Позов масового захисту

Україна спробує заощадити час на розгляд однотипних справ

Про переобтяження справами, які мають однакові ознаки та хвилями накривають усі інстанції по черзі, і вітчизняні фахівці, і їхні іноземні колеги говорили неодноразово. В пошуках шляхів розв’язання проблеми українські володарі мантій звернули увагу на досить поширену в Європі практику розгляду групових позовів. Приміряти цей досвід на себе прагне тепер і українська Феміда.

Маси дозріли

Необхідність адаптації інституту масового позову до правової системи України обговорили під час круглого столу «Масовий позов: перспективи в Україні через призму зарубіжного досвіду». Як пояснив Голова Верховного Суду Ярослав Романюк, найчастіше масові порушення прав громадян спостерігалися на початку 2000 років, зокрема у сфері пенсійного забезпечення та соціального захисту окремих верств населення. Найчастіше з порушеннями своїх прав, за твердженням очільника ВС, стикалися діти війни, афганці, ліквідатори аварії на ЧАЕС і ті, хто постраждав від цієї катастрофи, а також жінки, що перебували у відпустці по догляду за дитиною.

У ВС також переконані, що велике навантаження в межах одного суду може виникати в певний період часу та мати разовий характер, який неможливо спрогнозувати. Так, відповідно до статистики, наведеної представником ВС, у 2012—2013 рр. середньомісячне навантаження на суддю становило близько 68 справ і матеріалів, а в 2011-му — майже 140. Такі показники, за твердженням доповідача, свідчать, що українські суди сприймають надмірну роботу як норму, чого бути не повинно. «Так, наприклад, у Німеччині, коли середньомісячне навантаження сягнуло у 55 справ, судді наголосили на переобтяженні системи й негайному вирішенні проблеми», — повідомив очільник ВС.

Окремої «подяки» з боку ВС удостоївся й законодавець, якого звинуватили в «політичному популізмі в законодавчій діяльності» та відсутності прагнення до написання дієвих законодавчих актів.

Утім, запрошені до участі у заході народні депутати — члени Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя — Руслан Сидорович та Ігор Алексєєв поквапилися спростувати звинувачення на свою адресу, наголосивши на плідній щоденній праці з удосконалення вітчизняного законодавства. Вони погодилися з необхідністю запровадження інституту групових позовів. Справа за малим: визначити, в який спосіб новели мають імплементуватися у законодавство.

Так, зокрема, І.Алексєєв запропонував два шляхи: доповнення Цивільного процесуального кодексу новими розділами із цієї проблематики або ж напрацювання окремого закону, який урегулює всі питання, пов’язані із введенням у правове поле України інституту масового позову. За твердженням народних обранців, впровадження нового механізму допоможе зняти соціальне напруження, відкривши для громадян додатковий шлях для захисту своїх інтересів.

Натомість, з огляду на вже усталену практику розгляду нардепами-«пробільниками» законопроектів, перспектива чистого, з юридичного погляду, впровадження нового інституту правовідносин дещо лякає. Не виключено, що через відсутність реальної зацікавленості нардепів у створенні більш-менш досконалих законів це призведе до посилення соціального напруження.

Збери 20 позивачів

Аби бажання якнайшвидшого запровадження інституту масових позовів не виглядало сліпим прагненням скинути зайвий тягар, до участі в круглому столі долучилися володарі мантій з Литви та Нідерландів. Вони, маючи певний досвід, розповіли своїм колегам, що ж насправді являє собою цей інститут.

Голова Верховного суду Литовської Республіки Римвідас Норкус насамперед зауважив, що досить тривалий час масові позови вважали феноменом. І наразі такі процеси більш притаманні країнам з англосаксонською правовою системою, зокрема США, де домінуючим є захист приватних інтересів громадян. «Поширення колективних позовів у Європі, швидше за все, пов’язане з можливістю захистити інтереси публічні», — зазначив Р.Норкус. Утім, за словами литовського гостя, його країна встигла «набити гуль», перш ніж інститут масових позовів закріпився в законодавстві.

Навіть після закріплення групових позовів у цивільному процесі суди Литви відмовлялися приймати їх до провадження, посилаючись на відсутність чіткого визначення й підпорядкування таких позовів. Ось тоді, за словами судді, й почалися тривалі пошуки найбільш прийнятної моделі цього інституту. Р.Норкус пояснив, що спочатку була допущена помилка через сліпе копіювання норм іноземного права. У той час як треба було займатися не копіюванням, а адаптацією певних положень інституту.

Наразі ж у Литві прижилася модель, за якою колективним уважається позов, поданий групою з 20 фізичних чи юридичних осіб, який поєднує в собі тотожні правовідносини та обставини, а також спосіб захисту порушених прав. Особливістю провадження, за твердженням доповідача, є те, що група осіб, яка чітко сформулювала свої вимоги до відповідача, повинна бути сформована до подання заяви до суду й мати єдиного представника, котрий захищатиме інтереси всієї спільноти. До того ж, як виявилося, в литовському законодавстві запроваджено обов’язковий порядок заявлення претензії, аби уникнути марного судового розгляду та дати можливість відповідачеві врегулювати спір мирним шляхом.

«Що стосується захисту публічного інтересу, то межі між ним та колективним позовом майже немає. Вони самі по собі не обумовлюють та не заперечують один одного», — пояснив голова ВС Литви, додавши, що під час розгляду справ стосовно захисту публічного інтересу досягається мета щодо відстоювання інтересів широких верств населення (необмеженого кола громадян), а тому група з 20 осіб уже не вважатиметься суб’єктом звернення.

До суду через спілки

Підтримав цю тезу й суддя у відставці Апеляційного суду м.Амстердама (Нідерланди) Берт Маан, який повідомив, що класичними груповими позовами прийнято вважати заяви, спрямовані на захист прав споживачів та відновлення права громадян на безпечне навколишнє середовище. «З огляду на недавню пожежу, яка відбулася у м.Василькові, можна припустити, що вона спричинить хвилю позовів, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища», — пояснив Б.Маан.

Утім, переконаний експерт, «завдяки механізму групового захисту прав судам не доводиться стикатися із численними позовами, адже вони, як правило, об’єднуються в одне провадження». До того ж, як пояснив суддя у відставці, у Нідерландах свої права активно захищають споживачі, які об’єднуються у відповідні спілки. «Громадяни нашої держави віддають перевагу спілкам споживачів через ефективність їх роботи та представництво в суді інтересів усіх членів спілки», — повідомив Б.Маан.

За результатами дискусії іноземні гості наголосили на ефективності функціонування інституту групового позову тільки за умови грамотної адаптації його до законодавства. Передувати втіленню новели в життя повинно вкорінення в правовій системі держави практики досудового врегулювання конфліктів, яка, на жаль, в Україні відсутня.

Сподіваємося, що учасники круглого столу, серед котрих були представники всіх гілок влади, дослухаються до порад експертів і врахують помилки, яких припустилися західні сусіди. Кожна країна має свої особливості та ментальність. А тому безоглядне прагнення переносити на вітчизняний грунт зерна європейських стандартів може дати несподівані сходи.