Сірий дим адвокатського конклаву,

або Що завадило правничій спільноті обрати повний комплект своїх представників у ВРЮ?

Як це не прикро, проте сподіватись на швидке відновлення роботи Вищої ради юстиції, мабуть, не доводиться. Конституційному органу вкрай необхідно отримати кворум з 14 членів, аби мати можливість відкрити своє перше засідання. Одначе свій внесок у стагнацію роботи ВРЮ зробила й така, здавалося б, демократична адвокатська спільнота. Під час наступної частини ІІІ з’їзду стало зрозуміло, що через відсутність порозуміння та особисту неприязнь між представниками деяких делегацій адвокати не зможуть повноцінно виконати свій конституційний обов’язок.

Марш невдоволених

Через протистояння сил в українській адвокатурі з’їзд адвокатів уже 2-ий рік поспіль стає, по-перше, лакмусовим папірцем у питанні професійної гідності захисників, а по-друге, візитною карткою адвокатського самоврядування. І цьогорічна вистава перед дверима Будинку кіно стала черговим тому підтвердженням.

Сльозогінний газ, «небайдужі особи» в камуфляжі та спортивному одязі, бійка, гучні образи, виламування дверей Будинку кіно та пошкодження віконних рам — це не замальовка до чергових революційних подій. У такий «теплий» спосіб приймали в центрі столиці делегатів ІІІ з’їзду адвокатів акули пера та телевізійні мас-медіа. 24 квітня захисники мали провести другу частину з’їзду, який розпочався ще в листопаді в Мукачевому, а передував заходу позачерговий з’їзд адвокатів річної давнини. Тоді в делегатів і гостей теж із самого ранку почали виникати проблеми: хтось скаржився, що його не пропускала найнята організаторами охорона, хтось, навпаки, стверджував, що вхід блокували невідомі люди, а охорона допомогла їм потрапити до зали (див. «ЗіБ» №18—19/2014. — Прим. ред.).

Та, очевидно, для більшості учасників заходу такий підхід уже давно став звичним, і тендітні жінки-адвокати силоміць пробивали собі шлях до зали. Наполегливість і рішучість делегатів свідчили про неабияке прагнення врешті-решт обрати за своєю квотою членів Ради.

Фактично проблема залишилася невирішеною через оскарження рішення одеського з’їзду. Тоді делегати начебто визначилися із претендентами. Таємне голосування визначило переможців, якими стали суддя Господарського суду м.Києва С.Балац (95 голосів), партнер Адвокатського бюро «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери» О.Резніков (91) і керівник Адвокатського бюро Гречківського Павло Гречківський (90). Втім, не всі учасники з’їзду погодилися з результатами голосування та процедурою обрання, і в судовому порядку це рішення було скасоване.

Цікаво, що всі 3 рази в епіцентрі конфлікту опинялася київська делегація захисників. 

Не є таємницею в адвокатських колах, що вже досить давно існує конфлікт між Радою адвокатів м.Києва, яку очолює Інна Рафальська, та Національною асоціацією адвокатів України, керівником якої є Лідія Ізовітова. І саме НААУ, за твердженням І.Рафальської, намагається в будь-який спосіб пролобіювати своїх кандидатів. Голова київської ради адвокатів повідомила, що в неї є копія судового рішення, в якому говориться, що столичні захисники провели свою конференцію і мають право брати участь у загальноукраїнському з’їзді.

Проте, як сказала «ЗіБ» адвокат Галина Ковбасинська, делегатам з м.Києва вхід до Будинку кіно із самого початку був заказаний. «Усі делегати з’їзду без перешкод потрапили до зали і зайняли свої місця. Ті ж, кого не пропустили, просто не мали права брати участь у сьогоднішньому заході, адже в них не було мандатів делегатів мукачівського з’їзду», — зауважила вона.

Однак, як пояснила нашому виданню заступник голови НААУ Катерина Коваль, київська делегація заявляла про підтримку саме її як кандидата на посаду у ВРЮ. Тому недопущення до участі багатьох столичних адвокатів могла зіграти на руку тим, хто не хотів бачити К.Коваль у складі конституційного органу.

Натомість, незважаючи на дещо агресивний початок заходу, який відкрився із двогодинним запізненням, 192 делегати з 259 обраних зайняли свої місця в залі.

Кандидатські вади

Як повідомила головуюча на з’їзді, голова Ради адвокатів Харківської області Вікторія Гайворонська, цьогорічний форум є продовженням ІІІ з’їзду адвокатів, тому присутнім украй необхідно обрати трьох членів ВРЮ і одного члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів. «Оскільки зміни, внесені до закону «Про Вищу раду юстиції», мають суто технічний характер, то ми можемо продовжувати роботу за порядком денним у рамках нашого ІІІ з’їзду», — поінформувала В.Гайворонська.

Проте через «суто технічні» зміни дещо трансформувалася процедура як обрання, так і висування кандидатів на посаду. Це, очевидно, стало чинником тієї тяганини, яка й загальмувала роботу форуму.

Як відомо, за новими правилами, претенденти на крісла в Раді мали повідомити секретаріат цього органу про своє бажання бути обраними заздалегідь. Це правило, до речі, стосується всіх суб’єктів висування. На момент, коли строк подання заяв кандидатів сплинув, секретаріат ВРЮ нарахував 14 охочих увійти до складу постійно діючого органу за адвокатською квотою. Двоє з них — адвокати Павло Луцюк та П.Гречківський — були включені до бюлетеня для голосування автоматично. Такий бонус їм перепав через те, що обидва є делегатами з’їзду. Решті правників довелося боротися за право бути вписаними в бюлетень.

Відсівання кандидатів, до речі, проходило доволі швидко й конструктивно. Здебільшого через те, що, за регламентом, кожен мав право висловитися про своє бажання бути членом ВРЮ та відповідність біографії вимогам закону.

Першим представляв себе адвокат і колишній народний депутат Олег Бондарчук. Попри на доволі яскраву промову з елементами політичних гасел та пригадування подій майдану, в делегатів виникла купа запитань. Як виявилося, відповідно до відомостей з трудової книжки він не має 15 років юридичного стажу.

Тривалий час О.Бондарчук працював менеджером та інженером у сфері авіаперевезень, що, на його думку, можна віднести до юридичної діяльності. «Як ви не розумієте, в авіації немає цивільних спеціальностей. Там усі інженери. А моя робота, незважаючи на назву, була пов’язана з виконанням юридичної роботи», — переконував адвокат. Утім, як зауважила В.Гайворонська, дані трудової книжки свідчать про те, що кандидатові бракує юридичного стажу, що є перепоною для зайняття посади у ВРЮ. «Ми вам також радимо не згадувати майдан. У цьому немає сенсу, адже кожен з нас доторкнувся до трагедії. Не треба намагатися маніпулювати аудиторією в такий спосіб», — порадив колезі столичний адвокат Олексій Шевчук. Після шквалу обурення О.Бондарчук залишив трибуну, а отже, і решту запитань без відповідей.

Незадоволеними були делегати й намаганням приватного нотаріуса Вікторії Дерев’янко балотуватися на цю посаду. «Ви колись брали участь у судових засіданнях чи оскаржували дії судді у ВРЮ?» — запитали в неї. В.Дерев’янко повідомила, що до ВРЮ не зверталася, втім, про хід судового процесу їй добре відомо. Своє ж прагнення посісти місце у Раді вона пояснила бажанням захищати адвокатську спільноту та дотримуватися всіх гарантій адвокатської діяльності.

«А ви хоч знаєте, що то за гарантії? — поцікавився один з делегатів. — Просто назвіть їх нам. Повний перелік гарантій, якщо вам відомо, є у законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Проте нотаріус не була готова до такого допиту й не змогла пригадати жодної. Після конфузу бажання відповідати на запитання в неї зникло, і претендентка завчасно залишила сцену.

Найменше питань і зауважень було до адвоката Вадима Беляневича, який спромігся переконати публіку у своїй доброчесності та бездоганній репутації. Позитивно була сприйнята й доповідь Ігоря Фоміна, який зауважив, що «ніхто так не потерпає від відсутності неправосуддя в державі, як адвокати». На його думку, лише практикуючі адвокати, такі як він, мають можливість зрозуміти ті процеси, що відбуваються в судовій системі.

А ось промова К.Коваль, зокрема щодо поглядів на формування складу ВРЮ, стала причиною словесної перепалки. Хтось із зали запитав: чи дійсно вона дотримується погляду, що обрання членів ВРЮ має відбуватися не на з’їзді? «Так, я вважаю: якщо адвокатська спільнота демонструє такий низький рівень самоорганізації та тривалий час не може визначитися із членами ВРЮ, то не варто ганьбити себе й надалі. До того ж більш ніж вірогідно, що проведення й цього з’їзду буде оскаржене», — заявила К.Коваль. «То, може, в такому разі ви відразу знімете свою кандидатуру, якщо вважаєте з’їзд нелегітимним?» — запропонувала доповідачці Г.Ковбасинська. На що та відповіла, що так мали б зробити всі кандидати, але вона розуміє, що цього не станеться, тому вирішила боротися до останнього.

До речі, деякі претенденти на посаду взагалі проігнорували захід. Мова йде про Ростислава Кравця та Анжеліку Лабунську. Цікаво, що Р.Кравець безперешкодно заходив до Будинку кіно, втім, з невідомих причин перед початком з’їзду залишив його. І, як потім повідомили делегати, заявив, що його не пустили до приміщення. Аби уникнути зайвих непорозумінь і порушення прав кандидата, делегати вирішили включити і його прізвище до бюлетеня.

На відміну від Р.Кравця в А.Лабунської, колишнього нардепа та адвоката (як принаймні вона себе презентувала), виявили брак юридичного стажу, а отже, стати членом ВРЮ їй не судилося, хоча в неї є ще 2 спроби, адже колишній нардеп подала документи також і на конкурс від конференції працівників прокуратури.

Порозуміння на дві третини

Тож право позмагатися за 2 крісла у ВРЮ адвокатська спільнота надала В.Беляневичу, К.Коваль, І.Фоміну, П.Гречківському, П.Луцюку та Р.Кравцю.

Що стосується суддів і суддів у відставці, то тут перевагу віддали представниці Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Аллі Лесько та володарю мантії з Вищого адміністративного суду Сергію Островичу. Інші 2 претенденти — суддя Київського апеляційного господарського суду у відставці Петро Дзюбко та голова Стаханівського міського суду Луганської області — завчасно вибули з передвиборних перегонів.

Однак, незважаючи на те, що бюлетені для голосування містили небагато прізвищ претендентів (6 — від адвокатів, та 2 — від суддів), процедура затягнулася майже на півдоби. І все через те, що з першого разу жоден з кандидатів не набрав необхідних 
130 голосів. Обурені й виснажені делегати пропонували спочатку закрити з’їзд, потім перенести розгляд питання на 25 квітня, визначити переможця за рейтингом...

Втім, за ініціативою головуючої, вирішено було провести повторне волевиявлення стосовно тих самих кандидатів. Тим більше що, як стало відомо вже вночі, кількість присутніх делегатів збільшилася на 4 особи. Така обставина, за твердженням окремих захисників, звела нанівець попереднє голосування.

Отже, вдруге проголосували результативно. Від суддівського корпусу до складу ВРЮ ввійшла А.Лесько. І дякувати за 157 голосів «за» їй, очевидно, доведеться своєму опонентові Є.Островичу, який напередодні другого кола виборів зняв свою кандидатуру. Від адвокатів 134-ма голосами до конституційного органу призначено П.Гречківського. Жоден з інших кандидатів не отримав бажаної підтримки колег.

Et cetera

Проте з огляду на професійну деформацію та неузгодженість дій адвокатської спільноти можна припустити, що доля обраних членів ВРЮ ще достеменно не визначена. Адже досі захисники з дивовижною впертістю оскаржували дії один одного, ставлячи під сумнів результати спільної справи. Окремі правники взагалі порівнюють подібну консолідацію адвокатів з конклавом, який має на меті забезпечення конкретних кандидатів престижними посадами, коли голосування може тривати не одну добу: доки не з’явиться білий дим.

Кажуть, що там, де 2 юристи, — 3 думки. Що вже казати про той випадок, коли їх 196? Відкрите протистояння окремих сил в адвокатській спільноті, небажання дослухатися один до одного, казуїстичні правничі звички, професійний перфекціонізм — це складові тієї ситуації, яка склалася в середовищі захисників. Звісно, така незлагодженість дій і вороже ставлення до колег навряд чи прокладуть шлях до порозуміння.

Цього разу адвокати виконали свою справу лише на 2/3, тож «дим на конклаві» вийшов не чистобілий, а із чорною смугою, тобто сіруватий. Тож довести почате до кінця доведеться у червні. Саме тоді з’їзд планує допризначити членів ВРЮ та ВККС і вирішити певні організаційні питання. Отже, для оскарження результатів і правничого демаршу в невдоволених делегатів і тих, хто себе таким уважає, є близько 1,5 місяця.

ПРЯМА МОВА

— У будь-якому випадку, якщо до участі в з’їзді не допустили київську делегацію, результати його проведення будуть оскаржені. І не просто оскаржені. На мою думку, мова йде про персональну відповідальність кожного кандидата щодо уможливлення порушень процедури виборів. Під сумнівом будуть не тільки кандидатури тих осіб, яких оберуть, а й рішення ВРЮ. Адже, я вважаю, ВРЮ є вищим судом справедливості. Тож довіра до тих, кого туди обирають, як з боку адвокатів, так і з боку суддів, має бути найвища. Якщо її не буде, то й на повагу суспільства розраховувати не доведеться.

Треба уникати таких зухвалих маніпуляцій, які ми спостерігаємо зараз. І якщо київську делегацію не пускають до зали, бо вона підтримує мене, то це вже багато про що говорить.

— Існує висока ймовірність того, що рішення, прийняті на з’їзді, будуть оскаржені. Втім, на моє переконання, всі вони прийняті в рамках закону. І сподіваюся, що в разі оскарження судова влада не підмінятиме собою адвокатське самоврядування. Адвокатська спільнота спроможна без втручання судів вирішити питання, які поставило перед нею суспільство.

Вважаю, що присутність адвокатів у ВРЮ є запорукою утримання балансу гілок влади, в тому числі й у цьому конституційному органі. Я не розділяю в цьому випадку адвокатів, прокурорів і суддів, адже всі вони повинні як один стояти на захисті інтересів суспільства. Цей трикутник має служити інтересам громадян, які бажають урешті-решт отримувати справедливі судові рішення.

— Питання щодо доцільності перебування у складі ВРЮ адвокатів наразі обговорюється у Конституційній комісії, так само як питання залишення з’їзду адвокатів серед суб’єктів висування кандидатів. На мою думку, адвокати у ВРЮ повинні зостатися. Вони мають дуже обмежене представництво — тільки 2 члени, тому як представники фахової спільноти вони повинні у ній працювати. Тим більше що Рада не треба розглядати як каральний орган чи орган захисту. Вона має діяти в межах закону й відповідати за формування незалежного й неупередженого суддівського корпусу.

Вважаю, що наразі ВРЮ повинна працювати передусім тому, що питання відповідальності суддів має вирішуватися в рамках закону, а не виноситися на розгляд тих, хто цього робити не повинен. Це не сприйметься світовою спільнотою. І з огляду на доволі суттєвий досвід роботи на посаді судді я маю хист і бажання працювати в цьому напрямку й вдосконалювати судову систему.

— Ми не сумніваємося, що результати цього з’їзду будуть оскаржені. Я не беруся судити, як повинна формуватися ВРЮ, це не моя парафія або парафія адвокатури. Але до того, що судова тяганина буде, ми готові.

Що стосується подій на початку з’їзду, то тут питання вкрай прозоре. Адже не пускали до приміщення не тих, хто сьогодні в залі, тобто делегатів. Не могли пройти ті, хто не був обраний делегатом і не мав відповідного мандата. Їм пропонували зареєструватися ще в Мукачевому, але вони проігнорували нашу пораду. Вони тоді були ніким і залишилися в тій самій ролі. Адже цей захід є продовженням з’їзду. Тому вважаю: правильно зробили, що їх не пустили.

До речі, на мій погляд, у ВРЮ інтереси адвокатури мають представляти три людини з нашої спільноти, як було раніше, а не дві, як сьогодні передбачено законом (напередодні з’їзду відповідний проект зареєстровано в парламенті. — Прим. ред.).