Особова справа кожного

Які відомості потраплятимуть до досьє і як вони оцінюватимуться ВККС

4 червня Рада суддів затвердила Положення про порядок ведення суддівського досьє. Це — новела закону «Про судоустрій і статус суддів». По суті, досьє — це аналог особової справи, що використовується для оцінювання судді. Проаналізуємо, яку інформацію воно включатиме та які органи її надаватимуть і оцінюватимуть.

Вичерпний перелік

Перелік відомостей, які повинні міститись у суддівському досьє, передбачений законом. Під час розроб­лення положення обговорювалося питання, чи можна цей перелік розширити, зокрема долучати до досьє інші документи, які характеризують суддю або його діяльність (характеристики, відгуки, рекомендації, наукові статті, монографії тощо). І було вирішено: доцільно обмежитися лише тими відомостями, що визначив законодавець. Іншими словами, цей перелік витлумачили як вичерпний. Отже, будь-які інші документи до досьє не долучатимуться і на оцінювання не впливатимуть. Вони можуть надсилатися до комісії в загальному порядку як звернення.

Зміст суддівського досьє детально визначено в п.2 положення. Його ведення здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів. Державна судова адміністрація має забезпечити створення та передання комісії суддівських досьє з інформацією за період, починаючи з 1 січня 2012 року.

В положенні докладно врегульовано, хто, як, з якою періодичністю та в якій формі повинен надавати відповідну інформацію для внесення до досьє.

Навчання та його оцінка

Серед іншого до нього включається інформація про результати проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів, а також підготовки впродовж перебування на посаді судді. Така інформація повин­на містити:

• назву підготовки;

• період і місце її проведення;

• номер і дату видачі відповідного документа;

• анкету оцінювання судді викладачем (тренером).

Окремо зупинімося на відомостях про результати кваліфікаційного оцінювання (у тому числі первинного) та регулярній оцінці перебування на посаді судді, які також мають потрапити до досьє. З кваліфоцінюванням усе просто: воно завершується рішенням ВККС, яке, власне, і долучається до досьє. Складніше з регулярною оцінкою. Вона не супроводжується рішеннями ВККС чи інших органів. Нагадаємо, що регулярне оцінювання проводиться:

• викладачами (тренерами) НШС за результатами підготовки шляхом заповнення анкети;

• іншими суддями через анкетування;

• самим суддею шляхом заповнен­ня анкети самооцінки;

• громадськими об’єднаннями за допомогою незалежного оцінювання роботи судді в судових засіданнях.

У ст.88 закону передбачено, що до досьє включаються анкета оцінювання роботи судді за результатами кожного тренінгу, його заперечення щодо результатів оцінювання, а також анкета за результатами розгляду заперечень (п.4) і анкета незалежного оцінювання роботи судді в судовому засіданні (п.5). Отже, результати регулярного оцінювання відображаються в досьє у вигляді анкет.

Також до досьє потраплять й відомості про викладацьку діяльність у НШС. Така інформація повинна містити:

• тему заняття;

• цільову аудиторію;

• період і місце проведення заняття.

Навантаження і якість судочинства

Положення (пп.2.4) визначає, що ефективність здійснення судочинства оцінюватиметься за сімома критеріями. Більша частина стосується якості роботи судді та навантаження на нього.

Насамперед це загальна кількість розглянутих справ (пп.2.4.1), а також навантаження (порівняно з колегами у відповідному суді, регіоні) з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді (пп.2.4.7 положення). Застосування цих показників потребує визначення загальних норм навантаження, реального середнього навантаження у відповідному суді та оцінки особистих показників судді щодо середніх норм. Цього поки що немає. Треба враховувати також фактори, що впливають на кількість справ, — відпустки, хвороби, спеціалізацію тощо.

Немає також методики оцінювання. Можна запропонувати встановити граничне відхилення від норми, наприклад на рівні 10%. Далі кожний відсоток впливатиме на оцінку. Наприклад, якщо суддя розглядає на 20% справ більше, ніж інші, то має отримати додаткові 10 балів, якщо менше на 20% — мінус 10 балів (кожен відсоток понад 10% —+/—1 бал).

Також вестиметься облік скасованих судових рішень та підстави їх скасування (пп.2.4.2 положення). Не знаю суддів, яким би не скасували жодного рішення. Тому цей показник теж відносний і потребує порівняння з умовною нормою — середнім показником скасування в конкретному суді, регіоні та країні в цілому.

З підставами скасування ще складніше. Поширеним є поділ на порушення норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Однак іноді доцільно враховувати предметні ознаки. Наприклад, у 2010—2012 рр. було скасовано чимало судових рішень у справах про соціальні виплати у зв’язку зі зміною правової позиції касаційної інстанції. Вочевидь це повинно враховуватися під час оцінювання. Напевне, доцільнішою була б більш широка диференціація підстав. Поки що її немає.

Окремо обліковуватиметься кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни (пп.2.4.4 положення).

Також досьє включатиме дані про кількість рішень, що стали підставою для винесення вердиктів міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань, зокрема переглянутих після встановлення такого порушення Верховним Судом (пп.2.4.3 положення).

Щодо цього показника є особливі застереження. Думаю, він повинен враховуватися тільки при оцінюванні суддів, які брали участь у розгляді справи в останній інстанції. Адже саме вищі та Верховний суди мають виправляти помилки першої та апеляційної інстанцій. Якщо Україна «програла» в Євросуді, значить, саме вищі суди не виконали належно своїх функцій.

Процесуальні строки

Одним із найважливіших показників здатності виконувати обсяг роботи та самоорганізованості є дотримання строків розгляду справи (пп.2.4.5 положення). Законодавство визначає конкретні строки, тому тут не варто орієнтуватися на якісь середні показники.

Як оцінювати? Найкраще у відсотках. У загальній кількості справ, розглянутих суддею за відповідний період, виділяємо ті, що розглянуті вчасно, і — з порушенням строку на 1 місяць, 2—6 місяців і рік (можлива інша диференціація). Визначаємо пропорцію. Кожна справа (чи десяток), розглянуті із затримкою, — це мінус бали. Чим довша затримка, тим більший коефіцієнт (найкраще прогресивний). Наприклад, затримка на 1 місяць — мінус 1 бал; 2 — мінус 1,2 бала; 3 — 1,5 бала; 4 — 2 бали, 5 — 3 бали; 6 — 5 балів; на рік — мінус 10 балів. Це буде стимулювати уникати зволікання із судовим розглядом.

А от дані про середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого рішення (пп.2.4.6 положення) є зайвими для досьє. Розробники положення це розуміли, але включили цей показник тільки тому, що він прямо вказаний у законі. Строк виготовлення повного (мотивованого) тексту рішення — 5 днів після проголошення. І виготовить його суддя на наступний день чи на 5-й — не має значення. В обох випадках його дії є правомірними.

Дисциплінарна відповідальність

Інформацію про дисциплінарну відповідальність пропонується досліджувати на предмет кількості скарг, а також кількості дисциплінарних проваджень та їх результати (пп.2.5 положення).

На мою думку, щоб не провокувати недоброзичливців звертатися з не­обгрунтованими скаргами, такий показник, як «кількість скарг», потрібно виключити. Тим більше що сам по собі цей показник може мати різне тлумачення. З одного боку, кількість скарг може свідчити про недоліки в роботі судді. З другого — про принциповість.

Значення повинні мати тільки реальні дисциплінарні провадження, оскільки тільки в їх межах можуть установлюватись якісь важливі факти. Однак законом ніби спеціально підкреслено: «кількість скарг»(!) і окремо — «кількість проваджень». Отже, в досьє буде цифра, що відображатиме загальну чисельність усіх скарг: і вмотивованих, за якими були провадження та санкції, і безпідставних, які не розглядалися по суті.

Етичні та антикорупційні критерії

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (пп.2.6.1 положення) оцінюватиметься на основі даних, отриманих від Національного агентства з питань запобігання корупції.

Включення до досьє такої інформації передбачено законом «Про судоустрій і статус суддів». Ці дані формуються на основі декларації. Можна розглядати це питання під кутом доцільності, але закон є закон. У цілому такий підхід можна вважати правильним, бо він дає уявлення про рівень доходу сім’ї судді. Наприклад, якщо суддя живе, за мірками людей, розкішно, а в декларації зазначено, що його дружина заробила кілька мільйонів, це пояснює, за рахунок кого цей достаток. А якщо в декларації нулі, звісно, виникають запитання.

Інформація про відповідність вимогам законодавства у сфері запобігання корупції (пп.2.6.2 положення) надається вказаним агентством, органом державного фінансового контролю протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідного запиту комісії. До цих відомостей включається також інформація, направлена до ВККС за результатами моніторингу рівня і дані щодо відповідності поведінки правилам суддівської етики (пп.2.6.3). Вища рада юстиції на запит комісії надсилає такі відомості стосовно членів Верховного та вищих спеціалізованих судів. Аналогічна інформація щодо представників місцевих та апеляційних судів надається службою інспекторів ВККС (п.4.18.3 положення).

Доступ до інформації

Завдання досьє — зібрати інформацію про суддю та його діяльність для того, хто проводить оцінювання, тобто для ВККС. Уся накопичена там інформація має конкретне призначення.

Положення не визначає режиму доступу до інформації, яка зберігається в досьє. У нас є спеціальне інформаційне законодавство. Тому в п.7.1 положення говориться про невичерпне коло осіб, які можуть знайомитись із досьє. «Інші особи згідно із законом» — це і журналісти, і громадяни, і правозахисні організації. Всі мають право. При цьому інформація захищена законом: персональні дані судді та членів його сім’ї не розголошуватимуться.

Не впевнений, що в громадян виникатиме практична потреба запитувати щось, бо значна частина інформації, якою наповнюватиметься досьє, відома з відкритих джерел. Особисто я, як суддя, не заперечую, щоб усі матеріали мого досьє були відкриті для громадян. Це лише сприятиме підвищенню довіри до людини в мантії.