За двома з’їздами

Науковці розгубились у виборі членів ВРЮ і ВККС через бланкетність процедурних норм

Розгубленість освітян у питанні формування самоврядних суддівських органів проявилася під час проведення двох з’їздів. Спочатку вони намагалися визначитися зі своїм представником у дисциплінарній палаті ВККС, послуговуючись алфавітом, а згодом продемонстрували відсутність консолідації щодо кандидатури до складу ВРЮ.

Безпідставні сумніви

Своєрідний рекорд в обранні членів органів суддівського самоврядування спробували встановити представники наукової спільноти. За один день вони запланували визначитись із членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції. Підставою для такої самовпевненості, очевидно, став попередній з’їзд, на якому два члени ВРЮ були призначені менш ніж за 3 год. Однак цього разу робота форуму застопорилася.

Причиною затримки став кандидат до ВККС — науковець і консультант головного законодавчого органу країни Сергій Остапець. Він поставив під сумнів пропозицію головуючого — ректора Київського національного університету ім. Т.Шевченка Леоніда Губерського — розпочати захід з обрання лічильної комісії. На думку делегата, доцільніше було б спочатку обрати президію, а потім мандатну комісію, яка б перевірила повноваження присутніх. Ця думка була відкинута, оскільки науковці дійшли згоди щодо необхідності підрахунку голосів у разі обрання голови та «мандатників», чим і повинна перейматись лічильна комісія.

Другий випад С.Остапця стосувався персоналій. Після погодження кількісного складу «лічильників» він заявив про те, що особи, які мали стосунок до підрахунків на попередньому з’їзді, не можуть виконувати такі ж повноваження і на поточному заході. Ця заява викликала бурхливу реакцію, оскільки, як згодом роз’яснив «ЗіБ» Л.Губерський, звинувачення в недовірі в освітянській царині, яка формує правничу інтелігенцію, є досить незвичним.

Проте делегати змушені були голосувати за кожного рахівника персонально, що практично не змінило складу комісії, однак забрало багато часу.

Посіяні сумніви

Під час перерви, яку оголосили, аби новообрана мандатна комісія змогла перевірити повноваження делегатів, науковці активно обговорювали початок з’їзду. Окремі освітяни, збентежені закидами кандидата до ВККС, за­підозрили намагання зірвати з’їзд, а деякі висловили сумніви щодо легітимності рішень попереднього засідання самоврядного органу. Зокрема, пригадали 20 зіпсованих бюлетенів, що з огляду на освіту та досвід учасників заходу сприймалося з підозрою.

Меду куті додало й те, що де в чому С.Остапець був правий. Зокрема, під час роботи мандатна комісія встановила, що зі 120 кандидатів, що прибули, в семи не виявилося документів, які підтвердили б їхнє право на участь у з’їзді. Отже, дійсність результатів голосування за склад робочих органів з’їзду опинилася під сумнівом.

Заспокоювати науковців і журналістів довелося керманичам заходу. Головуючий запевнив, що в поведінці С.Остапця вбачає лише передвиборне хвилювання, на яке він, як і будь-хто інший, має повне право. Голова мандатної комісії — представник Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Віталій Яроцький — зазначив, що кількість «непідтверджених» делегатів є настільки незначною, що про нелегітимність голосування не може бути й мови. А секретар форуму — декан факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» Денис Азаров — роз’яснив, що процедура проведення з’їзду в законі не прописана, тож питання: «Який орган — президію чи комісії — обирати першим» вирішують самі делегати.

Поступово робочий настрій делегатів було відновлено. Що ж стосується С.Остапця, то він хвилювався недарма. Подолати прохідний бар’єр у 57 голосів (легітимних делегатів — 113) йому не вдалося. Підтримати його вирішили лише 49 осіб. Переможцями ж стали професор кафедри трудового права НЮУ ім. Ярослава Мудрого Сергій Прилипко та правничий консультант Андрій Василенко, які отримали по 85 та 67 голосів відповідно. Ще один кандидат — представник Національної академії правових наук Микола Галянтич — заявив про небажання брати участь у виборах.

На цьому перший з’їзд було завершено.

Невдала спроба

Другий з’їзд, присвячений обранню члена ВРЮ, розпочався у більш спокійній атмосфері. Бажання увійти до складу Ради від наукової спільноти виявили 8 осіб, яким удалося свого часу сумістити науку та суддівство. Кожен з них отримав по кілька хвилин біля трибуни, аби отримати прихильність присутніх. Однак делегатів промови не вразили, і лише двом кандидатам — Павлу Гвоздику та Катерині Леонтович — вдалося подолати позначку у 20 голосів (26 та 20 відповідно). Саме вони продовжать боротьбу в наступному турі виборів, дату якого поки що не визначено.

Результати інших кандидатів були набагато скромніші: Сергій Штогун — 13, Олег Ткачук та Олександр Хрімлі — по 12, Микола Хандурин — 8, Людмила Гайдук — 6, Світлана Орлова — 5.

Як і годиться в науковій спільноті, по завершенні заходу в кулуарах проаналізували причини неспроможності науковців визначитися зі своїм представником у ВРЮ. Зокрема, зазначалось, що суддівство є важкою працею, і, одягаючи мантію, освітянин не має часу відвідувати професійні зібрання. Самі ж науковці не часто перетинаються із судовою владою та не знайомі з кандидатами особисто. Отже, вибір значно ускладнюється.

Інша думка полягала в тому, що науковці не зрозуміли мету свого представництва в органах суддівського самоврядування. На відміну від, наприклад, адвокатів, які хочуть потрапити до ВРЮ та ВККС, аби взяти правосуддя під свій контроль, інтерес освітян до формування судової влади є досить ефемерним.

Зокрема, пригадувався випадок, який мав місце під час першого з’їзду. По завершенні голосування (до оголошення результатів) делегати раптово пригадали, що комісія має дві палати — дисциплінарну та кваліфікаційну, в кожну з яких має потрапити новообраний член ВККС. При цьому законом не встановлено, кого і в яку палату направити. Таким чином, логічно було б це питання вирішити на з’їзді.

Делегати запропонували два варіанти розв’язання проблеми: відправити до дисциплінарної палати того, хто набере більшу кількість голосів, або ж того, чиє прізвище перше за алфавітним порядком. Дискусію, яка спалахнула із цього приводу, перервав вже колишній представник ВККС Віктор Мікулін, котрий закликав присутніх залишити числа та літери й зосередитися на професійних якостях кандидатів.

Чи вдасться їм показати ці якості на практиці в повному обсязі, залишається невідомим. Однак розгубленість освітян під час першого з’їзду та відсутність консолідації під час другого підштовхнула окремих представників спільноти до висновку щодо правильності європейських стандартів формування органів суддівського самоврядування. Можливо, на це має звернути увагу й законодавець, уносячи зміни до Конституції.

ПРЯМА МОВА:

Леонід ГУБЕРСЬКИЙ, академік Національної академії правових наук України, ректор Київського національного університету ім. Т.Шевченка, голова з’їзду:

— З нашого боку все було чітко організовано, але люди проявляли підвищену активність. Я не бачу в цьому нічого дивного. Минулий з’їзд ми провели за 2,5 год. Не було ніяких порушень і надмірного затягування. Затягування не було б і цього разу, однак окремі делегати хотіли уточнити деякі процесуальні аспекти. Це їхнє право. Вони намагалися порівняти наш з’їзд зі з’їздами інших суб’єктів призначення членів органів суддівського самоврядування, посилаючись на їхній досвід. Однак ми знаємо долю цих заходів, тому логічніше було б узяти за приклад наше попереднє зібрання. Втім, наша зустріч мала базуватися на засадах демократії, тож президія змушена була піти на поступки.

Я не вбачаю в прискіпливості намагання завадити плину заходу. Мені б хотілося списати це на надмірне хвилювання кандидатів, зокрема Сергія Остапця, який уже балотувався до складу Вищої ради юстиції, але не зміг набрати необхідної кількості голосів. Природно, що процес обрання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів він прагнув контролювати особисто.