставки Уряду та Верховної Ради. І навіть Президента, якщо той підпише Податковий кодекс.

Марна ініціатива

Як відомо, для того, аби дізнатися думку народу, слід зібрати 3 млн підписів українців за проведення референдуму. Норми ПК, які за¬чіпають права «спрощенців», стали тим каталізатором, що може запустити таку реакцію. Адже в країні, за підрахунками представників Кабміну, кількість самозайнятих сумірна з необхідною кількістю автографів на підтримку подібної акції.
Головне — правильно сформулювати питання, з якими вийти до людей. Адже, як наголосив голова Центрвиборчкому Володимир Шаповал, чинна Конституція не передбачає референдуму, предметом якого є припинення повноважень Президента і Верховної Ради.
За повідомленням прес-служби ЦВК, коментуючи ініціативу під¬приємців стосовно збору підписів для проведення відповідного референдуму, В.Шаповал, який свого часу був суддею Конституційного Суду, порадив ініціаторам звернення до народу «уважно перечитати Основний Закон і рішення КС, в яких чітко зазначено, що дострокове припинення повноважень органів державної влади шляхом винесення цього питання на всеукраїнський референдум з народної ініціативи неможливе».
Тобто якщо до ЦВК наді¬йдуть відповідні документи, це «не матиме жодних юридичних наслідків». Хоча б тому, що серед конституційних підстав припинення повноважень виборних органів влади думка народу жодним чином не згадується.
Чи дійсно наразі неможливо провести всеукраїнський референдум з питання недовіри або призначення дострокових виборів органів влади? Спробуємо розібратись із цим, спираючись на ті ж рішення КС.

Перший млинець — глевкий

На початку 2000 року першу спробу дати всенародну оцінку діяльності єдиного законодавчого органу зробив Президент Леонід Кучма. І першим же питанням у бюлетені мало значитися: «Чи висловлюєтеся Ви за недовіру Верховній Раді XIV скликання і внесення у зв’язку з цим доповнення до частини другої статті 90 Конституції України такого змісту: «а також у разі ви¬словлення недовіри Верховній Раді на всеукраїнському референдумі, що дає підстави Президентові для розпуску Верховної Ради»?
Нагадаємо, що тоді, як і сьогодні, діяла первісна редакція Конституції, яка фактично не давала главі держави важелів впливу на бездіяльний парламент. Тож Президент вирішив з’ясувати, а радше — продемонструвати нардепам, як до них ставляться люди. Зауважимо, що референдум мав «консультативний» характер, тобто його результати мала втілити в норми Основного Закону (чого не зробила і за 10 років) Верховна Рада.
Стурбовані перспективою дострокового припинення повноважень, нардепи звернулися до КС, який у рішенні від 27.03.2000 №3-рп/2000 констатував, що «чинна Конституція не передбачає інституту ви¬словлення недовіри на всеукраїнському референдумі, в тому числі проголошеному за народною ініціативою, Верховній Раді чи будь-яким іншим конституційним органам державної влади як можливої підстави дострокового припинення їх повноважень». Водночас у КС не було заперечень стосовно можливості доповнень до Конституції, що уможливлювало б появу такого інституту.
Згодом, під час підготовки змін до Конституції у 2003—2004 роках, це питання певною мірою втратило актуальність для Президента. Адже Верховна Рада навряд чи погодилася б на подібні додаткові підстави свого розпуску, не збалансувавши їх аналогічними нормами стосовно глави держави.

Підстава з огляду на майбутнє

Сам факт виникнення на майдані питання про ви¬словлення недовіри конституційним органам держави свідчить про необхідність розширення повноважень народу як єдиного джерела влади. Звісно, такі зміни до Основного Закону не сприймаються нинішнім гарантом як нагальні. Проте чергові парламентські вибори можуть кардинально змінити склад Верховної Ради, і Віктор Янукович опиниться в тому самому становищі, що і його попередники.
Упередити ситуацію можна і потрібно вже сьогодні. Так, для просунення ідеї розширення переліку підстав дострокового припинення повноважень ВР можна спертися на рішення КС від 15.10.2008 №23-рп/2008, в якому наголошено, що «Український народ… є єдиним джерелом влади, яку він здійснює безпосередньо і не може бути ніким обмежений або позбавлений права висловлювати свою волю на всеукраїнському референдумі».
Дострокове припинення повноважень парламенту чи іншого конституційного органу слід насамперед передбачити в Конституції. Бажано — згадавши про це безпосередньо в розд.ІІІ Основного Закону, який захищений від втручання з боку Верховної Ради. Такий закон у будь-якому разі потрібно ухвалити референдумом.
Щоправда, перед тим за нову підставу для розпуску парламенту ще мають проголосувати 300 нардепів. Проте невдоволення цьогорічного майдану, підкріплене дійсними намірами зібрати підписи за проведення референдуму, з одного боку, і бажання нар¬депів продовжити свої повноваження — з другого, зроблять Верховну Раду більш поступливою. Звісно, якщо Президент підтримає таку ініціативу, що, своєю чергою, значно підвищить його рейтинг.
Крім того, ще є шлях безпосереднього схвалення народом змін до Конституції. З правового погляду — не бездоганний, але як аргумент впливу — цілком прийнятний.
Неприйняття дотепер нового закону про референдум не стане на заваді. Адже КС у тому ж рішенні зазначив, що «відсутність детального унормування процедури проведення референдумів не звільняє Президента від обов’язку його проголошення». Достатньо лише, аби ЦВК підтвердила дотримання процедури збирання підписів.
Хоча референдум — річ не з дешевих, але проти¬стояння гілок влади обі¬йдеться країні ще дорожче. Це — не теорія, а, на жаль, вітчизняна практика.

Роман ЧИМНИЙ